Ухвала суду № 79690491, 06.02.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 296/1782/17

Провадження № 1-кп/225/41/2019

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

06 лютого 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Челюбєєва Є.В.,

суддів Ткач Г.В., Качаленка Є.В..,

з участю:

секретаря Бондарчук Т.І.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

захисника Галагуза В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області в режимі відеоконференції кримінальне провадження з обвинувальним актом (ЄРДР №22015060000000047 від 28.10.2015 року) за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нова Борова Володарськ-Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, розлученого, який на утриманні має дочку 2007 року народження, непрацюючого, без реєстрації, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває дійсне кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2,який обвинувачується у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 258-3 КК України в судове засідання не з'явився. Судом було розміщено оголошення про виклик його в судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України та публікацій судових повісток в газеті «Урядовий кур'єр».

В судовому засіданні захисник, який здійснює захист ОСОБА_2 за призначенням, заявив клопотання про оголошення ОСОБА_2 в розшук, при цьому пояснив, що жодного разу не бачив свого підзахисного та не мав змоги узгодити процесуальну позицію у кримінальному провадженні. При цьому,розгляд даного кримінального провадження без участі обвинуваченого суперечить усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, так як обвинувачений не повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, отже не можливо зробити висновок, що він ухиляється від суду. Крім того, на даний момент немає ніяких відомостей, що обвинувачений перебуває на окупованій території. Разом з цим, просив зупинити кримінальне провадження до розшуку обвинуваченого.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти заявленого клопотання, оскільки судом вже було вирішено розглядати дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Частиною третьою статті 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Законом України № 119-УІІІ від 15.01.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» доповнено статтею 5 Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», відповідно до якої ухилення від явки на судовий виклик суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального судового провадження в порядку, передбаченому КПК України з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

В той же час згідно ч.ч. 4, 5 ст. 9 КПК України у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст. 14(3)(d) Міжнародного пакту про громадські і політичні права (МПГПП) передбачено, що особа, яка обвинувачується у скоєнні злочину, має право бути проінформованою про такі обвинувачення і судимою у власній присутності. Ці права є мінімальними гарантіями справедливості та застосовуються на всіх етапах судового розгляду.

Положення пп.9 п. «а» розд.3 рекомендації № 6R(87)18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» від 17.09.87 зобовязують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та приймати в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній поінформований належним чином про дату слухань та про своє право на законне або інше представництво.

Згідно ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороною якої є також Україна, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

1) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

2) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

3) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

4) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (рішення у справі «Годди протиІталії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

ЄСПЛ у таких справах встановив, що необхідно однозначно довести, що обвинувачений вирішив не з'являтися в суді. Як мінімум, для цього необхідно, щоб прокурор продемонстрував, що обвинувачений дійсно знав про цей суд. Самих лише припущень про те, що обвинувачений знав про суд буде недостатньо.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо підсудного, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки підсудного, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право "захищати себе особисто", "допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані", "користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові", і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.

Крім цього у 1983 р. Комітет ООН з прав людини у справі Daniel Monguya Mbenge v.Zaire: (Communication № 16/1977 // UN Doc. CCPR/C/18/D/16/1977) встановив, що заочний судовий розгляд як такий не був незаконним саме через вимогу до держав вживати необхідні заходи, щоб повідомити обвинуваченого про суд: «Заочне рішення вимагає, щоб, незважаючи на відсутність обвинуваченого, було зроблено належне повідомлення, щоб повідомити про дату та місце судового розгляду та запросити його участь. В іншому випадку обвинуваченому, зокрема, не надається достатній час і заходи для підготовки його захисту (стаття 14 (3) (b)), він не може захищатися за юридичної допомоги за власним вибором (стаття 14 (3) (d))». У цьому випадку Комітет визначив, що невжиття державою належних кроків для повідомлення обвинуваченого, і той факт, що він дізнався про судове рішення, винесене проти нього заочно, зі ЗМІ, є порушенням ст. 14(3) МПГПП.

Рада ООН з прав людини (правонаступниця Комітету) у справі Maleki v. Italy: (Communication No. 699/1996 U.N. Doc. CCPR/C/60/D/699/1996) встановила, що держава несе тягар доказування того факту, що обвинуваченому «було своєчасно передано повістку» та «надано інформацію про судову справу проти нього». Рада наголосила на обов'язку відповідного національного суду перевіряти, чи дійсно обвинуваченого повідомили про розгляд справи до початку проведення заочного судового розгляду. Лише вжиття заходів щодо інформування обвинуваченого та припущення у зв'язку з цим, що такий обвинувачений знає про судовий розгляд проти нього, недостатньо.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого, який здійснює його захист за призначенням, пояснив, що жодного разу не бачив підзахисного та не мав змоги узгодити процесуальну позицію у кримінальному провадженні, відомості про те, що обвинувачений знає про кримінальне переслідування відносно нього, у захисника відсутні, як і відстуні дані про його місцезнаходження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Суд зазначає, що ухвалою Дзержинського міського суду від 13.10.2017 було вирішено в рамках даного кримінального провадження здійснювати спеціальне судове провадження. Однією з підстав для здійснення спеціального судового провадження судом було зазначено, що обвинувачений ОСОБА_2 перебував на території України, яка тимчасово непідконтрольна українській владі. З того часу пройшов тривалий період і, ні у прокурора, ні у суду немає жодних даних про те, що обвиунвачений досі залишається на окупованій території.

Отже, у суду не має беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений знає про судовий розгляд, ухиляється від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, тому проведення судового розгляду надалі без участі обвинуваченого та обраного ним особисто захисника, не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст.9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції.

Відповідно до загальних положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.

Зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження не встановлено, суд вважає за необхідне на підставі п.2, 10, 13, 14, 15, 16, ч.1, ч.2 ст.7, ст. 335 КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_2 в розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Галагуза В.В. задовольнити.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нова Борова Володарськ-Волинського району Житомирської області, який проживав за адресою: АДРЕСА_1

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_2 доручити прокурору.

Судове провадження по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015060000000047 від 28.10.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України зупинити до розшуку останнього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: