Рішення № 79694534, 07.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/46

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2019 року № 753/7277/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського військового комісаріату

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України неправомірними і протиправними, зобов'язати надати всі необхідні документи на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він був звільнений у запас 23 грудня 2005 року за станом здоров'я у чині підполковника Збройних Сил України.

Внаслідок проходження військової служби позивач захворів онкологічною хворобою та отримав інвалідність третьої групи довічно.

На початку жовтня 2017 року останній звернувся до відповідача з заявою про призначення йому законної одноразової виплати згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

30 жовтня 2017 року після опрацювання документів позивача відповідачем, позивач отримав письмову відмову, в якій зазначив, що не вбачає підстав для направлення документів позивача на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду щодо нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги.

З вказаною відмовою відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, звідки у 2005 році був звільнений за станом здоров'я.

10 серпня 2010 року позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

У жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

За результатом розгляду документів позивача, відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для їх направлення до Фінансового департаменту Міністерства оборони України, про що листом від 30 жовтня 2017 року №ВСЗ/2021 позивачу було надано роз'яснення.

Крім того, представник відповідача також зазначив й про те, що відповідно до вимог державного секретаря Міністерства оборони України, які були доведені телеграмою від 31 січня 2017 року №248/3/6/307, відповідач при оформлені висновків щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги для подання їх Департаменту фінансів Міністерства оборони України, зобов'язаний суворо дотримуватися пунктів 10, 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Також, представник відповідача послався на те, що дії постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 та від 28 травня 2008 року №499 передбачають виплату одноразової грошової допомоги тільки особам, звільненим з військової служби відповідно після 10 травня 2006 року та 01 січня 2007 року, оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі настання каліцтва або інвалідності.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року адміністративна справа №753/7277/18 передана 28 листопада 2018 на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду адміністративної справи №753/7277/18 головуючою суддею визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до наданої суду копії Витягу із Наказу заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 23 грудня 2005 року №47 підполковника ОСОБА_1, начальника відділу матеріально - технічного Центру забезпечення службової діяльності департаментів відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпунктом "б" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу.

Як вбачається з наданої суду копії Витягу із Наказу Начальника Центру забезпечення службової діяльності департаментів (по стройовій частині) від 29 грудня 2005 року №164 підполковника ОСОБА_1, начальника відділу матеріально - технічного забезпечення, звільненого з військової служби наказом заступника Міністра оборони України від 23 грудня 2005 року №47 у запас за пунктом 67, підпункт "б" (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщика (мічманами) Збройних Сил України, з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справу передав та посаду здав 29 грудня 2005 року.

З наданої суду копії Витягу із протоколу №463 від 17 травня 2010 року засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що комісією встановлено, що захворювання підполковника запаса ОСОБА_1, 1962 року народження: "Папілярна карцинома щитовидної залози, рТ2, №, Мо, 18 березня 2010 року - операція тиреоідектомія", що підтверджено медичними документами, пов'язані з виконанням останнім обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

У відповідності до наданої суду копії довідки до Акта огляду МСЕК серії 10 ААА №124182 від 30 серпня 2010 року, ОСОБА_1 з 10 серпня 2010 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

Листом від 30 жовтня 2017 року №ВСЗ/2021 Київським обласним військовим комісаріатом позивача повідомлено про те, що, враховуючи, що останній звільнений з військової служби 29 грудня 2005 року, тобто до впровадження законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому підстав для її виплати позивача не має. Як і відсутні підстави для направлення документів на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Наведені норми законодавства України свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14 та Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року №276/322/17.

Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975), яка набрала чинності 24 січня 2014 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вже зазначалося судом, третю групу інвалідності довічно позивачу встановлено 10 серпня 2010 року, а не 17 травня 2010 року, як зазначає про це позивач у позовній заяві, оскільки 17 травня 2010 року відбулося засідання Центральної комісії військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, на якому було встановлено захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

Тобто, на день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16-1, 16-2, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (жовтень 2017 року), діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція в частині застосування до спірних правовідносин саме положень Порядку №975, а не Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №822/6069/15.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача на положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 при обґрунтуванні своїх позовних вимог до Київського міського військового комісаріату.

Між тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На час звернення позивача у жовтні 2017 року із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міністра оборони України №564 від 26 жовтня 2016 року "Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум" (далі по тексту - Положення №564), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 за №1497/29627.

Відповідно до вищевказаного Положення Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках" від 05 травня 1994 року № 290 (далі по тексту - Постанова №290).

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України; приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та Постанови №290; приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів; доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Наведене в сукупності, дозволяє суду дійти висновку про те, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Київський міський військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав повноважень щодо прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а повинен був здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року у справі №826/6254/18.

А тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій Київського міського військового комісаріату в частині невжиття заходів щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та прийнятті рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Київського міського військового комісаріату надати всі необхідні документи на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з урахуванням встановлених судом обставин та вимог діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що найбільш ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання відповідача здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій в частині повернення позивачу його заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності разом з документами, доданими до неї, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 666,56 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України в частині невжиття заходів щодо підготовки поданих ОСОБА_1 документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та прийнятті рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

3. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України направити подані ОСОБА_1 документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року №975 з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) гривень 56 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського військового комісаріату (04112, місто Київ, вулиця Шамрила Тимофія, будинок 19, код ЄДРПОУ 07774420).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова