Рішення № 79691064, 05.02.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3655/18

Провадження № 2/211/229/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3, представника відповідача – ОСОБА_4, представника третьої особи – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, про визначення місця проживання дитини,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час вони мешкають окремо, відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, оскільки з липня 2015 року вони не проживають разом, до того вони проживали у її матері по вул. Військове містечко-33АДРЕСА_1. Жили погано, відповідач ображав її, кидався на неї з ножами, в серпні 2015 року перебував в АТО. Після цього він декілька разів навідувався до неї, вчиняв сварки, пошкодив її власні речі, свідком чого була їх дитина, у зв’язку з поведінкою відповідача вона втратила роботу. В період їх роздільного проживання вони з відповідачем домовились, що дитина буде проживати почергового у них, при цьому дитина відвідувала школу № 84, коли жила у неї, та школу № 94, коил жила у відповідача. В період проживання дитини у відповідача вона постійно навідувала сина, він ходив до неї, вона купувала йому одяг, іграшки, шкільне приладдя, давала гроші, поки їй не стало відомо, що відповідач забирає гроші у сина для себе. Вона відвідувала школу, де навчався син, платила гроші у шкільні фонди. З червня 2018 року відповідач перешкоджає їй в спілкуванні з сином, тому вона звернулась до Довгинцівського РВ щодо впливу на нього. Вважає, що оскільки відповідач агресивна, жорстока людина, у 2017 році притягався до відповідальності за кримінальне правопорушення – нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, атмосфера, яку він створив в період їх спільного сумісного проживання, негативним чином впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, просить суд визначити місце проживання їх сина ОСОБА_6 з нею.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року за клопотанням представника позивача витребувано з Металургійно-Довгинцівського об'єднаного районного військового комісаріату, характеристику на ОСОБА_3, та відомості щодо причин демобілізації ОСОБА_3 із Збройних Сил України.

Протокольною ухвалою суду від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 280.

В обґрунтування якого зазначено, що позивач зазначає, ніби він є грубою, агресивною людиною, тому його поведінка негативно впливала на розвиток сина, разом з тим стверджує, що між ними виникла домовленість про почергове проживання дитини з кожним з них, в угоди чого син проживав і продовжує проживати з ним, навіть для цього погодившись змінити навчальний заклад. Звинувачення щодо відібрання для своїх потреб грошей, наданих позивачкою дитині, у відмові утримувати дитину, у вживанні якихось невідомих засобів у присутності сина, у порушенні права дитини на спілкуванні з матір’ю, та інше, лягли в основу характеристики в описовій частині позову, і чомусь жодним чином до подання позову не були спрямовані на приклад до відому відповідних органів державної влади, функції яких полягають в моніторингу, захисті прав та інтересів дитини. Вказане говорить про бажання позивача шляхом подання до суду неправдивих відомостей, викривленої дійсності в письмовому вигляді, схилити на свій бік правову оцінку суду. В реальності позивачка на протязі двох років, коли дитина постійно проживає з ним, ухиляється від належного спілкування з сином, переклала на нього свою частку відповідальності по утриманню, вихованню дитини, з чим він нелегко, але гідно справляється. Материнська активність позивача відзначилась в червні 2018 року після того, як він нарешті подав до суду заяву про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини. Позов і мотивований бажанням уникнути матеріальної відповідальності: обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини. Крім того, позивачка в червні 2018 року, не знаючи про наявність судового наказу, надала згоду на реєстрацію сина за його місцем проживання, визначаючи таким чином місце проживання сина з ним, батьком. Він працює, має у власності з матір’ю житловий будинок, який складається з трьох житлових кімнат, одну з яких займає син. Позивачка не має власного чи орендованого (з укладенням договору найму) житла, не визначено її матеріальне забезпечення (підтвердження працевлаштування, розмір доходу), тощо. На ряду з іншим, їх син має власну думку щодо зміни місця його проживання, яку слід з’ясувати в судовому засіданні для всебічного та об’єктивного розгляду справи, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривий Ріг радиОСОБА_5 вважала за доцільне в інтересах дитини враховуючи його думку, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 з матір’ю.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працювала разом із ОСОБА_1 в дитячому садку. Знає ОСОБА_1 як відповідальну матір, яка приділяла багато уваги дитині та ОСОБА_7 до неї тягнувся. Коли в сім’ї ОСОБА_1 почались проблеми, це також відобразилось і на дитині, ОСОБА_7 став замкнений. На роботі ОСОБА_1 в період 2014-2015 р.р. з’являлась із синцями на обличчі, як вона пояснювала, то її ображав чоловік.

Свідок ОСОБА_9, будучи під присягою, пояснила суду, що вона близько 4 років є сусідкою відповідача ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_10. Приблизно 2 роки знає Славіка та ОСОБА_6. Батько приймає активну участь у вихованні дитини, а маму вона ніколи не бачила. На запитання представника позивача пояснила, що ОСОБА_3 жодного разу не бачила у стані сп’яніння. Батько до дитини агресії не проявляв. Зазначила, що одного разу викликалась поліція з приводу конфлікта між ОСОБА_3 та зятем ОСОБА_2. Загалом, про сім’ю ОСОБА_3 знає зі слів ОСОБА_10 та з того, що сама бачила.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_10 по вул.Кубинській. Знає, що останні два роки вихованням ОСОБА_7 займається бабуся. ОСОБА_12 ОСОБА_10 в телефонній розмові казала, що має іншу сім’ю.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є матір’ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_7. Останні два роки ОСОБА_7 живе у неї, та саме вона займається його навчанням та вихованням. Після того, як ОСОБА_3 прийшов з армії в листопаді 2016 року, він з дитиною почав проживати у неї. Після того майже весь час дитина жила із ними, при цьому матір дитини не виявляла особливого бажання із ним проживати, оскільки займалась особистим життям. ОСОБА_13 відносно дитини проявилась лише після того, як син подав на неї в суд заяву про стягнення аліментів. На запитання представника позивача пояснила, що до поліції з приводу сина не зверталась. Вже після оголошення головуючим матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.173-2 ч.1 КУпАП згадала, що дійсно мало місце звернення з її боку до правоохоронних органів. Не заперечувала, що ОСОБА_3 іноді випиває. Зазначила, що ОСОБА_3 казав ОСОБА_13, що з дитиною вона може бачитись виключно за адресою вул.Кубинська, 90.

Вислухавши доводи позивача та його представника, заперечення відповідача та його представника, позицію представника третьої особи, покази свідків, думку малолітньої дитини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, сторони з 02 листопада 2007 року перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с. 10 – копія свідоцтва про шлюб), та є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11 – копія свідоцтва про народження).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 757/11568/15-ц від 14 грудня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

В обґрунтування заявлених вимог позивач надала характеристику з місця роботи (а.с. 12 – копія характеристики), відповідно до якої вона з серпня 2017 року працює продавцем відділу гастрономії продовольчого магазину «Акварель», за час роботи показала себе як сумлінний, чесний та відповідальний працівник.

Станом на 29.11.2018 р. позивач продовжувала там працювати (а.с.74 – довідка), щомісячна зарплата складає 3720,00 грн. (а.с. 75 – довідка).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, складеного 25 липня 2018 року головними спеціалістами служби у справах дітей виконкому Саксаганської районної в місті ради, житло АДРЕСА_2, для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини, хлопчика 11 років, матір’ю створено належні умови (а.с. 13 – копія акту).

Вказане житло позивач ОСОБА_1 винаймає на підставі договору оренди квартири від 24 жовтня 2018 року (а.с. 47-50).

Згідно характеристики родини ОСОБА_1 від 10 грудня 2018 року, складеної сусідами будинків 16, 18, 19, 20, 21 по вул. Військове містечко-33 в м. Кривому Розі, з 2011 року з родині ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були постійна сварки, крики, бійки в стані алкогольного сп’яніння, погрози з боку ОСОБА_3, свідком чого був їх син ОСОБА_6. Дитина неодноразово була помічена в сльозах, оскільки боявся за свою матір ОСОБА_1, яка любить свого сина, переживає за те, що йому приходиться все бачити та чути (а.с.73).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав в якості доказу побутову характеристику, складену мешканцями будинків № 88, 93, 78, 92 по вул. Кубинській в м.Кривому Розі, відповідно до якої ОСОБА_3 мешкає по вул. Кубинській, 90 з 1985 року. В конфлікти із сусідами не вступав, відносини в родині добрі, працює, займається вихованням дитини. Допомагає своїй матері в домашніх справах та достатньо уваги приділяє сину. Останні два роки самотужки займається вихованням дитини, так як мати ОСОБА_1 за адресою не з’являється (а.с. 76).

Згідно виробничої характеристики від 06.06.2018 р., ОСОБА_3, працюючи електрогазозварником в ТОВ «Будівельно-монтажне управління № 30», показав себе відповідальним працівником, дисциплінований, неконфліктний, комунікаційний, порушень трудової дисципліни не було (а.с.25).

Станом на 01.11.2018 р. заборгованість по аліментам, що стягнуті з ОСОБА_1 на його користь на утримання дитини, складає 10492,80 грн. (а.с. 77).

Згідно акту обстеження умов проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання відповідача, умови проживання задовільні, для дитини наявна окрема кімната для відпочинку та ігор, члени родини не заперечують щодо проживання малолітнього ОСОБА_7 за вказаною адресою, санітарно-гігієнічні та житлово-побутові умови дозволяють проживання малолітньої дитини (а.с. 82).

Згідно інформації про умови проживання та виховання ОСОБА_7, складеної за підписом директора школи та соціального педагога Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 94, від 07.06.2018 р., ОСОБА_7 проживає з батьком та бабусею, родина мешкає у приватному газифікованому, електрифікованому будинку,оснащеному необхідними господарчими, побутовими приладами та засобами. Кімнати відремонтовані, впорядковані. ОСОБА_7 має окрему кімнату, де є місце для сну та шкільний куточок, забезпечений одягом, взуттям, шкільним приладдям, іграшками. Батьки ОСОБА_7 проживають окремо, працюють позмінно, тому контроль за навчанням та зайнятістю дитини переважно здійснює бабуся ОСОБА_10 мати і батько відвідують батьківські збори, підтримують зв'язок з класним керівником в телефонному режимі, цікавляться життям дитини. Утримання та матеріальне забезпечення дитини переважно лежить на батькові та бабусі. Батько піклується про стан здоров’я дитини, забезпечує літнє оздоровлення ОСОБА_7 в ДОТ «Слава» (а.с.24).

Відповідно до характеристик Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №94, без дати, за підписом директора школи та класного керівника, на даний момент ОСОБА_7 проживає з татом, бабусею та прабабусею, житлово-побутові умови відповідають вимогам. ОСОБА_6 має все необхідне для навчання. На вихідні його до себе додому забирає мама (цих днів він чекає з нетерпінням). Дитина емоційно сильно переживає через стосунки батьків. Батьки та бабуся систематично цікавляться життям ОСОБА_7 (а.с. 46). Мама бере участь у фінансуванні потреб своєї дитини (а.с. 59).

Згідно висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 30 листопада 2018 року № 8/22-4292, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, враховуючи думку дитини, який має бажання проживати з матір’ю, виконком вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір’ю, ОСОБА_1 (а.с. 70-71).

Відповідно до досліджених судом матеріалів справ про адміністративні правопорушення № 211/4056/17 та № 211/5570/18, щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП та статтею 173 КУпАП, то останній 20 серпня 2017 р. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння спричинив сімейний скандал, образливо чіплявся до своєї матері та сестри, ображаючи їх нецензурною лайкою та виганяв їх з дому, чим вчинив психологічне насилля в сім'ї. 12 листопада 2018 року о 09-40 годині ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння у громадському місці, поблизу буд. 47 по вул. Янки Купали в м.Кривий Ріг висловлювався нецензурною лайкою на адресу перехожих, чим порушив порядок і спокій громадян, тим самим вчинив дрібне хуліганство.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При цьому під забороною розлучення дитини з своєю матір'ю в контексті Декларація прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція).

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якою Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією та Декларацією прав дитини.

А тому, покладаючи в основу судового рішення згоду дитини на проживання з одним з батьків, суд повинен проаналізувати, чи не порушує така згода положень Конвенції, та навести у судовому рішенні мотиви, з яких він дійшов висновку про необхідність узяти за основу саме думку дитини та надати їй перевагу по відношенню до інших доказів.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12 липня 2017 рокуу справі № 761/29113/14-ц.

Так, опитаний в суді за відсутності батьків, ОСОБА_7 пояснив, що любить обох батьків, але жити постійно хоче з мамою, а з батьком зустрічатися на вихідних та канікулах.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Тому при розгляді цієї справи суд насамперед виходить з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, та його ставлення до вибору місця свого проживання.

При цьому судом встановлено, що переважно вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_10, а не батько, з дитиною позивачці дозволяється бачитись виключно за місцем проживання батька, відповідача ОСОБА_3, який вживає спиртним, що підтверджується матеріалами адміністративної справи та не заперечується свідком ОСОБА_10, а отже матері дитини чиняться перешкоди в спілкуванні з дитиною, тому суд ставить під сумнів покази свідків щодо безконфліктності відповідача та поважність причин відсутності за місцем реєстрації дитини його матері. При цьому як вбачається з матеріалів справи, мати цікавиться життям дитини, забирає його на вихідні додому, бере участь в шкільному житті сина.

З огляду на зазначені обставини, враховуючи, що у висновку виконкому Довгинцівської районної в місті ради як органу опіки та піклування, не вказано виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір'ю, відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, а також той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітньої дитини, не встановивши під час розгляду справи виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, враховуючи думку дитини, з аналізу якої можна зробити висновок про більшу прихильність дитини до матері та позитивний вплив на емоційний стандитини при бажанні проживання з матір’ю, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 157, 161 СК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, з матір’ю – ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7) за місцем проживання матері.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко