Рішення № 79694649, 08.02.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року м. Мукачево Справа №303/7748/18 2/303/362/19

номер рядка стат. звіту - 48

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання - Шин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №253.

Позивач вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя та різний склад характерів, а також зрад та обманів відповідача.

Позивач також зазначає, що шлюбні відносини між ними фактично припинено, а подальше збереження шлюбу може спричинити шкоду її здоров’ю. Шлюб носить формальний характер і його слід розірвати. Подальше подружнє життя та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача.

Позивач у судове засідання не з’явилася, натомість подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити (а.с. 14).

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відповідач (а.с. 54, 56, 58) в судове засідання по справі, яке відбулося 08.02.2019 не з’явився, клопотань про відкладення судового розгляду справи не подав.

Поряд з цим, у поданому суду відзиві на позов від 08.01.2019 (а.с. 25-26), відповідач висловив твердження про вагітність дружини та неможливість, у зв’язку з цим, розірвати шлюб між ними.

В свою чергу, від представника відповідача – ОСОБА_3 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв’язку з її неможливістю прибути на судовий розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що між сторонами по справі укладено шлюб, який зареєстрований 10 червня 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №253 (а.с. 5).

При вирішенні переданого на розгляд суду позову суд виходить з того, що у відповідності до частини другої ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з частиною третьою ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга ст. 112 Сімейного кодексу України).

У відповідності до ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Судом встановлено, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб носить лише формальний характер, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Також по відношенню до фактичних обставин справи слід зазначити те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, поняття яких законодавцем розкрито у ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто суд, сприяючи всебічному і повному з’ясуванню обставин справи розглядає справи на підставі поданих сторонами доказів.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби, з метою захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п’ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України).

У процесі судового розгляду справи, з метою з’ясування об’єктивної істини у справі та підставності доводів відповідача про вагітність позивача (незважаючи на заявлення клопотання відповідачем поза строками, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України) судом було витребувано від ТОВ «ОСОБА_4 Україна», Клініки репродуктивної медицини «Надія» та Виноградівської районної лікарні інформацію про перебування ОСОБА_1 на обліку по вагітності, із зазначенням періоду вагітності.

Дані відповіді ТОВ «ОСОБА_4 Україна» від 05.02.2019 №6 не місять будь – яких відомостей про вагітність позивача та перебування її на обліку у вказаному медичному закладі саме як вагітної.

За твердженням самого відповідача (заява про витребування доказів, а.с. 37-39) саме в цей медичний заклад вони з дружиною зверталися для огляду, а жінка в ньому перебувала на обліку вагітних.

Інші медичні заклади, від яких ухвалю суду від 22.01.2019 (а.с. 49-51) витребовувалася інформація відносно вагітності ОСОБА_1, таких даних суду не надали.

Не було надано такої інформації і на адвокатські запити представника відповідача (а.с. 42-45).

Також і сам відповідач, протягом судового розгляду справи, жодних доказів, які б підтверджували обставини щодо вагітності дружини, не подав і клопотань про надання їм з дружиною строку на примирення не заявляв.

При цьому, суд, з метою практичної реалізації приписів пункту 4 частини п’ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України сприяв учасникам судового процесу (зокрема відповідачу) у реалізації ними своїх прав, визначених законом. Однак вжиті судом заходи не дали можливість підтвердити доводи та аргументи відповідача стосовно вагітності дружини.

Таким чином, доводи відповідача щодо вагітності ОСОБА_1 залишились доказово не підтвердженими, що є підставою для задовлення позовних вимог.

Що стосується клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду справи, у зв’язку з її перебуванням за межами України, то таке задоволенню не підлягає, оскільки відповідно в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК України про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.

Право на розірвання шлюбу має лише один з подружжя, так як волевиявлення особи на розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема і у самостійній участі в судових засідання в справі за позовом про розірвання шлюбу.

Як було зазначено в описовій частині даного рішення суду, сам відповідач, за умов його належного повідомлення про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явися та клопотань про відкладення судового розгляду справи не заявив, тому справа була розглянута за наявними у ній матеріалами.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 1409,6 гривень відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задоволити повністю.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 10 червня 2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №253.

3. Після розірвання шлюбу відновити позивачу дошлюбне прізвище «Пушкаш».

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень 60 коп.) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 90300, м. Виноградів Закарпатської області, вул. Достоєвського, 43, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, 89600, м. Мукачево, вул. Римського Корсакова, 4, РНОКПП НОМЕР_2).

Суддя В.В. Кость