Рішення № 79693861, 04.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/8874/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017, вимог про сплату боргу та рішень про сплату штрафних санкцій, -В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про відмову в частині позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними та скасувати прийняті 17.05.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення №№0002781312, 0002771312;

- визнати протиправними та скасувати вимоги від 17.05.2017 року №№Ф-0002791312, Ф-0002841312 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправними та скасувати рішення від 17.05.2017 року №0002801312 та №0002841312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на підставі Акту про результати проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій. З оскаржуваними рішеннями позивач не згоден та вважає їх такими, що прийняті з порушеннями чинного податкового законодавства України.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов, посилаюсь на обставини, викладені у позовній заяві

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаюсь на обставини, викладені у запереченнях на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.10.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вимог ст.77 Податкового кодексу України та наказу №1802 від 10.03.2017 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" та №2563 від 07.04.2017 року «Про продовження термінів проведення документальної планової виїзної перевірки» виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №73/26-15-13-06-11/НОМЕР_2 від 24.04.2017 року.

В акті перевірки встановлені порушення:

- п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України - ФОП ОСОБА_1 не надано на перевірку книгу обліків та доходів;

- п.п. 162.1.1. п. 162.1 ст. 162, п.п.163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п. 164.1, пп. 164.2.10 п. 164.3 ст. 164, п. 167.2 ст. 167, пп.168.2.1 п. 168.2 ст.168, п. 177.1,п. 177.2, пп.177.4.1 п.177.4, п. 177.6, п. 177.11 ст. 177, пп. 174.2.2 п.174.2, п.174.6 ст. 174, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, яким встановлено заниження чистого доходу у 2015 році на суму - 30938,55 грн., у 2016 році на загальну суму - 190097,83 грн., та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2015 році - 4640,77 грн. та за 2016 рік в сумі - 14743,61 грн.; Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 19384,38 грн.;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб нараховувався, утримувався, але перераховувався до бюджету не в повному обсязі, а саме за період з жовтня-листопад 2016 року на суму - 30 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п.8ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким встановлено ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року не перераховано до бюджету єдиного внеску на загальну суму - 14425,63 грн.; донараховано єдиного соціального внеску за перевіряє мий період - 14425,63 грн.;

- п.п.4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року, не подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2016року;

- п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та не перераховано ЄВ із суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2016 року на загальну суму - 1584,00 грн.;

- п. 161 Податкового кодексу України - не перераховано до бюджету військового збору на загальну суму - 3315,54 грн., в т.ч. за 2015 рік - 464,07 грн., за 2016 рік - 2851,47 грн.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві:

- прийнято податкове повідомлення-рішення №0002781312 від 17.05.2017 року яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем військовий збір, на загальну суму 4144,43 грн., з яких 3315,54 грн. за податковими зобов'язаннями , а 828,89 грн.- штрафні санкції;

- прийнято податкове повідомлення-рішення №0002771312 від 17.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, на загальну суму 24230,47 грн., з яких 19 384,38 грн. становить основний платіж, а 4846,09 грн. - штрафні санкції;

- сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 року№Ф- 0002791312 в сумі 14 425,63 грн. та №0002831312 в сумі 1584,00 грн.;

- прийнято Рішення №0002801312 від 17.05.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1998,57 грн. та №0002841312 в розмірі 792,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній. Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України,Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця.

У якості фізичної особи підприємця позивач здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, алкогольними та безалкогольними напоями, пивом та інше.

Фактичне місце проведення діяльності-магазин-кафетерій, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Попудренка 5.

Як вбачається з акту №73/26-15-13-06-11/НОМЕР_2 від 24.04.2017 року, перевіркою було встановлено заниження чистого доходу у 2015 році на суму - 30938,55 грн., у 2016 році на загальну суму - 190097,83 грн., та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2015 році - 4640,77 грн. та за 2016 рік в сумі - 14743,61 грн. за рахунок безпідставного врахування витрат, не пов'язаних з отриманням доходу і які не відносяться до витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ ПК України та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. У результаті зазначеного донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі - 19384,38 грн.

Зокрема, дані твердження стосувались витрат на сплату за отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, оплату лікарських засобів та юридичні послуги .

Відповідно до пп. "ж" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПКУ включаються до складу валових витрат витрати, понесені на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I ПКУ, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини 13 статті 15 Закону № 481/95 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з частиною 19 статті 15 Закону №481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, які підтверджують витрати на придбання ліцензій.

З огляду на викладене, суд вважає, що ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не відповідає ознакам нематеріальних активів, що свідчить про правомірне віднесення позивачем вартості отриманих ліцензій до витрат виробництва.

Щодо витрат на придбання лікарських засобів для комплектування аптечки в магазині, то суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено витрати на їх придбання до складу валових витрат, так як підпунктом 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України дозволяється включати у загальновиробничі витрати вартість заходів щодо охорони праці, техніки безпеки, проведених у відповідності до законодавства, а. підпунктом 177.4.4 пункту 174.4 ст. 177 Податкового кодексу України дозволяє врахувати інші доходи, пов'язані з веденням господарської діяльності. Водночас, необхідність таких витрат передбачена Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833.

Разом з тим, витрати на придбання ліків включаються до податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 166.3.4 пункту 166.3 ст.166 Податкового кодексу України.

Щодо права позивача на віднесення до витрат коштів, сплачених за юридичні послуги, то суд зазначає, що отримання останнім юридичних послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Можливість формування валових витрат за рахунок витрат на юридичні послуги та врегулювання спорів у судах прямо передбачена підпунктом 138.10.2 статті 138 та підпунктом 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Щодо решти сум невизнаних контролюючим органом при перевірці та зазначених в акт перевірки, то суд зазначає, що податковим органом не значено , які саме документи повинен був надати позивач під час проведення перевірки.

Що стосується майна, отриманого ОСОБА_1 у спадщину в 2016 році на суму 149 800 грн., то суд зазначає.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, серед іншого,сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Окрім того, згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Фізичні особи за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано декларацію від 25.04.2017 року з податку на доходи фізичних осіб, в якій відображено вартість майна на 149 800 грн.

Суд зазначає, що станом на момент перевірки 01.08.2017 року не настало.

При цьому суд зауважує, що позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи, що позивач виконав свій обов'язок зі сплати відповідного податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та військового збору за наслідками прийняття у спадщину майна, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом скасування спірних рішень в частині нарахування основних податкових зобов'язань.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2017 року №№0002781312, 0002771312 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року, № 2464-VI (далі- Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Необхідно зазначити, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкових повідомлень-рішень від 17.05.2017 року №№0002781312, 0002771312

- Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин справи щодо відсутності порушень в частині заниження доходів вимоги від 17.05.2017 року №№Ф-0002791312, Ф-0002841312 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення від 17.05.2017 року №0002801312 та №0002841312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є теж протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами статей 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати прийняті 17.05.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення №№0002781312, 0002771312.

3. Визнати протиправними та скасувати вимоги від 17.05.2017 №№Ф-0002791312, Ф-0002841312 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

4. Визнати протиправними та скасувати рішення від 17.05.2017 №0002801312 та №0002841312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа