Рішення № 79693709, 31.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2019 року № 826/1953/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМТОП» до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ІМТОП» (далі – позивач, ТОВ «ІМТОП») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 №0019315001 (форми «ПС») про визначення штрафних санкцій (штрафу) у сумі 4 080,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням передбаченого законом порядку і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню, при цьому зауважив, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та прийнятим у відповідності до норм податкового законодавства. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представником позивача надано відповідь на відзив та просив відхилити його як необґрунтованим та яким жодним чином не спростовано твердження позивача, вказані у позовній заяві.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, у порядку статті 76, статті 102 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних з питання щодо своєчасності подання звіту про сум податкових пільг ТОВ «ІМТОП» (код 36969765) за І квартал 2015 року, І півріччя 2015 року, 9 місяців 2015 року, 2015 рік, за результатами якої складено акт від 04.12.2017 №6462/50-01/36969765.

Камеральною перевіркою встановлено неподання ТОВ «ІМТОП» звіту про сум податкових пільг за І квартал 2015 року, І півріччя 2015 року, 9 місяців 2015 року, 2015 рік, чим порушено вимоги підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1233 від 24.12.2010.

На підставі вказаних висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 №0019315001, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на додану вартість у сумі 4080,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Між тим, підпунктом 16.1.6 вказаної статті передбачено обов’язок платника податків подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

За визначенням, наведеним у пункті 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно пунктів 30.2, 30.6 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пункт 30.9 цієї статті визначає, що податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до пункту 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1233 від 27.12.2010 (далі – Порядок №1233) суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком до Порядку №1233.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об'єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Отже, суб'єкти господарювання, які користуються пільгами і не сплачують до бюджету суми податків/зборів, повинні вести облік податкових пільг. Такий облік ведуть відповідно до Порядку №1233. Крім того, на суб’єкт господарювання покладений обов’язок звітувати про це перед контролюючими органами, подаючи звіт про суми податкових пільг. Форму Звіту наведено в додатку до Порядку № 1233. На підставі такої звітності податкові органи, у свою чергу, ведуть облік-контроль податкових пільг.

При цьому, даним Порядком визначено, що звіт про суми податкових пільг подається суб’єктом господарювання за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість та які звільнені від оподаткування, або оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вбачається з матеріалів справи, основний вид діяльності ТОВ «ІМТОП» за КВЕД-2010 є 46.19 – Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Як пояснив відповідач, виходячи з наведених вище положень, перевіркою встановлено, що граничний термін для подання звіту про суми податкових пільг за І квартал 2015 року минув 12.05.2015, за І півріччя 2015 року – 10.08.2015, за 9 місяців 2015 року – 09.11.2015, за 2015 року – 09.02.2016.

Представником позивача факт неподання такого звіту не заперечувався.

Слід зазначити, що редакція пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України до 01.01.2017 передбачала, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Разом з тим, зазначена правова норма після 01.01.2017 викладена у новій редакції, а саме: «Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.»

Отже, звіт про суми податкових пільг починаючи з 2017 у відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України набув статусу податкової декларації, а згідно п.3 Порядку №1233 звіт про суми податкових пільг подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду.

В контексті наведеного суд зазначає, оскільки з 01.01.2017 звіт про пільгові операції - податкова декларація, отже, за неподання звіту про пільгові операції передбачена відповідальність згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи, за та самі дії щодо неподання звіту про суми податкових пільг за І квартал 2015 року, І півріччя 2015 року, 9 місяців 2015 року, 2015 рік до позивача, на підставі абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, відповідачем застосовано штрафні санкції у сумі 1020 грн., що в загальному розмірі становить 4080 грн.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно складено розрахунок штрафних санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки як встановлено з матеріалів справи, позивач протягом року вже притягувався до відповідальності на підставі абзацу 2 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0004545001.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень правомірність своїх дій та прийняття спірного рішення.

Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ІМТОП» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.50-Б, кв. (офіс) 16/1, код 36969765) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур