Ухвала суду № 79690906, 07.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07 лютого 2019 року м. Київ 320/603/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції у Київській області,

Головного територіального управління юстиції у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2019 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом Києво-Святошинського районного відділу Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 29.10.2018 про накладення штрафу в розмірі 37484,52, винесену у виконавчому провадженні ВП № 17047075;

- зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області закінчити виконавче провадження ВП 17047075 згідно виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду № 2-976 від 09.06.1998 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, датованої 29.10.2018 у виконавчому провадженні ВП №17047075, про накладення на позивача штрафу в сумі 37 484, 52 грн.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив про те, що постановою Головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, датованої 29.10.2018 у виконавчому провадженні ВП № 17047075 на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 37484, 52 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою ВП №17047075 від 29.10.2018, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вказаним позовом про визнання протиправною скасування постанови про накладення штрафу.

В обгрунтування підстав забезпечення позову позивач вказує на очевидність ознак протиправності постанови від 29.10.2018 у виконавчому провадженні ВП № 17047075 про накладення на нього штрафу, яка порушуює його права та інтереси. Як вказує заявник, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії протиправної постанови може істотно ускладнити і унеможливити виконання рішення суду, оскільки дана постанова підлягає виконанню згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» (накладення арешту на майно, грошові кошти, обмеження у вільному пересуванні і т. д.), кожну дію державного виконавця необхідно потім оскаржувати, а це займе тривалий час і кошти на судові витрати, правову допомогу.

Розглянувши заяву про забезпечння позову, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням викладеного, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3)встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти інші дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

При цьому, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Крім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Також неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Проте, як встановлено судом, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, зазначені у заяві про забезпечення позову, є тотожними, зазначеним в самому позові, а тому не можуть піддаватися оцінці та перевірці до початку розгляду справи по суті.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, як встановлено судом, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, адже обґрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову базуються виключно на припущеннях останнього про можливе порушення його прав та інтересів не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що заява про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.