Рішення № 79689908, 08.02.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1626/18

Справа № 226/1626/18

Провадження № 2/226/9/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

за участю секретаря Попенко І.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_5» до ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_5» (далі ПАТ «ВіЕйБі Банк» або банк) звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до договору № 260И/08-7 від 27.06.2008, укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_5», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_6А останній отримав кредит в сумі 20350 євро, що складало еквівалент 155225,83 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% на рік з терміном повернення кредиту 26.06.2030. У забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між банком та відповідачем 27.06.2008 було укладено іпотечний договір № 260И/08-7, який посвідчено приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу за реєстровим № 5646, предметом якого є житловий будинок зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 82 кв.м, та земельна ділянка загальною площею 612 кв.м, призначена для цілей будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1411300000:01:004:0156, що знаходяться за адресою: Донецька область, м.Димитров, вул.Чичеріна, б.24. У зв’язку з порушенням позичальником зобов’язань за станом на 20.03.2017 заборгованість за кредитом склала 696107,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 17840,82 євро, за відсотками за користуванням кредитом – 5520,23 євро, за комісією – 4667,99 грн, штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 16481,15 грн. За рішенням Димитровського міського суду від 29.12.2015 з відповідача на користь банку була стягнута заборгованість за кредитом у розмірі 462666,61 грн. Станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, а рішення суду не виконаним. Тому позивач просить суд у рахунок часткового погашення кредитної заборгованості ОСОБА_6, яка складає 696107,74 грн, звернути стягнення на належне відповідачу іпотечне майно – житловий будинок та земельну ділянку за адресою: Донецька область, м.Димитров, вул.Чичеріна, 24, та стягнути з ОСОБА_6 витрати на сплату судового збору в сумі 1762 грн.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно позивач просив суд у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 260И/08-7 від 27.06.2008 у розмірі 696107,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 17840,82 євро, за відсотками за користуванням кредитом – 5520,23 євро, за комісією за РО – 4667,99 грн, штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 16481,15 грн, звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_6 – жилий будинок № 24 зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 82 кв.м, по вул.Чичеріна в м.Димитрові; земельну ділянку загальною площею 612 кв.м, кадастровий номер 1411300000:01:004:0156, за тією ж самою адресою шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 19.07.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження.

24.09.2018 судом отримано відзив відповідача на позовну заяву, 09.11.2018 – відзив на позовну заяву після її уточнення.

Ухвалою суду від 25.09.2018 задоволено клопотання позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 12.10.2018 за клопотанням представника відповідача до участі в справі залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради.

18.10.2018 судом отримана заява позивача про уточнення позовних вимог та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 24.10.2018 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду на 12.11.2018.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їхньому задоволенні.

У наданих відповідях на відзив позивач вказав, що відповідно до п.3.1.5 Іпотечного договору іпотекодавець свідчить, що неповнолітні діти на момент укладення цього договору забезпечені житлом за адресою: м.Димитров, вул.Свердлова, 7/11, що підтверджувалося довідкою про реєстрацію місця проживання від 24.06.2008. Таким чином, укладання іпотечного договору від 27.06.2008 не порушило права дітей відповідача. Щодо Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначив, що мораторій має тимчасовий характер і не позбавляє права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки. Також вказав, що станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, оскільки відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховуються щодня до моменту повного погашення кредиту, на прострочену заборгованість за кредитом нараховується штраф. В межах виконавчого провадження було реалізовано майно боржника, тому від ВДВС надходили кошти на погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором, а саме: 02.06.2017 надійшли кошти, які було конвертовані у євро в розмірі 18,42 євро; 23.06.2017 – 264,75 євро; 26.12.2017 – 831,49 євро. 09.08.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до даної постанови залишок боргу становить 42880,47 грн. Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, а рішення Димитровського міського суду від 29.12.2015 суду не виконаним. За змістом ст..41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Відповідно до вимог чинного законодавства висновок експерта щодо оцінки майна діє всього шість місяців і в обов’язковому порядку проводиться в межах процедури виконавчого провадження, оцінка майна на момент звернення до суду не проводиться. Вимога про повернення коштів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки надсилалася відповідачу на адресу: Донецька область, м.Мирноград, вул.Янтарна, б.24, яка, як вказує відповідач, є єдиним місцем проживання його та його сім'ї. У повідомленні про вручення даної вимоги стоїть підпис відповідача про отримання листа. З огляду на вищевикладене, представник позивача просить суд задовольнити вимоги банку у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 до суду не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у його відсутність. Згідно з наданим раніше відзивом він вказав, що з висновками банку про заборгованість за кредитним договором станом на 20.03.2017 в розмірі 696107,74 грн не згоден, адже кредитний договір припинив свою дію, а зазначена сума не відповідає дійсності. Так, рішенням суду від 29.12.2015 з нього на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 462666,61 грн, а саме: за кредитом (у повному обсязі) та відсотками – в сумі 460347,60 грн, комісію 1552,30 грн та пеню 766,71 грн. На виконання рішення суду державною виконавчою службою була здійснена реалізація його майна (автомобіля, побутової техніки) на загальну суму 35786,14 грн. З урахуванням наведеного сума заборгованості за кредитним договором станом на цей час складає 426880,47 грн. Самостійно звернувшись з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості і отримавши на підставі цього рішення суду, позивач змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, який припинив свою дію, та втратив можливість нарахування та стягнення з нього відсотків за кредитним договором. Крім того, на стягнення майна, яке зазначено у іпотечному договорі, розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відсутність оцінки предмету іпотеки та способу реалізації предмета іпотеки унеможливлює прийняття рішення судом по цій справі. Звертає увагу, що згідно з іпотечним договором предметом іпотеки є нежила нерухомість, яка не належить йому на праві власності, і, відповідно, не могла бути передана ним в іпотеку. З 20.01.1995 він перебуває у шлюбі з ОСОБА_7. Від цього шлюбу у них народились діти: 07.01.2000 – син ОСОБА_8, 13.01.2011 – донька ОСОБА_9. З моменту придбання будинку за адресою: Донецька область, м.Мирноград, вул.Янтарна, 24, цей будинок є основним та єдиним місцем їхнього проживання. Іншого місця проживання вони не мають, як і не мають іншої нерухомості у власності для проживання в ній. Його син є інвалідом ІІ групи з дитинства. Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов’язаний повідомляти іпотекодавця належним чином про звернення стягнення на предмет іпотеки. В свою чергу він не отримував ніяких письмових вимог або повідомлень від банку про усунення перешкод або про повернення коштів. Просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Крім того ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, оскільки, на його думку, позивач пропустив строки звернення до суду із вказаними вимогами. Остання дата погашення ним кредиту, тобто виконання зобов’язання за кредитним договором – вересень-жовтень 2014, після цього він перестав виконувати свої обов’язки по погашенню кредиту, через що за станом на 03.08.2015 виникла заборгованість у розмірі 17840,82 євро. Проте з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся тільки у липні 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, і питання про поновлення строку позовної давності у позовній заяві поставлено не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав викладену у відзиві позицію відповідача та надав відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог разом із письмовими запереченнями, згідно яких акцентував на тому, що кредитний договір припинив свою дію, оскільки за рішенням суду на користь банку було достроково стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом у повному обсязі та інші платежі, всього у сумі 462666,61 грн, яка з урахування реалізації майна відповідача (автомобіля, побутової техніки) на загальну суму 35786,14 грн у порядку примусового виконання рішення суду на цей час становить 426880,47 грн. Наявність даного рішення позбавляє позивача можливості нараховувати та стягувати з відповідача відсотків за кредитним договором. Крім того, ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Також зазначив, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Тому нараховування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, є незаконним. Відповідач не отримував ніяких письмових вимог або повідомлень від банку про усунення перешкод або про повернення коштів. Позивач помилково ототожнив два різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки, що не відповідає приписам ст.39 Закону України «Про іпотеку», адже відповідно до зазначеної норми існує два різних способи реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу. Зазначив, що посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст.39, 43 Закону України «Про іпотеку». До того ж на цей час виконавче провадження щодо стягнення з відповідача суми боргу на підставі зазначеного вище рішення суду завершено, банку повернуто виконавчий лист. Вказуючи на неправомірність та безпідставність вимог позивача, просить суд відмовити у їх задоволені.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що оскільки у малолітньої дитини відповідача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутнє інше майно на праві власності, а також відсутні відомості про гарантування дитині права користування іншим житлом, звернення стягнення на майно, яке належить відповідачу, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: м.Мирноград, вул.Янтарна, 24, порушуватиме права та інтереси дитини.

Заслухавши учасників справи, дослідивши її матеріали, вивчивши наявні докази окремо і в сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2008 між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_5» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 260И/08-7, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого ОСОБА_6 отримав кредит на споживчі потреби у сумі 20350 євро, що еквівалентно 155225 грн 83 коп. за курсом НБУ на момент укладення цього договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % на рік, на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу на придбання нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: м.Димитров, вул.Чичеріна, б.24, з кінцевим терміном повернення кредиту 26.06.2030, що підтверджується відповідним договором, графіком погашення заборгованості за кредитом та процентами, детальним розписом загальної вартості платежів, розрахунком банку про заборгованість, додатком до кредитного договору (а.с.7-10, 11-17, 18-21, 22-31).

З 18.05.2010 відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» іменується публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_5», є правонаступником попереднього товариства.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору, між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_6 27.06.2008 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10, реєстровий № 5647, згідно з яким іпотекодавцем в іпотеку ВАТ «ВіЕйБі Банк» передано житловий будинок зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 82 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Димитров, вул.Чичеріна, 24, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказаний житловий будинок, загальною площею 612 кв.м, кадастровий номер 1411300000:01:004:0156 (а.с.32-39).

За рішенням Димитровської міської ради від 10.02.2016 № УП/5-15 «Про перейменування вулиць і провулків міста Димитрова» вул.Чичеріна в м.Димитров перейменовано на вул.Янтарна.

За постановою Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-УШ «Про перейменування деяких населених пунктів» у Донецькій області м.Димитров перейменовано на м.Мирноград.

Предмет іпотеки – житловий будинок, зазначений у п.2.1 іпотечного договору, належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.06.2008 приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10, реєстровий № 5641. Витяг про реєстрацію правочину від 27.06.2008 № 6149988 (п.2.2. іпотечного договору) (а.с.32, 74, 128-129).

Предмет іпотеки – земельна ділянка, зазначена у п.2.1 іпотечного договору, належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.06.2008 приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10, реєстровий № 5643. Витяг про реєстрацію правочину від 27.06.2008 № 6150194 (п.2.2. іпотечного договору) (а.с.32, 73, 128-129).

Відповідно до п.2.3 іпотечного договору оціночна вартість житлового будинку, що є предметом іпотеки, становить 180948,00 грн згідно зі звітом про експертну оцінку від 04.06.2008; вартість земельної ділянки, що є предметом іпотеки, згідно із звітом про експертну оцінку від 05.06.2008 становить 2978,40 грн. Загальна вартість предмету іпотеки складає 183926,40 грн (а.с.33).

Згідно із п.2.11 іпотечного договору після укладення цього договору (в день його укладення) за повідомленням іпотекодержателя обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (а.с.33).

Обтяження зазначеного майна іпотекою зареєстровано 17.04.2008 у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єкта нерухомого майна, про що свідчить Інформаційна довідка з вказаних реєстрів, виготовлена за станом на 11.07.2018 (а.с.128-130).

За рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 29.12.2015 у справі № 226/2587/15-ц з ОСОБА_6 на користь банку стягнута заборгованість за кредитним договором № 260И/08-7 від 27.06.2008, яка виникла за станом на 03.08.2015, а саме: за кредитом та відсотками – 460347,60 грн, що еквівалентно 19742,94 євро, за комісією – 1552,30 грн, за пенею – 766,71 грн, а всього 462666,61 грн. Рішення набрало законної сили 11.06.2016 (а.с.76-78).

Згідно за інформацією Мирноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.09.2018 на виконанні у відділі знаходився виконавчий лист № 2/226/1159/2015, виданий 11.04.2016 Димитровським міським судом про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» боргу в сумі 462666,61 грн. 09.08.2018 державним виконавцем винесено постанову на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документу стягувачу, залишок боргу за виконавчим документом становив 426880,47 грн, що також підтверджується копією наведеною постанови (а.с.75, 169, 170).

Згідно із розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_6 перед ним за станом на 20.03.2017 за кредитом складає 17841,82 євро, за відсотками за користування кредитом – 5520,23 євро, за комісією за РО – 4667,99 грн та штраф за несвоєчасне погашення кредиту – 16481,15 грн, а всього 696107,74 грн (а.с.7-10).

Згідно із розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором за станом на 15.11.2018 складає: за кредитом – 17840,82 євро, за відсотками за користуванням кредитом – 8100,77 євро, за комісією – 7603,59 грн, за штрафом за несвоєчасне погашення кредиту – 31639,16 грн (а.с.165-168).

03.04.2017 банком на адресу відповідача ОСОБА_6: Донецька область, м.Мирноград, вул.Янтарна, б.24, надіслана вимога про повернення коштів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка відповідно до рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення отримана 11.04.2017 особисто відповідачем (а.с.161, 162).

Відповідач ОСОБА_6 з 20.01.1995 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 та має на утриманні двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є особою з інвалідністю другої групи, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, які мешкають разом з батьками та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвами про шлюб, про народження дітей, довідками виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 20.09.2018, до акта огляду МСЕК (а.с.66, 67, 68, 69).

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно за ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є факт невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання, лише за цієї умови суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Судом встановлено, що через порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту за рішенням суду від 29.12.2015 з ОСОБА_6 на користь банку за вимогою дострокового повернення всієї суми кредиту та одержання від позивальника процентів від суми позики було стягнуто 462666,61 грн.

Скориставшись правом вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, комісії та пені за порушення умов договору, банк тим самим змінив умови основного зобов’язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування крдитом, а також неустойки, із чим погодився суд, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі».

Таким чином, пред’явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України припиняє право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та обумовлену у договорі неустойку, оскільки кредитний договір припинив свою дію. При цьому права та інтереси банку забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

До такого висновку суд прийшов з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318/16-ц).

Під час виконання у примусовому порядку рішення суду від 29.12.2015 стягнута сума заборгованості була частково погашена. Станом на час ухвалення даного рішення заборгованість складає 426880,47 грн.

З огляду на приведене суд не приймає загальний розмір вимоги, визначений позивачем за станом на 20.03.2017 у розмірі 696107,74 грн, як такий, що не відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога про повернення коштів з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Отримання відповідачем даної вимоги визнано його представником, який пояснив суду, що поштове відправлення було вручено дружині відповідача, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 7.3 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержавець має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п.7.2 цього договору, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, позивач має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 цього закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивач просить звернути стягнення на предмети іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку шляхом їх продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності.

У судовому засіданні представник банку підтвердила, що спосіб реалізазації предметів іпотеки полягає саме у проведенні прилюдних торгів, а не у процедурі продажу, пославшись на ст.41 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За змістом ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Відповідно до ч.6 ст.38 вказаного Закону ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Отже, оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, суд повинен встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеною за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку». При цьому посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить нормам ст.ст.39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Такий правовий висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 (справа № 6-2284цс16) та у постанові від 22.03.2017 (справ №6-2654цс17).

Позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, як зазначила у судовому засіданні представник банку, під час проведення виконавчих дій.

Позивачем не надано суду звіту про оцінку вартості предметів іпотеки, що позбавляє суд визначити початкову ціну продажу іпотечного майна відповідно до ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку» та врахувати співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна, на що наголошується у п.41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Суд не погоджується з доводами позивача щодо непроведення оцінки іпотечного майна на момент звернення до суду через те, що відповідно до чинного законодавства висновок експерта діє всього шість місяців і в обов’язковому порядку проводиться в межах процедури виконавчого провадження.

При цьому позивач посилається на статті 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких сторони виконавчого провадження мають право заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж та, що зазначена у резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, вартість майна змінилася.

Вказані норми підкреслюють, що визначення початкової ціни предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.

Між тим, зміст наведених статей закону не виключає обов’язку суду відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» зазначити у резолютивній частині рішення початкової ціни іпотечного майна, як базової складової, яка дає підставу переглядати або не переглядати ціну іпотечного майна, на яке звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості, під час здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, оскільки вартість іпотечного майна у наданих суду доказах на час звернення з позовом до суду не доведена, суд, приймаючи до уваги доводи відповідача в цій частині його заперечень, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші наведені відповідачем доводи в обґрунтування своїх заперечень проти позову не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Закон України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» має тимчасовий характер і не позбавляє права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначення у тексті п.2.1 Іпотечного договору при визначенні предмету іпотеки словосполучення «нежитлова нерухомість», як пояснив у суді представник банку, є технічною помилкою, тобто опискою, на що вказує подальший текст вказаного пункту, в якому міститья опис нерухомого майна, а саме: житлового будинку та земельної ділянки, а також п.1.5 кредитного договору, в якому зазначено, що в якості забезпечення позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користуванням тощо позичальник укладає з банком іпотечний договір житлового будинку.

Народжена у 2011 році донька відповідача ОСОБА_11 була зареєстрована у жилому будинку, який є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки.

Даним фактом відповідач заперечує можливість звернення стягнення на предмет іпотеки з метою захисту прав дитини на користування житлом.

Водночас, у п.44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що суди повинні з'ясовувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодаржателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Судом встановлено, що згідно за п.3.1.5 іпотечного договору відповідач засвідчив, що малолітні/неповнолітні діти на момент укладання цього договору забезпечені житлом за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.

Таким чином, відомостей, які б свідчили про право власності або право користування жилим будинком, що є предметом іпотеки, неповнолітніми дітьми відповідача на момент укладення іпотечного договору суду не надано.

Згідно за п.2.7.1 іпотекодавець не має права без попередньої письмової згоди іпотекодержавця здійснювати реєстрацію третіх осіб (фізичних/юридичних) за адресою предмету іпотеки.

Реєстрація малолітньої дитини відповідача у спірному житлі без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки не є підставою для висновку про нікчемність договору іпотеки і для відмови у задоволенні вимог іпотекодержателя в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

За ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позовних вимог, заява відповідача про застосування строків позовної давності судом не розглядається.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при пред’явленні позову, з огляду на відмову в задоволенні позову покладається на нього і відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_5» (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 27Т, код за ЄРДПОУ 19017842) до ОСОБА_6 (Донецька область, м.Мирноград, вул.Янтарна, б.24, РНОКПП НОМЕР_1), третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, (Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 9, код за ЄДРПОУ 33123536), про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 260И/08-7 від 27 червня 2008 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду Донецької області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.02.2019.

Суддя Ж.Є.Редько