Рішення № 79692764, 28.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 січня 2019 р. справа №520/9085/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Лукашиної І.А.,

представників відповідача - Рочняк Т.С., Усачова О.В., Іскома І.О., Стрілець О.М., ,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.09.2018 №00003631402 за формою «Р», яким для ТОВ «Енергоінвестпроект» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на загальну суму 1 036 956,25 грн, у тому числі: за основним платежем - 829 565 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 207 391,25 грн;

- визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.09.2018 №00003641402 за формою «Р», яким для ТОВ «Енергоінвестпроект» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на загальну суму 1663521,25 грн, у тому числі: за основним платежем - 1 330 817,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 332 704,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Енергоінвестпроект» спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Рочняк Т.С. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Представник позивача - Лукашина І.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позов.

Представники відповідача - Рочняк Т.С., Усачов О.В., Іскома І.О., Стрілець О.М. у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (далі - ТОВ "Енергоінвестпроект") зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами господарської діяльності ТОВ "Енергоінвестпроект" є електромонтажні роботи; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; торгівля електроенергією (основний); торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (т.2 а.с.208-211).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енергоінвестпроект" має відповідну ліцензію від 08.10.2014 №865, яка видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, термін дії якої з 16.10.2008 по 15.10.2019 (т.2 а. с. 200).

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Енергоінвестпроект" з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складений акт від 05.06.2018 №2268/2040-14-02-08/34633789 (т.1 а.с.24-48), у висновках вказаного акту визначено порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 939 215 грн, у т.ч. за III кв. 2017 року у сумі 803 664 грн, за 2017 рік в сумі 67408 грн, за І кв. 2018 року в сумі 68 143 грн; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого неправомірно занижено податок на додану вартість (з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України) на загальну суму 1 395 484 грн., у т.ч.: у травні 2015 року на суму 4 667 грн, у червні 2015 року на суму 4 667 грн, у липні 2015 року на суму 4 667 грн, у серпні 2015 року на суму 2 882грн, у вересні 2015 року на суму 4667 грн, у грудні 2015 року на суму 4 667 грн, у січні 2016 року на суму 64 667 грн, у вересні 2017 року на суму 1294398 грн, у жовтні 2017 року на суму 10 202 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 03.07.2018 №000002301402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1174018,75 грн., у т. ч.: за податковим зобов'язанням - 933215 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 234803,75 грн (т.1 а. с.49);

- від 03.07.2018 №00002321402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із зароблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 738521,25 грн, у т.ч.: за податковим зобов'язанням - 1 390817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 347704,25 грн (т.1 а. с.63-64).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскарженні до ДФС України (а.с.51-61).

Рішенням ДФС України від 31.08.2018 №28328/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.62-69), скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "НВО ПРОМТЕХЕНЕРГО", в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОТЕХІНВЕСТ" і у відповідній частині штрафні санкції, а іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

Так, на підставі висновків, викладених в акті перевірки, а також враховуючи рішення ДФС України, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 14.09.2018 № 00003631402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 036 956,25 грн., у т. ч.: за податковим зобов'язанням - 829565 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 207 391,25 грн (т.1 а. с.70);

- від 14.09.2018 № 00003641402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із зароблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 663 521,25 грн, у т.ч.: за податковим зобов'язанням - 1 330 817 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 332 704,25 грн (т.1 а. с.63-64).

Перевіряючи обґрунтованість висновків ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 05.06.2018 №2268/2040-14-02-08/34633789, суд встановив наступне.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом визначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій відповідно із придбання товарно - матеріальних цінностей у контрагента ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" за період січень - грудень 2015 року та січень 2016 року.

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестпроект" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" (постачальник), укладено договір поставки від 01.09.2017 №01/09-17 (т.1 а.с.72-73). Згідно п.п.1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцю кондиціонери марки "Sensei FTE-23ТW" та "Sensei FTE-32ТW" в погодженому сторонами асортименті і кількості, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також згідно п.п. 2.1 вказаного договору поставки - поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які подаються постачальнику в письмовій формі за допомогою факсу або електронною поштою. У замовленні покупець має вказати назву, кількість, дату поставки товару (т.1 а.с.72-73).

На підтвердження придбання вказаного товару позивачем до матеріалів справи надано докази поставки ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" товару позивачу згідно вказаного договору поставки, а саме: листи - замовлення ТМЦ, податкові та видаткові накладні, а також докази отримання поставленого товару: акти приймання - передачі майна на зберігання (т.1 а.с.74-168).

Суд зазначає, що вказаний договір поставки з ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації придбаного товару контрагентам - покупцям - ТОВ "Трансбудмаркет", ТОВ "Варрон", ТОВ "Акантикус", ТОВ "Енергетичний консалтинг", що підтверджується наданими первинними документами, а саме, відповідними договорами поставки, видатковими накладними тощо (т.1 а.с.169-200).

Також на підтвердження придбання, оприбуткування та подальшої реалізації придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи оборотно - сальдові відомості по рахункам 281, 631 та 3612 (т.2 а.с.158-160).

Щодо отримання прибутку та економічної доцільності вказаної операції позивачем надано бухгалтерську довідку від 09.12.2018, в якій визначено, що у вересні 2017 року позивачем у компанії ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" було придбані кондиціонери на загальну суму 7827600 грн, у т.ч. ПДВ 1304600 грн. Вони були реалізовані на загальну суму 7866738 грн, у т.ч. ПДВ 1311123 грн. Прибуток від операції складає 32615 грн (т.2 а.с.165).

Судом встановлено, що оплата за ТМЦ по контрагенту ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" не здійснена, обліковується кредиторська заборгованість.

Водночас, суд зазначає, що позивачем направлялися на ім'я директора ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" листи, з метою виконання свої зобов'язань з оплати придбаних кондиціонерів, в яких позивач просив повідомити актуальні банківські реквізити підприємства (т.2 а.с.161,164), проте відповіді на вказані листи позивач не отримав.

Суд зазначає, що, виходячи з положень податкового законодавства, несплата позивачем коштів за придбаний товар не є доказом безтоварності вказаної господарської операції.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД", відповідають вимогам ст.201 ПК України. Зазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРНП, що підтверджується відповідними квитанціями.

Водночас, виходячи зі змісту наданих позивачем первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД", суд зазначає, що вказані документи оформлені у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" - виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а позивач прийняв ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Згідно положенням п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Виходячи з вимог п.п. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послугВідповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" є нечинною або визнана в установленому порядку недійсною.

Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ТМЦ у контрагента ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: неспеціалізованої оптової торгівлі, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами поставки з ТОВ "Трансбудмаркет", ТОВ "Варрон", ТОВ "Акантикус", ТОВ Енергетичний консалтинг", видатковими накладними тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані ТМЦ забезпечують умови для неспеціалізованої оптової торгівлі контрагентам - покупцям, що, в свою чергу, направлена на отримання доходу.

На підтвердження отримання прибутку та економічної доцільності вказаної операції позивачем надано бухгалтерську довідку від 09.12.2018, в якій визначено, що у вересні 2017 року позивачем у компанії ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР - БУД" було придбані кондиціонери на загальну суму 7827600 грн, у т.ч. ПДВ 1304600 грн. Вони були реалізовані на загальну суму 7866738 грн, у т.ч. ПДВ 1311123 грн. Прибуток від операції складає 32615 грн.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД", позивачем подано декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Щодо посилань податкового органу на пояснення директора ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" ОСОБА_7, надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000197 від 05.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України, а також в ході розгляду даної справи, в яких свідок ОСОБА_7 зазначив, що він був директором та співвласником (частка - 20%) ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" з 01.12.2016 по 14.09.2017, при цьому ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" не мало взаємовідносини з позивачем, а також на протокол допиту в якості свідка ОСОБА_8, в рамках вказаного кримінального провадження, суд зазначає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Також суд зазначає, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Водночас, суд зазначає, що наявність протоколу допиту та сам факт заперечення такої участі у господарській діяльності, зокрема, в ході надання пояснень свідка при судовому розгляді адміністративної справи, не може бути безперечним свідченням безтоварності спірної операції.

Таким чином, до винесення вироку суду в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18, від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 від 26.06.2018 по справі №808/2360/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копію вироку за результатами досудового розслідування №32018220000000197 від 05.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України. Відповідно до пояснень представника відповідача - Стрілець О., яка є старшим слідчим з ОВС першого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області, наданих в судовому засіданні, досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом пояснення директора ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" ОСОБА_7, надані під час допиту його в якості свідка в порядку досудового розслідування №32018220000000197 від 05.10.2018 або в ході розгляду справи по суті щодо заперечення у здійсненні ним господарських операцій з позивачем, а також протокол допиту свідка ОСОБА_8 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Як вбачається з розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 14.09.2018 № 00003641402, податковим органом включено визначені суми податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОІНВЕСТ" до акту перевірки від 05.06.2018 №2268/2040-14-02-08/34633789, проте, за результатами розгляду в порядку адміністративного оскарження, ДФС України в рішенні від 31.08.2018 №28328/6/99-99-11-01-01-25 надано позитивну оцінку вказаним взаємовідносинам, з зазначенням, що ПК України не встановлено обов'язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ. При цьому ДФС України скасовано податкове повідомлення - рішення щодо нарахування податку на прибуток за результатами аналізу господарських відносин позивача з ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОІНВЕСТ".

Водночас, суд зазначає, що відповідачем за результатами аналізу тих самих господарських відносин прийнято податкове повідомлення - рішення про нарахування ПДВ.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОІНВЕСТ" (виконавець), укладено договір про надання послуг від 10.12.2015 №01/12-15 (т.1 а.с.201-202). Згідно п.п.1.1 вказаного договору про надання послуг - виконавець зобов'язується надати консультативні послуги, а замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги і сплатити їх.

Факт отримання консультативних послуг та подальше їх використання позивачем в господарській діяльності реалізації підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами, а саме: актом приймання - передачі наданих послуг, податковою накладною, звітом про отриманні послуги, тощо, договорами купівлі - продажу, укладеними з контрагентами - покупцями електричної енергії(т.1 а.с.203-213, т.3 а.с.1-205).

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "ІНТЕР -БУД" та ТОВ "НАУКОВО - ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ЕНЕРГОІНВЕСТ", а подані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

В той же час, суд зазначає, що податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 14.09.2018 № 00003631402, від 14.09.2018 №00003641402 не відповідають положенням ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.09.2018 № 00003631402, від 14.09.2018 №00003641402 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 40507,16 грн., що підтверджується квитанцією від 17.10.2018 №416 (т.1 а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 14.09.2018 № 00003631402, від 14.09.2018 №00003641402.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" (код ЄДРПОУ34633789, поштовий індекс 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд.146, оф.39) у розмірі 40507,16 грн (сорок тисяч п'ятсот сім гривень 16 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.