Рішення № 79689274, 08.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Справа № 160/100/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за адміністративним позовомГоловного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019року Головне управління ДФС у Вінницькій області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» (далі - відповідач) з позовними вимогами про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» (код ЄДРПОУ 00444576, 49085, вул. Будівельників, буд. 25Б, оф.14, м. Дніпро, Дніпропетровська область) податкового боргу в сумі 22585,29грн. з рахунків платника податків в установах банків; та

- накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» (код ЄДРПОУ 00444576, 49085, вул. Будівельників, буд. 25Б, оф.14, м. Дніпро, Дніпропетровська область).

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне.Відповідач має податковий боргпо земельному податку з юридичних осіб у розмірі 22 585,29грн. Податковий борг виниквнаслідок несплати самостійно задекларованих зобов'язань по земельному податку по термінам сплати на 30.12.2015 р. - у сумі 11 292,63грн. та 30.01.2016 р. - у сумі 11292,66грн. Податковою інспекцією вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена відповідачу податкова вимога від 10.08.2012р. №15. Однак, сумаборгу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку. Крім того, ГУ ДФС у Вінницькій області здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна ТОВ «Сурі», за результатами яких встановлено, що майно, що належить ТОВ «Сурі», не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки перебуває під арештом. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у ТОВ «Сурі» відсутні права на власності на будь-яке нерухоме майно. Отже, з викладеного вбачається відсутність майна відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу. У зв'язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня2019 рокувідкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 р. направлена сторонам справі. Проте, конверт з вмістом вказаного поштового відправлення, адресованого відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеного, відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Відзиву на позов відповідачем надано не було.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сурі» утворено шляхом перетворення з Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод», про що 31.08.2015 року вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньза №1 172 145 0000 000850; код ЄДОПОУ товариства 004445764.

Юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі»: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 25Б, офіс 14.

Згідно з довідкою з Головного управління ДФС у Вінницькій області про суму податкового боргу платника податків ТОВ «Сурі» (п.н. 00444576) станом на 03.12.2018 року сума боргу становить 22 585,29грн. по земельному податку з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010500).

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість по земельному з юридичних осіб у сумі22 585,29грн. виникла внаслідок несплати самостійно нарахованихплатником зобов'язань, не сплачених по строку, а саме:

- згідно з податковою декларацією з плати за землю №9019124717 від 20.02.2015 року, строк сплати 30.12.2015 р. у сумі 11 292,63грн.;

- згідно з податковою декларацією з плати за землю №9019124717 від 20.02.2015 року, строк сплати 30.01.2016 р. у сумі 11 292,63грн.

10 серпня 2012 року контролюючим органом виставлена податкова вимога №15, яка надіслана рекомендованим поштовим відправленням (а.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

На підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення, позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, датована 09.07.2018 року; лист з Головного управління Держпродспоживслужби від 08.08.2018 р. за вих.02-10/3859; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, датований 04.12.2018 р.,

Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст. 46 ПК України).

Так, відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пп.287.1, 287.3 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з положенням п.41.1, 41.2 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.33, пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу Україниарешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній в, затвердженої постановоюНаціонального Банку України № 22 від 21.01.2004 р. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Згідно до п.п. 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 9.6 цієї глави.

Згідно із п.9.6. Інструкції залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

- якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

- якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

- якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїникожна сторона повинна довести ті обставини, на якихґрунтуютьсяїївимоги та заперечення, крімвипадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач має непогашену податкову заборгованістьпо земельному податку з юридичних осіб, яка утворилась внаслідок несплати самостійно задекларованих зобов'язань згідно з податковою декларацією з плати за землю №9019124717 від 20.02.2015 року по строку на30.12.2015 р. у сумі 11 292,63грн. та по строку 30.01.2016 р. у сумі 11 292,63грн.

Отже, сума податкового зобов'язання, що заявлена у позові до стягнення, у розмірі 22 585,29грн.,є саме податковим боргом відповідача.

Податкову вимогу №15 від 10.08.2012 р. надіслано рекомендованим поштовим відправленням та отримано (а.с.12).

За таких обставин, позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене, відсутність відзиву відповідача щодо суті позову, в тому числі,проплат на погашення існуючої заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимогив частині стягнення суми боргу в розмірі 22 585,29грн.з рахунків відповідача в обслуговуючих банках є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Норми статті 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, а підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, в свою чергу, регулює питання накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий боргу випадку відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Як наслідок, контролюючі органи уповноважені на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі, якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, наявність такого права передбачена підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності майна у відповідача направлені запити до державних органів реєстрації та на підставі отриманих відповідей встановлено, що будь-якогонерухомого майна за відповідачем не зареєстровано, а на рухоме майно - накладено арешт за постановою державного виконавця.

Проте, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, лист з Головного управління Держпродспоживслужби датовані липнем-серпнем 2018 року. При цьому, з відповідними позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 29.12.2018 р. (згідно з відміткою штемпелю на поштовому конверті).

Таким чином, позивачем не надано належних доказів відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернуто стягнення, та/абойогобалансовавартістьменшасумиподаткового боргу, та/аботакемайно не може бути джереломпогашенняподаткового боргу станом на дату звернення до суду.

Отже, позивачем не доведено наявності обставин, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для звернення податкового органу до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу.

Крім того, заявляючи вимогу про накладення арешту на кошти відповідача на рахунках в банківських установах, позивачем не визначено конкретної суми боргу, в межах якої, на думку позивача, належить накласти арешт. При цьому, відповідно до положень Податкового кодексу України арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, накладається виключно на суму податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольни частково.

Стягнути податковий борг із земельного податку з юридичної особи в сумі 22 585,29грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять гривень 29 копійок) з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурі» (код ЄДРПОУ 00444576) у банках, обслуговуючих платника податків.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційнаскарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук