Рішення № 79693622, 08.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1138/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі- відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Чернівецькій області за № ЧВ-938/18/321/НД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/303 від 25.10.2018 року про накладення уповноваженими особами на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 223380,00 грн.;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

1. Аргументи учасників справи.

1.1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що станом на 5-10 жовтня 2018 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування у позивача, за результатами якого складено акт № ЧВ - 938/18/321/ НД/АВ від 10 жовтня 2018 року на підставі якого винесено постанову про накладення штрафу №ЧВ-938/18/321/НД/АВ/П/ПТ/ГД-ФС/305 від 25.10.2018 року. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

1.2. На думку позивача, відповідачем у ході винесення спірної постанови проігноровано доводи позивача стосовно того, що вказані факти в акті перевірки порушення чинного законодавства, а саме перебування в трудових відносинах з гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростовується наданими поясненнями, як самого позивача, так і поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_2

1.3. Звертав увагу на те, що відповідачем не надано достовірних доказів того, що вказані особи на постійній основі працювали у позивача та отримували за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин. Разом з тим, з наданих до матеріалів справи пояснень вбачається, що позивач не використовував найману працю, їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин, не регулювалися Кодексом законів про працю України, відтак позивач не виступав щодо даних осіб роботодавцем, та не мав обов'язку укладати з ними трудовий договір.

2. Відповідач 14.12.2018 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, оскільки оскаржувана постанова винесена правомірно та у спосіб визначений законодавством.

2.1. Заперечуючи проти позову відповідач наголошував, що позивачем встановлено допуск працівників ОСОБА_2 в 2017 року та ОСОБА_3 в 2018 р. до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпеченім формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що підтверджено матеріалами справи.

3. Процесуальні дії в справі.

3.1. 27.12.2018 року усною ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання представника позивача про допит свідків, що відображено в протоколі судового засідання. (а.с.38, зворотна сторона аркуша)

4. Доводи учасників справи.

4.1. 05.02.2019 року позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. Окремо представник позивача звертав увагу суду на те, що відповідачем пропущено строки накладення штрафу на позивача, за вчинене правопорушення у 2017 році.

В судовому засіданні подано заяву, в якій просили суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

4.2. 05.02.2019 року в судовому засіданні представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

4.3. Будучи допитана в якості свідка ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що в день перевірки її знайома ОСОБА_1 (позивач) зателефонувавши напередодні попросила постерегти магазин, оскільки її дитина (позивача) забрала ключі від магазину. Вказала, що не здійснювала відпуск товару, а лише стерегла товар. На запитання головуючого пояснила, що сиділа на стільці коло стіни та не здійснювала продаж товару. Раніше в магазині була як покупець. Поки вона перебувала у приміщенні магазину до неї підійшла жінка, пред'явила посвідчення та запитала де ОСОБА_1, вона їй пояснила, що ОСОБА_1 відійшла на пару хвилин оскільки «забула» ключі від приміщення магазину.

4.4. Будучи допитана в якості свідка ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що в день перевірки вона прийшла до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", щоб здійснити замовлення, однак їй відмовили пояснивши при цьому, що відсутній продавець та запропонували почекати декілька хвилин, вона трохи зачекали десь 30-40 хвилин та пішла по своїх справах. Коли повернулась зробила замовлення вже у продавця. На запитання головуючого пояснила, що під час її очікування підійшла жінка показала посвідчення та запитала у дівчини, яка була присутня у приміщенні магазину чи вона продавець, дівчина відповіла, що вона не продавець, а перебуває в магазині з метою спостереження за товаром, поки відсутній продавець.

4.5. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

5. Встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини.

5.1. Інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в період з 05.10.2018 року по 08.10.2018 року проведено на підставі наказу від 04.10.2018 року № 521 "Про проведення інспекційних відвідувань", який прийнято на підставі рішення керівника за результатами аналізу інформації, викладеної в листі Хотинської РДА від 04.09.2018 року №6-1446-02-29, та направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування у позивача за місцем здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_1 (торгова мвсце "ІНФОРМАЦІЯ_1") м. Хотин Чернівецької області (а.с.31, а.с. 66)

5.2. 05.10.2018 року посадовими особами відповідача складено вимогу про надання документів № ЧВ-938/18/321/ПД в строк до 09 год. 09 жовтня 2018 року. (а.с.16)

5.3. 05.10.2018 року посадовими особами складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв'язку з відсутністю документів, ведення яких передбачене законодавством про працю. (а.с.17-18)

5.4. 05.10.2018 року посадовими особами відповідача складено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-938/18/321/ПД. (а.с.87)

5.5. 10.10.2018 року за результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЧВ-938/18/321/НД/АВ, яким встановлено у позивача порушення наступних норм законодавства:

- ст. 21 КЗпП "Трудовий договір", пп. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП "Укладення трудового договору", фактичний допуск працівника до робити без оформлення трудового договору (контракту). Зокрема, на момент проведення інспекційного відвідування (05.10.2018 року) ФОП ОСОБА_1 на робочому місці в приміщенні торгової точки "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адре сою: АДРЕСА_2 не було. За прилавком перебувала громадянка ОСОБА_3, 1990 р.н., яка виконувала функції продавця, а саме обслуговувала відвідувачів магазину. На запитання, де знаходиться власниця магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", ОСОБА_3 відповіла, що ОСОБА_1 побігла додому забрати ключі від магазину, які забула випадково в порт фелі у дитини, а її (ОСОБА_3.) попросила підмінити на пару хвилин. Таку ж версію ОСОБА_3 зазначила в своєму письмово му поясненні від 05.10.2018 року.

Після півгодинного очікування інспектором праці було запропоновано продавцю зателефонувати ОСОБА_1 для уточнення часу, коли вона з'явиться в магазині. В телефонній розмові ФОП ОСОБА_1 повідомила, що вона знаходиться у селі.

Інспектором праці було прийнято рішення ознайомити ОСОБА_3 з копією направлення на проведення інспекційного відвідування, про що було зроблено письмову відмітку на одному з екземплярів копії направлення, а другий екземпляр залишено ОСОБА_3, щоб вона передала ФОП ОСОБА_1

Факт неможливості здійснення інспекційного відвідування в зв'язку із відсутністю підприємця та ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання для ознайомлений книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування підтверджує начальник відділу Управління праці та соціального захисту населення Хотинської РДА Литвинова Оксана Валеріївна, в присутності якої було здійснено спробу провести інспекційне відвідування.

В зв'язку з цим інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 05.10.2018 року № ЧВ-938/18/321 ПД та письмова вимога про надання документів від 05.10.2018 року № ЧВ-938/18/321/ПД. Дані документи були вручені особисто ФОП ОСОБА_1

Відповідно до письмової вимоги про надання документів від 05.10.2018 року № ЧВ-938/18/321 / ПД із зазначеного переліку з № 1 по № 5 ФОП ОСОБА_1 09.10.2018 року надала копії документів, зокрема:

Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 1 арк.; копію паспорта та картки платника податків на ім'я ОСОБА_1 на 2 арк.; Договір оренди об'єкта нерухомості на-3 арк.

Щодо надання інших документів, що підтверджують факт врегулювання трудових відносин з громадянкою ОСОБА_3, а саме: - трудовий договір або договір цивільно-правового характеру; - наказ про прийняття працівника на роботу; - повідомлення про прийняття працівника на роботу; - табель обліку робочого часу; - відомості по нарахуванню та виплату заробітної плати тощо - ФОП ОСОБА_1 письмовому поясненні зазначила, що ОСОБА_3 жодного дня не працювала в неї найманим працівником, а тому надати зазначені у вимозі документи не може.

Також, в письмову поясненні від 09.10.2018 року підприє мець зазначає, що "...На момент перевірки дійсно ОСОБА_3 знаходилася в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", так як ми являємося подругами і я вирішила подзвонити ОСОБА_3 перебути (постерегти) на деякий час магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", в зв'язку з загубленням моїх ключів. Дитина випадково забрала їх з собою. ОСОБА_3 погодилася допомогти в моїй ситуації безоплатно."

Крім цього, в письмовому поясненні ФОП ОСОБА_1 підтверджує, що на момент перевірки 05.10.2018 року вона не знаходилась в магазині - пояснення ФОП ОСОБА_1 від 09.10.2018 року.

При відсутності власника магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" громадянка ОСОБА_3 виконувала функції продавця, тобто відпускала покупцям товар.

04 травня 2017 року робочою групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення Хотинської РДА, в присутності головного державного інспектора Управління Держпраці у Чернівецькій області Попович А.О., яка є членом робочої групи, в приміщені торгової точки "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої за адресою: АДРЕСА_2, була виявлена працівниця ОСОБА_2, 1996 р.н., яка виконувала функції продавця, тобто відпускала покупцям товар.

Членами робочої групи запропоновано ФОП ОСОБА_1, надати пояснення щодо перебування та виконання певної роботи у приміщенні торгової точки "ІНФОРМАЦІЯ_1" громадянки ОСОБА_2. В письмовому поясненні від 04.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 підтвердила той факт, що під час перевірки робочої групи ОСОБА_2 прибирала в магазині, тому що вона (ОСОБА_1.) запросила її (ОСОБА_2.) допомогти - пояснення ФОП ОСОБА_1 від 04.05.2017 року.

За результатами обстеження членами робочої групи було складено довідку №2 від 04.05.2017 року в якій зазначено, що підприємцю ОСОБА_1 рекомендовано протягом 10-ти днів укласти трудові відносини з ОСОБА_2 згідно чинного законодавства. Дана довідка підписана фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та членами робочої групи.

Таким чином, працівниці ОСОБА_2 в 2017 р. та ОСОБА_3 в 2018 р. були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом, чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу, виконавчої опади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. ( а.с.9-15)

5.6. 11.10.2018 року посадовими особами відповідача складено припис про усунення виявлених порушень № 938/18/321/НД/АВ/П. ( а.с. 82)

5.7. 10.10.2018 року посадовими особами відповідача надано відповідь на заперечення до акту інспекційного відвідування № ЧВ-938/18/321/НД/АВ від 10.10.2018 року, а саме повідомлено, що виявлені порушення, які описані в акті базуються на встановлених обставинах, які були виявлені та задокументовані на момент обстеження роботи позивача 04.05.2017 року та 05.10.2018 року. (а.с.81)

5.8. 25.10.2018 року посадовими особами відповідача на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України - винесено постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 223380,00 грн. (а.с.21)

5.9. 14.11.2018 року постановою Хотинського районного суду Чернівецької області (справа № 724/1751/18) провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у її діях. (а.с.35-36)

5.10. Судом досліджено інформацію Хотинської районної державної адміністрації від 04.09.20158 року № 6-1446-02-29, щодо суб'єктів господарювання Хотинського району, які порушують чинне законодавство про працю, в якому зазначається в тому числі і позивач. (а.с.65)

5.11. Також судом досліджена, довідка № 2 проведення групою з питань виплати заробітної плати та зайнятості населення обстеження роботи приватного підприємця від 04.05.2017 року. В змісті вказаної довідки обумовлено те, що в ході обстеження виявлено, що на момент перевірки в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", окрім ОСОБА_1 працювала наймана особа ОСОБА_2, 1996 року народження (с.Чепоноси), без реєстрації трудових відносин, за результатами обстежень рекомендовано ПП ОСОБА_1 протягом 10-ти днів укласти трудові відносини з ОСОБА_2, згідно чинного законодавства. (а.с.78)

5.12. В ході розгляду справи судом дослідженні:

- пояснення ОСОБА_3 від 05.10.2018 року, зі змісту яких встановлено, що на час проведення перевірки вона знаходилась в приміщенні торгового місця "ІНФОРМАЦІЯ_1" оскільки, ОСОБА_1 її подруга попросила замінити її на пару хвилин в зв'язку з тим, що побігла додому забрати ключі від магазину, які забула випадкового в портфелі у дитини.(а.с.79)

- пояснення ОСОБА_1 від 09.10.2018 року, в змісті якого вказується про те, що 05.10.2018 року під час проведення перевірки в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", де ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, жодного дня не працювала ОСОБА_3 найманим працівником.

На момент перевірки дійсно ОСОБА_3 знаходилась в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", так як вони подруги і вона вирішила подзвонити ОСОБА_3 перебути (постерегти) на деякий час магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", у зв'язку із загубленням ключів. ОСОБА_3 погодилась допомогти безоплатно. В момент перевірки 05.10.2018 року вона не знаходилась в магазині, перевірка проходила без неї. Документи на підтвердження на дану особу ОСОБА_3 в неї відсутні, так як особа не працює в неї. (а.с.80)

- пояснення ОСОБА_2 від 04.02.2019 року (відібрані адвокатом), у змісті яких вказується про те, що станом на 04.05.2017 року вона зайшла до торгової точки "ІНФОРМАЦІЯ_1" де здійснює свою торгівельну діяльність гр.ОСОБА_1, яка являється її подругою. На той час ОСОБА_1 здійснювала генеральне прибирання своєї торгової точки, торгівельну діяльність в той момент ОСОБА_1 не здійснювала. Вона запропонувала свою допомогу подрузі і взялась мити вітрину. В цей час до торгової точки зайшли працівники інспекції держпраці і сказали, що проводять перевірку. Вона повідомила, що допомагає подрузі здійснювати прибирання торгової точки. В подальшому ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення, на що вона пояснила, що гр.ОСОБА_2 безкоштовно допомагає прибирати торгову точку. Додатково пояснила, що реалізацію товару вона не здійснювала. (а.с.83)

6. До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

6.1. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

6.2. Відповідно до статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

6.3. Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

6.4. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

6.5. Згідно частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6.6. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

6.7. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

6.8. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

6.9. Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

6.10. З огляду на встановлені судом обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

6.11. Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками. Метою винесення приписів і постанов, є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

6.12. Згідно встановлених обставин справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з (ОСОБА_3 та ОСОБА_2.) в частині допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

6.13. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

6.14. Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

6.15. Статтею 4 КЗпП України визначено, що Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

6.16. Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП, згідно якої трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

6.17. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

6.18. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

6.19. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою визначено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

6.20. Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

6.21. Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

6.22. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

6.23. Відвідні висновки висловлені Верховним судом у постанові від 04 липня 2018 року N 820/1432/17, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин .

6.24. Встановлені під час інспекційного відвідування обставини, а також підтверджені в ході розгляду справи, свідчать про фактичний допуск до роботи позивачем працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка надавала послуги з прибирання. Відтак, вказані особи виконували певні трудові функції в торговому місці - "магазин ІНФОРМАЦІЯ_1".

6.25. Слід також зазначити і те, що позивач в спірних правовідносинах виступає не як фізична особа, а фізична особа - підприємець, тобто суб'єктом господарювання. А тому, дії останнього по'вязані із здійсненням такої діяльності мають кваліфікуватись виключно - як діяльність позивача, що випливає і пов'язана з господарськими стосунками.

6.26. Також, суд звертає увагу на те, що у роз'ясненнях, наданих у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

6.27. Таким чином, наявність фактів встановлених посадовими особами відповідача під час інспекційного відвідування, на які посилається відповідач, є свідченням допуску осіб до роботи, без факту належного оформлення трудових відносин.

6.28. В ході розгляду справи, судом встановлено, а також і не заперечувалось учасниками справи те, що позивач не документував стосунки з громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жодним правочином, як то трудовий договір, чи договір підряду (послуг), а тому суду не представляється можливим надати оцінку таким правочинам у співвідношенні до наданих послуг (робіт).

6.29. Вирішуючи даний спір, суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам позивача про те, що у відношенні останнього Хотинським районним судом Чернівецької області закрито провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП. (а.с.35-36)

6.30. Зі змісту рішення суду вбачається, що викладені обставини в частині неналежного працевлаштування позивачем зазначених осіб не знайшли свого підтвердження, внаслідок чого суд дійшов висновку про недоведеність того факту, що позивач своїми діями чи бездіяльністю не забезпечив дотримання вимог законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 КУпАП.

6.31. Частиною 3 статті 41 КУпАП визначено гіпотезу та санкцію, яка стосується фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

6.32 Відповідно до частини 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

6.33. Згідно частини 6 та 7 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

6.34. Разом з тим, правова оцінка надана у вказаному рішенні суду не містить інформації про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, в даному випадку позивача, які стосуються фактів, які знайшли своє підтвердження при розгляді цього спору, виходячи із встановлених обставин справи.

6.35. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

6.36. Нормами статті 265 КЗпП України також визначено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

6.37. Відтак, доводи позивача, які стосуються строків притягнення до відповідальності останнього, в частині виявленого порушення районною комісією у 2017 році, є безпідставними.

6.38. Отже, позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено вищезазначених працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язке державне соціальне страхування.

6.39. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року N 509(далі Порядок N 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку N 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 Порядку N 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку N 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

6.40. За такого правового врегулювання та обставин справи, суд (окрім іншого) не погоджується з обґрунтуваннями позивача щодо недотримання відповідачем у межах спірних правовідносин строків накладення штрафу за порушення вимог КЗпП України.

6.41. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

6.42. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

6.43. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява N 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

6.44. Оцінивши наявні у справі докази, відповідно вимогам статті 90 КАС України, та застосувавши до встановлених фактичних обставин справи відповідне правове регулювання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

7. Розподіл судових витрати.

7.1.Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_3, код РНОКПП: НОМЕР_1).

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м.Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ:09888333).

Суддя Боднарюк О.В.