Рішення № 79694257, 31.01.2019, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1418/18

№ 2/302/34/19

Номер рядка звіту 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

31.01.2019 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар с/з ОСОБА_1,

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Синевирська сільська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності понад установлені строки,-

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року позивач звернувся в суд з указаним позовом, обґрунтувавши вимоги таким.

Сторони є рідними - братом і сестрою, і з дня народження проживали в батьківському житловому будинку № 681 в с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області, разом з батьками, де було зареєстроване їх місце проживання. У 2005 році відповідач одружився і з того часу безперервно проживає у житловому будинку батьків дружини за адресою с.Синевир, 1351, Міжгірського району, однак реєстрацію місця проживання не змінив. Відповідач з батьківського будинку забрав всі свої особисті речі, не утримує житловий будинок, не бере участі в ремонтних роботах. У 2008 році батько сторін ОСОБА_4 подарував житловий будинок позивачці. Позивачка ці обставини ствердила правоустановчими документами на житловий будинок, довідками і актами з сільської ради, записами про реєстрацію місця проживання в паспортах громадянина України, виданих сторонам. Позивачка покликається на застосування статей 71,72 Житлового кодексу України і ч.1 ст.7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Позивач також обґрунтувала свої вимоги і тим, що реєстрація відповідача не за місцем його фактичного проживання впливає на реалізацію нею соціальних прав (одержання субсидій, інших соціальних виплат). Натомість відповідач зареєстрований підприємцем-фізичною особою за адресою с.Синевир,681, Міжгірського району Закарпатської області, має кредитні зобов’язання в банках за угодами, де зазначено місце проживання не фактичне, а зареєстроване. Відповідач на прохання позивача подати заяву до Синевирської сільської ради про реєстрацію місця проживання за адресою фактичного проживання не реагує.

Позивач вимоги підтримала, а також у відповіді на відзив відповідача на позов додатково пояснила таке. На прохання відповідача поштова кореспонденція, яка надходить на адресу зареєстрованого місця проживання, листоношею доставляється за адресою його фактичного місця проживання, тобто с.Синевир,1351. Відповідач у 2011 році з приводу договору дарування житлового будинку і господарських споруд батьком сторін позивачці вчинив проти позивачки адміністративне правопорушення, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП. Відповідач не виконує жодного обов’язку наймача житлового приміщення без поважних причин. Відповідач замовчує те , що їх батько розпорядився своїм майном, а саме їй подарував будинок, а відповідачу дві земельні ділянки (0,4 і 0,7 га в с. Синевир), придбав відповідачу автомобіль та надав кошти на весілля.

Відповідач позов заперечив повністю і свою позицію обґрунтував у відзиві та під час судового розгляду таким.

З часу свого народження відповідач проживав у будинку с. Синевир № 681, який належав його батькові. З 2003 року місце його проживання зареєстровано за вказаною адресою з дозволу власника будинку (батька). Після одруження (2005 р). відповідач поселився в будинок батьків дружини за адресою с. Синевир,1351. Де проживав переважно, однак періодично проживав і за місцем реєстрації, допомагаючи батькові по господарству. У 2011 році позивач вчиняла відповідачу перешкоди у користуванні будинком, зокрема не допускала його, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідач допомагав батькові будувати літню кухню. Відповідач іншого житла на правах власності чи користування не має. За адресою реєстрації його місця проживання зареєстровано у 2004 році адреса фізичної особи підприємця, тому задоволення позову потягне за собою негативні наслідки для відповідача щодо провадження підприємницької діяльності. Відповідач вважає, що він не є членом сім’ї позивача, а тому покликання позивача на неможливість одержання соціальних виплат є надуманим. Окрім цього, позивач не ставить претензій аналогічного змісту до батька, який теж обліковується зареєстрованим за вказаною адресою, а фактично проживає в Рахівському районі Закарпатської області. Відповідач вважає, що не проживає за зареєстрованою адресою свого місця проживання з поважних причин та тому, що йому перешкоджала в цьому позивачка з 2011 року. Відповідач вважає, що він є наймачем житла за усним договором, який позивач не розірвала у встановленому порядку, бо не вжила заходів для надання йому строку попередження про припинення договору найму.

Третя особа Синевирська сільська рада надала в суд інформацію про підтвердження місць реєстрації і фактичного проживання сторін за відповідними адресами в с. Синевир і подала заяву про відсутність заперечень проти задоволення позову та розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Під час розгляду справи судом винесено такі процесуальні ухвали. 04.12.2018 р. відкрито провадження в справі і призначено підготовче судове засідання. Згідно ухвали від 21.12.2018 р. залучено в справу в якості третьої особи Синевирську сільську раду. Згідно ухвали від 16.01.2019 року закрито підготовче судове засідання і призначено справу до судового розгляду по суті.

Оцінивши зміст позову, відзиву на позов, відповідь на відзив, доводи сторін, подані ними в справу докази, суд установив такі обставини та правовідносини.

Сторони є рідними братом і сестрою. З часу свого народження вони проживали в будинку батьків за адресою с.Синевир, 681, Міжгірського району Закарпатської області. Станом на час розгляду справи по суті в сторін зареєстроване місце проживання за зазначеною адресою. Відповідач, у зв’язку з одруженням, з 2005 року фактично проживає з сім’єю у житловому будинку батьків дружини за адресою с. Синевир,1351. У 2007 році батько сторін оформив право власності на житловий будинок у с. Синевир,651, за рішенням Синевирської сільської ради. У 2008 році батько сторін (ОСОБА_4С.) подарував цей житловий будинок з господарськими спорудами позивачу на підставі нотаріально посвідченого договору дарування. Станом на час розгляду справи по суті в житловому будинку в с. Синевир, 681 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 (позивач), ОСОБА_5 (чоловік позивача), ОСОБА_6 (син позивача), ОСОБА_7 (донька позивача). Ці особи фактично проживають сім’єю за зареєстрованим місцем проживання. У цьому ж житловому будинку зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_4 (батько сторін), ОСОБА_3 (відповідач).

Встановлені обставини не оспорюються сторонами і підтверджені доказами в справі (відмітками в паспортах гр. України кожної сторони, довідками і актами з Синевирської сільської ради, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, договором дарування від 27.10.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, за якими житловий будинок належить на праві власності позивачу).

Оцінивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору є наявність (відсутність) права проживання та користування житловим приміщенням і реєстрація місця проживання в цьому приміщенні відповідача в житловому будинку, який належить на праві власності позивачу, а змістом позовних вимог – визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку № 681, в с. Синевир Міжгірського району.

В справі достовірно встановлено, що відповідач з 2005 року, тобто більше 13 років, фактично не проживає за місцем реєстрації (в будинку позивача) по причині одруження і поселення, та фактичного постійного проживання за місцем проживання дружини , тобто в тому ж населеному пункті, за адресою с. Синевир,1351. Сторони з приводу проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Синевир не укладали письмового договору. Відсутній такий договір і з попереднім власником будинку (ОСОБА_4С.). Відповідач не бере участі в утриманні цього будинку. З 2011 року жодного разу не навідувався в будинок. Отже, відповідач, як колишній член сім’ї позивача втратив фактичний інтерес до житлового приміщення в указаному будинку і не відноситься до цього житлового приміщення як до постійного чи тимчасового місця свого проживання, чи проживання членів своєї сім’ї.

Окрім цього, суд установив, що відповідач приховав обставини, що стосуються розгляду справи. Зокрема, відповідач пояснив, що позивач у 2011 році притягалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 -2 ч.1 КУпАП, з приводу недопущення його до житлового будинку та вчинення сварок (домашнього насильства). Натомість відповідач не подав доказів цього та не повідомив, що в 2011 році саме він два рази притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 ч.1 КУпАП, де потерпілою визнано саме позивача за обставин образи нецензурними словами та погроз фізичною розправою (08.09.2011 року) і нанесення побоїв (08.09.2011 року). За вчинення цих правопорушень на відповідача згідно постанов Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2011 року (справи № 3/681-11, 3/683/11) накладено стягнення у виді штрафу в сумі 85 грн. і адміністративного арешту на 5 діб відповідно.

Статтею 163 Житлового кодексу України передбачено, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених ч.1, пунктами 1,5 частини третьої і четвертої статті 71 ЖК України. Тимчасова відсутність наймача та членів сім’ї не звільняє їх від обов’язків за договором найму жилого приміщення. Згідно статті 71 ч.1 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Згідно з ч.1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб. Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ст.7 ч.1 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Суд вважає, що позивач довела належними і допустимими доказами та обґрунтувала позов, а відповідач не спростував ці докази та позовні вимоги.

Доводи відповідача, що він неповнолітнім допомагав батькові будувати літню кухню суд відхиляє, бо ця допомога носила безоплатний, бездоговірний характер. Відповідач не навів будь-якого розрахунку, подання претензій батькові чи позивачу, а тому ці твердження є голослівними, не стосуються предмету спору і не мають правового значення для його вирішення. Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що зняття його з реєстрації вплине на його права та інтереси при здійсненні ним підприємницької діяльності. Ці доводи не підтверджені жодним доказом та належно не обґрунтовані. Натомість відповідач не позбавлений права зареєструвати адресу фізичної особи – підприємця в податковому органі за місцем свого фактичного проживання чи за іншою адресою в установленому законом порядку.

Судові витрати у виді судового збору, які сплачені позивачем за подання позову за ставкою, встановленою в законі «Про судовий збір», за немайновою вимогою, що задоволена судом, в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача в користь позивача згідно з положеннями статті 141 ч.1 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 втративши право користування житловим приміщенням в житловому будинку № 681 в с.Синевир Міжгірського району Закарпатської області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серії ВО 006475 виданий Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області 26.05.1995 р., місце реєстрації проживання: с.Синевир, 681, Міжгірський район Закарпатська область; фактичне місце проживання: с.Синевир,1351, Міжгірський район Закарпатська область) судові витрати у виді судового збору в сумі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: с.Синевир, 681, Міжгірський район Закарпатська область). В решті вимог про стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України. Повне рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя: ОСОБА_9