Рішення № 79694462, 07.02.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/2060/18

2/189/140/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2019 року смт Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12685,84 грн., а також просив стягнути з відповідачки судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (судовий збір).

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала заяву б/н від 26.10.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

У зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті позивача, складає між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативи банку.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Такими формулярами, на думку позивача, і є Умови та правила надання банківських послуг» та «ОСОБА_2 банку».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ОСОБА_2 статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов’язання за Договором у повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредиту.

Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.

Відповідач у порушення своїх зобов’язань за договором своєчасно не сплачував за кредитом, у зв’язку з чим станом на 22.11.2018 року виникла заборгованість в розмірі 12685,84 грн., з яких: 1218,32 грн. - тіло кредиту, 5981,22 грн. - нараховано відсотки за користування кредитом, 4406,02 грн. - нараховано пені; 500,00 грн. - фіксована частина штрафу; 580,28 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач зазначає, що викладені у позові обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, копією заяви позичальника, витягом з ОСОБА_2 банку та витягом з Умов та правил надання банківських послуг, копією документу, що засвідчує особу відповідача (а. с. 3 позову, зворот).

Позивач надав суду письмову заяву розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву розглядати справу без його участі, позов визнає частково, в сумі боргу за тілом кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою всіх учасників справи.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 26.10.2012 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої виявила бажання отримати кредитну картку «Універсальна», встановлений кредитний ліміт 1000,00 (одна тисяча гривень).

У заяві також зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява, разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які викладені на сайті позивача, становлять між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 8).

ОСОБА_2 витягу з ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт «Універсальна», базова ставка процентна ставка в місяць за користування кредитом складає з 01.09.2014 року – 2,9%, а з 01.04.2014 року – 3,6% (а. с. 9).

У відповідності до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_1 фактично уклала з позивачем договір приєднання.

Суд також встановив, що згідно умов укладеного кредитного договору банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг».

ОСОБА_2 з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, сплаті винагороди банку.

ОСОБА_2 з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Суд встановив, що при виконанні договору з боку позивача, внаслідок порушення ним строків оплати договору, виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користуванням кредиту.

ОСОБА_2 наданого розрахунку заборгованості за період з 26.10.2012 року по 31.05.2015 року заборгованість за кредитом складала 1833,10 гривень, на цей час заборгованість за процентами склала 61,35 гривень (а. с. 55 на звороті).

ОСОБА_2 наданого розрахунку заборгованості за період з 01.06.2015 року по 22.11.2018 року заборгованість за тілом кредиту склала 1218,32 гривні, саме таку суму заборгованості зазначає у своєму позові позивач та підтверджує у своїй заяві відповідач (а. с. 56, на звороті).

Таким чином, суд встановив, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 1218,32 гривень, і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд встановив наступне.

ОСОБА_2 обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 9), з 01.04.2014 року ставка кредитування складає 3,6% в місяць, тобто, 43,2% річних.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, представлений представником позивача розрахунок заборгованості за договором від 01.08.2013 року за період до 31.05.2015 року. Станом на цю дату розмір заборгованості відповідача за відсотками складає 61,35 грн. (а. с. 55).

Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами за період з 01 липня 2015 року до 22 листопада 2018 року (дата, станом на яку пред’явлено позовні вимоги): процентна ставка за договором складає 3,6% на місяць, тобто 43,2% на рік, щоденний процент становить: 43,2% / 365 = 0,118% в день.

Отже, 1218,32 (тіло кредиту) х 0,118% = 1,44 грн/день (проценти). Період заборгованості з 01 липня 2015 року до 22 листопада 2018 року складає 1239 днів; 1239 х 1,44 грн. = 1784,16 гривень.

До цієї суми додається сума заборгованості за процентами станом на 31.05.2015 року в розмірі 61,35 гривень, таким чином, загальний розмір заборгованості за відсотками (процентами за користування кредитом) складає 1784,16 + 61,35 = 1845,51 грн., отже, позов в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд задовольняє частково у зазначеній сумі.

Щодо розміру штрафних санкцій, то суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_2 позовних вимог, позивач нарахував пеню у розмірі 4406,02 грн., 500,00 грн. - фіксована частина штрафу; 580,28 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

Окрім цього, суд встановив, що позивач намагається стягнути штраф у твердій грошовій сумі та штраф у процентній складовій, правова природа якого, насправді, є пенею, оскільки розраховується у відсотках за кожен день прострочення.

Тому суд приходить до висновку, що з позивача слід стягнути штрафні санкції у вигляді штрафу у вигляді фіксованої частини у розмірі 500,00 грн.

З огляду на викладене, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором б/н від 26.10.2012 року складає: 1218,32 (тіло кредиту) + 1845,51 грн. (заборгованість за процентами) + 500, 00 грн. штраф, разом 3563,83 гривень.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, а саме, сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 493,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12685,84 грн. за кредитним договором №б/н від 26.10.2012 року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість за кредитним договором б/н від 26.10.2012 року в розмірі 3563,83 (три тисячі п’ятсот шістдесят три гривні 83 коп.) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1218,32 гривень, процентів за користування кредитом в розмірі 1845,51 грн. та штрафу в розмірі 500,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати на користь відповідача, Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 493,36 (чотириста дев’яносто три гривні 36 коп.) грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості 29092829003111.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає: 53607, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Катеринівка, вул. Шевченка, буд. 88, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Повний текст рішення складений 07 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Чорна