Рішення № 79689048, 31.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2019 р. Справа № 0240/2635/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: не з'явився,

представників відповідача: Бондаря С.П., Мякінькової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 181.1. ст. 181, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185 ПК України, зроблені ревізором - інспектором без врахування всіх первинних документів, що впливають на визначення обсягу оподатковуваних операцій, а тому призвели до неправильних висновків. Також, на переконання позивача, акт перевірки не відповідає вимогам Порядку №727,що в свою чергу виключає можливість дослідити перелік документів, які відповідач досліджував під час перевірки.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачем приписів п.86.7 ст.86 ПК України, щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду заперечення, позбавивши останнього передбаченого законом права на участь у процесі прийняття рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою 13.09.2018 підготовче засідання було відкладено на 11.10.2018, з підстав наведених у ч. 2 ст. 205 КАС України.

В підготовчому судовому засіданні 11.10.2018 судом оголошено перерву до 05.11.2018.

В підготовчому судовому засіданні 05.11.2018 судом оголошено перерву до 03.12.2018.

Ухвалою від 03.12.2018 зупинено провадження у справі до 04.01.2019, з метою надання сторонам часу для примирення. Наступне судове засідання призначено на 04.01.2019.

Ухвалою від 04.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.01.2019.

В судове засідання призначене на 30.01.2019 позивач та його представник не з'явились. Натомість, представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання від 30.01.2019 за вх. №5597 про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №38699 від 07 вересня 2018 року). Так, на думку представників відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0035091305 форми "Р" від 20.07.2018, прийнято у межах та на підставі податкового законодавства, а правомірність його прийняття викладено в Акті перевірки. Зокрема зазначили, що за період з 01.04.2016 по 31.03.2017 позивачем отримано загальний дохід від здійснення підприємницької діяльності в сумі 1035182,22 грн. Сукупне перевищення доходу в розмірі понад 1 млн. грн. відбулося в березні 2017 року. Відповідно до вимог п. 183.2 ст.183 Податкового кодексу України платник зобов'язаний подати заяву, щодо реєстрації платником ПДВ до контролюючого органу не пізніше 10-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто встановленого обсягу оподатковуваних операцій. Позивачем дані дії не вчинено та заяву до 10.04.2017 для реєстрації платником ПДВ до контролюючих органів не було подано. Таким чином, контролюючий орган зафіксував порушення приписів ст.183 ПК України, що в подальшому стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, самозайнята особа ОСОБА_3 21.06.2004 був взятий на податковий облік за №3114 та станом на 18.06.2018 перебував на обліку в Гайсинській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

В період з 18.06.2018 по 22.06.2018, на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-У1 із змінами та доповненнями. Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до наказу на проведення перевірки від 29.05.2018 р. № 3191 та повідомлення від 29.05.2018 р. 2299, виданих ГУ ДФС у Вінницькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області Бондарем С.П. проведена позапланова документальна невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2015 по 18.04.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 18.04.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 18.04.2018.

Результати перевірки оформлено актом від 02.07.2018 за №3139/1305/НОМЕР_1 (том 1 а.с. 10-25).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено наступні порушення:

- встановлено заниження суми податкових зобов'язань за перевіряємий період в сумі 278142,82 грн. чим порушено вимоги п. 181.1 ст. 181 п.183.10 ст.183 п.185.1 ст.185 ПК України (відповідальність передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України);

- встановлено порушенням подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), п. 176.2 ст.176 ПК України (відповідальність передбачена п. 119.2 ст. 119 ПК України);

- встановлено порушення граничних термінів подачі ліквідаційної звітності з єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, а саме частини 8 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (відповідальність передбачена ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування");

- несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов'язання акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів чим порушено вимоги пп. 222.3.1 п. 222.3 ст.222, п. 57.1 ст. 57 ПК України (відповідальність передбачена пунктом 126.1 статті 126 глави ІІ розділу II ПК України).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0035091305 форма "Р" від 20.07.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 278142,82 грн., в тому числі, за основним платежем 69535,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37537,14 грн. (том 1 а.с. 9).

В свою чергу, позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, оскаржив його у адміністративному порядку.

Проте, у задоволенні його скарги , позивачу було відмовлено, що і стало підставою для його звернення до суду.

У своїй позовній заяві позивач посилається на два процесуальних порушення, а саме : незапрошення його на розгляд скарги, та невзяття до уваги перевіряючим усіх первинних документів, які на його думку свідчать про правильність оформлення ним господарських операцій.

За таких обставин позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незапрошення позивача на розгляд його заперечень на акт перевірки від 02.07.2018 №3139/1305/НОМЕР_1 та визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0035091305 форма "Р" від 20.07.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 278142,82 грн., в тому числі, за основним платежем 69535,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37537,14 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України в разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, не погоджуючись із наведеним в акті перевірки висновками, 09.07.2018 направив на адресу відповідача заперечення, в якому було зазначено, що він бажає бути присутнім при його розгляді та просить повідомити йому час та місце розгляду. Заперечення відповідачем було отримано 09.07. 2018 року, що також не заперечувалось відповідачем. Однак, як стверджує у свої позовній заяві позивач, орган ДФС проігнорував вимоги п.86.7 ПКУ та не повідомив позивача про час та місце розгляду заперечення, позбавивши останнього передбаченого законом права на участь у процесі прийняття рішення.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, зазначені твердження були спростовані доданими до відзиву на позовну заяву доказами, а саме: лист-запрошення на розгляд поданих ФОП ОСОБА_3 заперечень до акту перевірки (від 11.07.2018 за вих. №6678/С/02-32-13-05; копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що позивач особисто отримав відповідний лист-запрошення, про що свідчить його підпис в графі «Розписка в одержанні».

Таким чином, під час розгляду справи по суті, вищенаведені твердження представника позивача не знайшли свого документального підтвердження.

Щодо протиправності наведених в акті перевірки висновків контролюючого органу, то позивач стверджує, що в перевіряємий період відбулось часткове повернення проданого товару, а відтак й дохід позивача змінився та не перетнув порогу в 1 млн. грн.

Надаючи оцінку відповідній аргументації представника позивача суд виходить з наступного.

Так, реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.

Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст.181 ПК України.

За правилами 181.1 ст.181 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України).

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).

Законодавець чітко визначив, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку ПДВ в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У разі переходу такої особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, реєстраційна заява про реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.

Отже, обов'язковій реєстрації платником ПДВ підлягають особи, які, по-перше, мають сукупний дохід протягом останніх 12 календарних місяців більше 1000000 грн. (без урахування ПДВ), по-друге, які не є платниками єдиного податку першої - третьої групи. Водночас, в разі переходу таких осіб із спрощеної системи оподаткування на загальну, вони зобов'язані не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому відбувся перехід, ініціювати реєстрацію платником ПДВ з відповідними зобов'язаннями як платника в розумінні положень п.46.1. ст. 46, п.49.2 ст. 49 ПК України.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в березні 2017 року перевищено обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 грн. за останні 12 місяців. Сума перевищення складає 1035182,22 грн. (стор. 25 Акту перевірки). Тобто, на думку перевіряючого, з 31.03.2018 підприємець несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Таким чином, зі змісту акту перевірки, зокрема розрахунку отриманого в перевіряємий період доходу, встановлено, що з отриманого доходу у період з квітня 2016 по квітень 2017 у сумі 1035182,22 грн. перевіркою визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в сумі 278142,82 грн.

Як зазначили в судовому засіданні представники відповідача, оскільки документальна позапланова перевірка позивача мала невиїзний характер, остання була проведена на підставі отриманих від позивача на запит контролюючого органу документів. Вони були проаналізовані та висновки відображені на сторінці 25-26 Акту перевірки. При цьому, оскільки об'єм тих документів, що стали підставою для формування відповідних висновків був значним та не міг бути деталізований в акті перевірки.

Згідно пояснень, отриманих в судовому засіданні від ревізора-інспектора, який безпосередньо проводив перевірку позивача, судом встановлено, що під час проведення перевірки перевіряючим, окрім іншого було проаналізовано надані позивачем документи, що підтверджують походження товару (тютюнові вироби, алкогольна продукція), його проплату, а саме: банківські виписки, книг РРО, фіскальні звіти РРО на підставі яких заповнюється книга обліку. Проаналізувавши зазначену у наданих позивачем документах інформацію щодо його доходів та витрат, та співставивши її з інформацією з РРО позивача, зареєстрованою в онлайн режимі на сайті ДФС України, перевіряючим було встановлено перевищення позивачем обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 грн. за останні 12 місяців, а саме за період з квітня 2016 року по квітень 2017 року.

Отже, з отриманих від сторони відповідача пояснень, що узгоджується (не суперечить) обставинами, наведеними представником позивача в позовній заяві та поясненнях наданих в попередньому судовому засіданні, судом встановлено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 278142,82 грн. фіскальним органом визначено на підставі даних книги обліку доходів та витрат, де платник фіксує свої доходи і витрати, книг РРО, в яких підшиваються щоденні Z-звіти, а також інформації, що сформована в онлайн базі ДФС України, в якій в автоматичному режимі реєструються відповідні Z-звіти (в тому числі й Z-звіти сформовані на підставі даних переданих з належних позивачу РРО).

В свою чергу, на спростування позиції податкового органу щодо перевищення доходу в 1 млн. грн. в період з квітня 2016 року по квітень 2017 року представником позивача було зазначено, в зазначений період відбулось часткове повернення проданого позивачем товару, в зв'язку з чим розмір його доходу зменшився, та з врахуванням відповідних обставин не перевищив порогу в 1 млн. грн.

В підтвердженні вище окреслених обставин представником позивача суду було надано накладні-вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/ матеріалів, які містять підстави повернення товару, а також найменування, кількість та вартість повернутого товару; Акти видачі коштів (том 1 а.с. 141-158).

Разом з тим, на переконання суду, надані стороною позивача вказані документи, відповідно до норм чинного законодавства, не можуть підтвердити факт повернення придбаної у позивача із застосуванням РРО товару, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, який у своїй господарській діяльності використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі.

Також, з наданих позивачем документів, які на переконання позивача підтверджують факт повернення придбаного покупцями товару, вбачається, що повернутий товар є алкогольною продукцією, яка є підакцизним товаром та підлягає продажу виключно із застосуванням РРО.

З огляду на встановлені обставини слід зазначити, що повернення товару в роздрібній торгівлі має низку особливостей, пов'язаних насамперед із здійсненням операцій з поверненням коштів через РРО кінцевому споживачу.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено п.1 та п.2 ст.3 Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі - Закон України №265/95-ВР).

Відповідно до п.1 та п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому, порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Мінфіну від 14.06.2016 р. № 547

Згідно п.8 розділу III. Порядок застосування РРО встановлено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.

Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги), відомості про товар (послугу), суму виданих коштів, номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Отже, положеннями Закону України №265/95-ВР та Порядку застосування РРО визначено особливий порядок повернення проданого із застосуванням РРО товару, який передбачає обов'язкову реєстрацію від'ємної суми вартості проданого товару, що підлягає поверненню, з оформленням акту про видачу коштів, у випадку якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень.

Зважаючи на вищенаведені правові норми, судом в підготовчому судовому засіданні було запропоновано позивачу надати докази реєстрації від'ємної суми повернутого товару. Однак відповідні докази суду, як в підготовче засідання так і на час розгляду справи по суті суду не надано.

В свою чергу, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, стороною позивача не заперечується сам факт продажу в період з квітня 2016 року по квітень 2017 року товару (надання послуг) вартість яких перевищує 1 млн. грн. Однак, зважаючи на часткове повернення придбаного товару, загальний валовий дохід ОСОБА_3, на переконання позивача, не перетнув межу в 1 млн. грн.

Однак, беручи до уваги не надання позивачем доказів, які б підтвердили належним чином оформлене проведення операції з повернення придбаного покупцями підакцизного товару із застосуванням РРО, суд вважає такими, що не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи відповідні твердження позивача, що визначений в аті перевірки отриманий валовий дохід в протягом 12 календарних місяців з квітня 2016 року по квітень 2017 року не перевищує 1 млн. грн. з підстав часткового повернення проданого товару.

За таких обставин, враховуючи, що обсяг доходу позивача протягом останніх 12 календарних місяців до переходу на загальну систему оподаткування перевищував 1000000 грн., позивач в силу п.183.4 ст.183 ПК України зобов'язаний був ініціювати реєстрацію платником ПДВ, подавши відповідну реєстраційну заяву до органу доходів і зборів за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), протягом 10-ти днів календарного місяця, в якому відбувся перехід, тобто до 10 квітня 2017 року включно, чого останнім зроблено не було.

ФОП ОСОБА_3 не були вжиті відповідні заходи по реєстрації платником ПДВ та відображенню здійснених операцій.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. (пункт 183.10 статті 183 ПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області №0035091305 форми "Р" від 20.07.2018 прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України).

За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1)

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 08.02.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна