Ухвала суду № 79692705, 06.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

06 лютого 2019 р. Справа № 818/1920/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача (заявника) - Бундюк Т.Ю.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі №818/1920/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 818/1920/18 позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії за заявою від 07.03.2018, з 01.04.2012. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 та врахувати складову пенсійної виплати - премію 87,90% - 2735,89 грн., з 01.04.2012, згідно довідки №11/653-2611(4060) від 11 червня 2012 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_3 суму судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

28.01.2019 до суду звернувся представник Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про відстрочення виконання судового рішення від 11.07.2018 у справі № 818/1920/18 у зв'язку з відсутністю коштів для забезпечення виплати перерахованих пенсій.

Ухвалою суду від 30.01.2019 вказану заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні за участю сторін.

У судовому засіданні представник заявника - відповідача, підтримав вказану заяву.

Представник позивача заперечував проти задоволення даної заяви.

Суд, заслухавши пояснення заявника, представника позивача, вивчивши письмові матеріали заяви, вважає за необхідне заяву про відстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За практикою Європейського суду з прав людини саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У своєму пілотному рішенні суд встановив, що було порушено п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу № 1 через невиконання або несвоєчасне виконання остаточних судових рішень. Суд зазначив, що затримки були спричинені комбінацією чинників, включаючи відсутність бюджетних коштів, бездіяльністю державної виконавчої служби та недоліками національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники у подібній ситуації не змогли добитись примусового виконання судових рішень (див. рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", від 15 жовтня 2009 року, N 40450/04, п. 83-84). Всі ці чинники належали до компетенції української влади, і, отже, Україна несе повну відповідальність за таке невиконання (там же, п. 85). Суд також постановив, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (п. 4 резолютивної частини рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України").

У пункті третьому резолютивної частини рішення від 12 жовтня 2017 року, у справі "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13, Велика палата Європейського суду з прав людини постановила, що п'ять заяв та 12143 заяв (всього 12148), перераховані в додатках I і II до цього рішення, а також ті, що можуть надійти вже після ухвалення цього рішення, повинні розглядатися відповідно до зобов'язань, які випливають із пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", в якому виявлено існування структурної проблеми, що спричиняє порушення параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Отже, тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності коштів для виконання даного рішення суду, так само, як не надано доказів в підтвердження направлення запиту для виділення відповідних бюджетних асигнувань для виконання даного судового рішення.

Враховуючи, що відповідач не підтвердив наявність такого матеріального стану, який би об'єктивно унеможливлював виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення від 11.07.2018 у справі № 818/1920/18.

Керуючись ст. ст. 248, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відстрочення виконання судового рішення по адміністративній справі № 818/1920/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 08 лютого 2019 року.

Суддя С.М. Глазько