Рішення № 79694413, 07.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/11108/19

Провадження № 2/243/208/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю секретаря Колено Г.С.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАТ-ЦЕНТР» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона працювала на ТОВ «Скат-Центр» до 11.06.2017 року. В 2017 році ТОВ «Скат-Центр» припинило виплачувати їй заробітну плату. Станом на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі складала близько 29 431,30 грн., яка 14.08.2018 року остаточно сплачена. Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати їй заборгованість по заробітній платі в день звільнення 11.06.2017 року, станом на 14.08.2018 року з відповідача на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 93 851,30 грн. згідно наданого розрахунку. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 93 851,30 грн.

У судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася, надала до суду заяву, в якій підтримала позов, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Скат-Центр» у судове засідання не з’явився, надав до суду відзив на позов, в якому просив розглянути справу без його участі, зазначив, що відповідач мав на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі, однак на даний час заборгованість відповідача перед позивачем не існує, заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем остаточно погашена 14.08.2018 року. Зазначає, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, для виплати працівнику всіх сум при звільненні, працівник повинен був або бути на роботі у день звільнення або після звільнення пред’явити вимогу про розрахунок. В день звільнення позивач не була присутня на роботі, тому відповідач не мав можливості провести з нею розрахунку по заробітній платі. Після припинення трудових відносин будь-який зв'язок з позивачем був втрачений, крім того позивач фізично перебував і зараз перебуває на непідконтрольній українській владі території, а саме у м. Горлівка Донецької області, що ускладнило виплату в день звільнення належних їй сум, та цілком виключає вину товариства. Вважає, що тримісячний строк звернення до суду необхідно відраховувати від 01.09.2018 року. Також, зазначає, що позивачем невірно розраховано середній заробіток, на підтвердження чого надано довідку про доходи позивача з зазначенням середньогодинної заробітної плати. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Скат-Центр» по 11.06.2017 рік (а.с.8).

При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

Відповідно до відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, за січень 2017 року позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 5051,24 грн. за лютий 2017 року – 4483,10 грн., за березень 2017 року – 4926,00 грн., за квітень 2017 року – 4769,34 грн., за червень 2017 року – 10201,62 грн., а разом 29 431,30 грн. (а.с.9).

Згідно з відомостями на перерахування заробітної плати від 14.08.2018 року, остаточне перерахування заборгованості по заробітній платі позивачу було здійснено 14.08.2018 року (а.с.14).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

На підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

День звільнення позивача, відповідно до положень п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи.

Отже, суд вважає, що оскільки відповідач перед позивачем мав заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, остання виплати заборгованості була здійснена 14.08.2018 року, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2017 року по 14.08.2018 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 р. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) розділ ІV пункт 8, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суд, погоджується з наданою представником відповідача довідкою про доходи, з якої видно, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 29,62 грн., оскільки він проведений відповідно до вищезазначеного Порядку.

Тому при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні суд братиме за основу середньогодиннну заробітну плату у розмірі 29,62 грн., а не середньоденний заробіток у розмірі 318,14 грн., як зазначає позивач.

За період з 12 червня 2017 року по 14 серпня 2018 року норма годин становить: за 2017 рік (червень112 годин + липень 168 годин + серпень 175 годин + вересень 168 годин + жовтень 167 годин + листопада 176 годин + грудень 168 годин) =1134 годин; за 2018 рік (січень 168 годин + лютий 160 годин + березень 167 годин, + квітень 159 годин, + травень 159 годин + червень 159 годин + липень 176 годин + серпень 80 годин) = 1228 годин.

Кількість робочих годин розраховано на підставі листів Міністерства соціальної політики від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 та від 19 жовтня 2017 року №224/0/103-17/214, якими затверджені норми тривалості робочого часу на 2017, 2018 роки відповідно, час затримки розрахунку складе 2362 години.

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 69 962,44 грн. (29,62 грн. х 2362 годин).

Як видно з роз’яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Проаналізувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до переконання, що зазначена вище сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 69 962,44 грн., з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі, повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Щодо порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999р., не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Остання виплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 була здійснена 14.08.2018 року. Позивач звернулася до суду з даним позовом 09.11.2018 року. Враховуючи викладене, позивачем не порушено тримісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що для виплати працівнику всіх сум при звільненні, працівник повинен був або бути на роботі у день звільнення або після звільнення пред’явити вимогу про розрахунок, оскільки перерахування заробітної плати здійснювалось на картковий рахунок позивача, для чого позивачу не було необхідності особисто бути присутнім у день звільнення на роботі або пред’являти вимогу про проведення розрахунку, отже не позбавляло можливості відповідача здійснювати перерахунок заробітної плати. Отже, суд вважає, що оскільки відповідач перед позивачем мав заборгованість по заробітній платі на день звільнення позивача, дана невиплата була здійснена з вини відповідача, остання виплати заборгованості була здійснена 14.08.2018 року, тому відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2017 року по 14.08.2018 року.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені розрахунки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 525 грн. 40 коп., що пропорційна сумі задоволених позовних вимог, а іншу частину віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр», розташованого за адресою: м. Київ, пров. Лужевського Руслана, буд. 14, код ЄДРПОУ 37716181, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2017 року по 14.08.2018 року в розмірі 69 962 (шістдесят дев'ять тисяч дев’ятсот шістдесят дві) грн. 44 коп. з якої підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скат-Центр», розташованого за адресою: м. Київ, пров. Лужевського Руслана, буд. 14, код ЄДРПОУ 37716181, на користь держави на р/р 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106. судовий збір у розмірі 525 (п’ятсот двадцять п’ять) грн. 40 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_2