Рішення № 79692508, 01.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 226/1649/18

Провадження №2/235/54/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Родовід банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 (далі - позивач, Банк) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- в рахунок стягнення заборгованості за Кредитним договором №Д002/СК- 170.08.1 від 22.05.2008, укладеним між банком та ОСОБА_2 (далі – відповідач), яка станом на 12.06.2018 складає 685502,40 доларів США - сума заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018 та 318030268,68 гривень - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості за період з 19.12.2012 по 12.06.2018, що у еквіваленті становить 335915927,73 гривень, що складається з:

685502,40 доларів США - сума заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018;

316405832,34 гривень - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентами за період з 19.12.2012 по 12.06.2018;

1624436,34 гривень - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентами з 19.12.2012 по 12.06.2018,

звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2, який є іпотекодавцем відповідно до Договору іпотеки №Д002/СК-170/1.08.1 від 22.05.2008, укладеного з банком, а саме: нежиле приміщення з підвалом загальною площею 1179,3 кв.м, вбудоване в нежитлову будівлю літ. А-2, будівля котельної літ. Д-1 загальною площею 106,1 кв.м, будівля майстерні літ. Г-1 загальною площею 87,0 кв.м, будівля гаражу літ. В-1 загальною площею 68,1 кв.м за номером 18 приміщення №3 по вул.Ватутіна в м.Димитрові Донецької області, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, визначеною шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб’єкта оціночної діяльності, але не менше, ніж за ціною 2 254 687,64 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що між банком та відповідачем 22.05.2008 укладено кредитний договір № Д002/СК-170.08.1, за яким банк надав відповідачу грошові кошти у сумі 300000 доларів США терміном по 22.05.2023 включно, відповідач зобов’язується належним чином використати та повернути кредит в сумі 300000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15 % річних в порядку, на умовах та у строки, визначені договором.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору відповідач зобов’язується погашати кредит рівними частками в сумі 1667,00 доларів США щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладення договору, відповідно до графіку погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки №Д002/СК-170/1.08.1 від 22.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №4001, відповідно до умов якого відповідач як іпотекодавець для забезпечення належного виконання в повному обсязі своїх зобов’язань відповідно до договору перед позивачем як іпотекодержателем передав, а Банк прийняв в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: нежиле приміщення з підвалом загальною площею 1179,3 кв. м, вбудоване в нежитлову будівлю літ. А-2, будівля котельної літ. Д-1 загальною площею 106,1 кв.м, будівля майстерні літ. Г-1 загальною площею 87,0 кв.м, будівля гаражу літ. В-1 загальною площею 68,1 кв.м за номером 18 приміщення №3 по вул.Ватутіна в м.Димитрові Донецької області.

У зв’язку з порушенням взятих зобов’язань позивачем був поданий до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області у цивільній справі № 226/53/13-ц (2/226/159/2013) позов банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до банку про зменшення пені, стягнення заборгованості шляхом передання у власність нерухомого майна, розірвання та визнання припиненим кредитного договору та договору іпотеки, визнання повністю погашеним зобов'язання та визнання недійсним договору іпотеки, задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитом у сумі 2331268,47 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами у сумі 1208385,90 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань у сумі 4500000 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 101022,81 грн., судовий збір у сумі 1121,60 грн., всього 8141799,78 грн.; в задоволенні інших позовних та інших зустрічних позовних вимог відмовлено.

У зв’язку із невиконанням кредитних зобов’язань відповідачем, у останнього перед позивачем утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 12.06.2018 за період з 19.12.2012 по 12.06.2018 становить 685502,40 доларів США - сума заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018 та 318030268,68 гривень - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості за період з 19.12.2012 по 12.06.2018, що у еквіваленті становить 335915927,73 гривень, що складається з: 685502,40 доларів США - сума заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018; 316405832,34 гривень - сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018; 1624436,34 гривень — сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентами з 19.12.2012 по 12.06.2018.

Позивач зазначає, що відповідно до п.1.4 Договору іпотеки за згодою сторін загальна вартість предмета іпотеки склала 2240000 гривень, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.05.2008 року складає 462 000 доларів США.

Станом на 21.06.2018 рекомендована ринкова вартість нежитлового приміщення, тобто предмета іпотеки, становить 2254 687,64 гривень.

Відповідач та представник відповідача – адвокат ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, про що подали відзив на позов; мотиви незгоди зводяться до такого. Позивачем змінено строк виконання зобов'язань за кредитним договором, він вже втретє звертається до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав. На думку відповідача, позивачем порушені строки позовної давності, а відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач також вказує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а згідно зі ст.2 Закону України №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція.

На думку відповідача, оскільки рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20.08.2013 з нього на користь позивача було стягнуто достроково усю суму заборгованості за кредитом, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, що випливає з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.

Ухвалою суду від 28.08.2018 дана справа прийнята до провадження на підставі ухвали Димитровського міського суду Донецької області від 27.07.2018 про передачу справи за підсудністю (а.с.53, 61).

Ухвалою суду від 08.10.2018 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Подільського районного суду м.Києва (а.с.103).

Ухвалою суду від 10.12.2018 задоволено клопотання позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції з Шевченківського районного суду м. Києва, подане через завантаженість та погане технічне обладнання в Подільському районному суді м.Києва (а.с.142).

Ухвалою суду від 15.01.2019 через перевищення максимальної кількості користувачів підключення до серверів відповідної програми, що технічно унеможливило проведення розгляду даної справи за участю позивача в режимі відеоконференції, позивачу відмовлено у прийнятті участі в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції (а.с.153, 155).

01.02.2019 позивач правом участі в судовому засіданні не скористався, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника банку через неможливість його направлення для участі у судовому засіданні, що обмовлено відсутністю відповідного затвердженого кошторису.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, просили відмовити в задоволенні позову.

В силу приписів ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті за відсутністю учасників справи.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

22.05.2008 між позивачем (найменування якого з 17.06.2009 змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та відповідачем укладено Кредитний договір №Д002/СК-170.08.1 (далі - Кредитний договір), за змістом якого Банк надає позивачу грошові кошти у сумі 300 000 доларів США терміном по 22.05.2023 включно, процентна ставка за кредитом дорівнює 15% річних.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається шляхом зарахування Позивачем коштів на позичковий рахунок Відповідача № 2203200000211.840.08170, відкритий у Банку.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, відповідач зобов’язується погашати кредит рівними частками в сумі 1 667,00 доларів США щомісячно в строк (термін) до 10 числа кожного місяця починаючи з наступного місяця після укладення Договору, відповідно до Графіку погашення Кредиту (а.с.8-11).

Випискою з особового рахунку позичальника – відповідача підтверджується, а відповідачем визнається, що банк свої зобов’язання відповідно до п. 1.1 Кредитного договору виконав у повному обсязі.

За змістом п.3.1 вказаного Кредитного договору для забезпечення зобов’язань за договором є іпотека нежитлової нерухомості, а саме нежиле приміщення з підвалом загальною площею 1 179,3 кв.м за адресою: Донецька область, м.Димитров, вул.Ватутіна, 18, приміщення 3 (а.с.8).

На реалізацію вказаних положень договору 22.05.2008 між позивачем та відповідачем укладено Договір іпотеки №Д002/СК-170/1.08.1, посвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №4001, відповідно до умов якого відповідач як Іпотекодавець для забезпечення належного виконання в повному обсязі своїх зобов’язань відповідно до Договору перед позивачем як Іпотекодержателем передав, а Банк прийняв у іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: нежиле приміщення з підвалом загальною площею 1179,3 кв. м, вбудоване в нежитлову будівлю літ. А-2, будівля котельної літ. Д-1 загальною площею 106,1 кв.м, будівля майстерні літ. Г-1 загальною площею 87,0 кв.м, будівля гаражу літ. В-1 загальною площею 68,1 кв.м за номером 18 приміщення №3 по вул.Ватутіна в м.Димитрові Донецької області.

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем (Відповідачем) зобов’язань в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених Кредитним договором, Іпотечним договором або законодавством, Іпотекодержатель (Позивач) має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному 5 розділом Договору іпотеки.

За п.5.2 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов’язань за Кредитним договором, воно не буде виконане належним чином, а також у випадках, передбачених цим Договором (а.с.14).

Через припинення виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним Кредитним договором, станом на 18.12.2012 у останнього виникла заборгованість перед позивачем, у зв’язку з чим банк звернувся до суду позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 23 328 350,94 грн., а саме: заборгованість за кредитом – 291663,89 доларів США, що станом на 18.12.2012 згідно офіційного курсу НБУ складає 1208385,90 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 151180,52 доларів США, що станом на 18.12.2012 згідно офіційного курсу НБУ складає 1 208 385,90 грн.; пеня за прострочення виконання грошових зобов’язань – 19687672,76 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов’язання згідно ст.625 ЦК України – 101022,81 грн., з яких: - 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасного повернення кредиту – 29360,05 грн.; - 3% річних за прострочення виконання зобов’язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків 71662,76 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20.08.2013 відповідний позов банку задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитом у сумі 2331268,47 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами у сумі 1208385,90 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань у сумі 4500000 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов’язання у сумі 101022,81 грн., судовий збір у сумі 1121,60 грн., всього 8141799 (вісім мільйонів сто сорок одну тисячу сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 78 коп.

Оскільки за розрахунком банку станом на 17.03.2017 заборгованість відповідача перед банком за період з 19.12.2012 по 17.03.2017 за кредитним договором склала 185661,81 доларів США - сума нарахованих процентів по кредиту за вказаний період, що в еквіваленті становить 5008970,16 грн., позивач звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з відповідним позовом, в якому просив стягнути зазначену суму з відповідача.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 19.03.2018 по справі №235/2723/17 в позові Банку відмовлено, адже рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 20.08.2013 з відповідача на користь позивача було стягнуто достроково усю суму заборгованості за кредитом, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, що випливає з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц (а.с.83-85).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.06.2018 апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 19.03.2018 по цивільній справі №235/2723/17 повернуто позивачеві (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74847730).

Оскільки за розрахунком банку заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором станом на 12.06.2018 дорівнює: 685 502,40 доларів США – сума заборгованості по кредиту та процентам; 318030268,68 грн. – загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості (з 19.12.2012 по 12.06.2018) (а.с.15-16), Банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу, який є іпотекодавцем відповідно до договору іпотеки №Д002/СК-170/1.08.1 від 22.05.2008, в рахунок погашення такої заборгованості.

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

За приписами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведеним приписам кореспондують приписи ст.7 Закону України «Про іпотеку», за якими за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у ст.12 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Приписами ст.38 згаданого Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Тобто законом передбачено певні способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Суд відмічає, що в даній справі, враховуючи зміст позовних вимог, вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу, заявлена задля погашення заборгованості за Кредитним договором від 22.05.2008, яка виникла за період з 19.12.2012 по 12.06.2018, з посиланням на те, що строк такого кредитного договору по 22.05.2023 включно.

Враховуючи наявність судового рішення від 20.08.2013, яким позов банку задоволений частково та з відповідача стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 2331268,47 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами у сумі 1208385,90 грн., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань у сумі 4500000 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов’язання у сумі 101022,81 грн., судовий збір у сумі 1121,60 грн., а всього 8141799,78 грн., суд зауважує, що доводи позивача щодо строку дії кредитного договору та наявності права нараховувати проценти та пеню є помилковими з огляду на таке.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст.631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст.530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи, зокрема, кредитним договором від 22.05.2008, підтверджено, що відповідач зобов’язувався погашати кредит рівними частками в сумі 1 667 доларів США щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця, повернути одержаний кредит не пізніше 22.05.2023.

Згідно із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової.

Згідно із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18, який врахований Верховним Судом при винесені постанови від 26.06.2018 по справі № 449/338/16-ц (провадження № 61-9389ск18) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75690102)право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

На підставі викладеного суд зазначає, що звернувшись до суду із позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у повному обсязі, виходячи із розрахунку станом на 18.12.2012, банк реалізував своє право на пред'явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов'язання, а тому у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, в тому числі за період з 19.12.2012 по 12.06.2018.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 19.12.2012 по 12.06.2018 суд зазначає таке.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у цивільному праві у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до того моменту, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не передбачено у законі чи в договорі.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Оскільки після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то необґрунтованою є нарахування позивачем на відповідну кредитну заборгованість пені.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту позову та додатків до нього вбачається, що три проценти річних нараховані позивачем на суму простроченої кредитної заборгованості за період з 19.12.2012 по 12.06.2018, що є безпідставним в частині їх нарахування на безпідставно нараховані за вказаний період проценти.

Крім того, суд враховує приписи ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи зобов’язані скасувати зазначеним у зазначеній статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідач зареєстрований та постійно проживає до 30.09.2016 – в м.Мирнограді, з 30.09.2016 - в м.Покровську Донецької області.

За змістом Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», м.Покровськ та м.Мирноград визначені КМУ у вказаному Переліку.

Відтак, на відповідача поширюється дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та в силу вищенаведених імперативних приписів вказаного закону банком безпідставно з 14.04.2014 нараховувалась пеня на основну суму заборгованості відповідача за кредитним договором від 22.05.2008.

За викладених обставин вимоги позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по процентам за період з 19.12.2012 по 12.06.2018 та загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості за період з 19.12.2012 по 12.06.2018, а також відповідної частини трьох процентів річних від суми заборгованості за аналогічний період задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування є безпідставними.

З приводу позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення суми заборгованості по кредиту та трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту суд зазначає таке.

Як зазначено вище, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 20.08.2013 про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, яке не було оскаржене сторонами, свідчить про закінчення строку дії кредитного договору від 22.05.2008.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з моменту набрання судовим рішенням законної сили у позивача виникло право на стягнення з боржника сум за ст.625 ЦК України, оскільки з цього моменту права кредитора за кредитним договором, який припинився у зв'язку із достроковим стягненням кредиту, трансформувалися в охоронні правовідносини.

Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Суд зазначає, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

За правилами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження здійснення відповідачем платежів в рахунок погашення кредитної заборгованості, яка стягнута судовим рішенням від 20.08.2013.

При цьому п.5.2 Договору іпотеки від 22.05.2008 визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов’язання за Кредитним договором, воно не буде виконано належним чином, а також у випадках, передбачених цим Договором.

Таким чином, відповідач не виконав умов іпотечного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати додаткових зобов’язань, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, однак банк, звернувшись в січні 2013 року до суду із позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості змінив строк виконання зобов'язання із травня 2023 року на січень 2013 року, а отже, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредиту та трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту в липні 2018 року, пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в означеній частині.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 12.12.2018 по справі № 754/6426/15-ц.

Доводи відповідача про те, що з 19.12.2017 банк є ліквідованим з припиненням юридичної особи, не заслуговують на увагу, оскільки за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості про дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи – АТ «Родовід банк» відсутні, а перебування в процесі припинення та державна реєстрація припинення юридичної особи не є тотожними поняттями.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог банку відсутні.

За приписами ч.1 ст.141 ПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» ОСОБА_1 (ЄДРПОУ 14349442, місцезнаходження – м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1/3) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, м.Покровськ, пр.Шахтобудівельників, 9/12) про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 08.02.2019.

Суддя К.П.Бородавка