Рішення № 79689015, 10.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Справа № 0440/6206/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2 за участю представників сторін: від позивача: від відповідачів - 1,2: ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" до Відповідача-1 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, до Відповідача-2 Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №203 від 25.07.2018р., №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р., зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Відповідача-2 Державної фіскальної служби України та просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, що оформлене протоколом засідання Комісії № 203 від 25.07.2018р. та зобов'язати Комісію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити позивача з переліку ризикових платників податків;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №866931/36095254 від 01.08.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 10.07.2018р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 10.07.2018р., складену позивачем, датою її фактичного подання на реєстрацію (26.07.2018р.);

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №866913/36095254 від 01.08.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 11.07.2018 року та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 11.07.2018 року, складену позивачем, датою її фактичного подання на реєстрацію (26.07.2018р.);

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №867134/36095254 від 01.08.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 13.07.2018 року та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 13.07.2018 року, складену позивачем, датою її фактичного подання на реєстрацію (26.07.2018 року).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання договорів оренди/суборенди власних та орендованих складських приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 230А, укладених між позивачем та ТОВ “Альфа “9”, ПрАТ “Кондитерська фабрика “АВК” м. Дніпро”, ТОВ “УВК Україна”, ТОВ “УВК Україна”, позивачем було складено податкові накладні №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р., які направлені на реєстрацію в ЄРПН 26.07.2018р. Зазначені податкові накладні були прийняті контролюючим органом, проте їх реєстрацію було зупинено у зв’язку з тим, що дані податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. З листа відповідача-1 №47844/10/04-36-07-15 від 09.08.2018р. позивач дізнався про віднесення його до переліку ризикових платників податку, у зв’язку з чим і зупинено реєстрацію вищевказаних податкових накладних. На виконання п.15, п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. позивачем були направлені на електронну адресу відповідача-1 необхідні пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по вказаним податковим накладним, проте, відповідачем були прийняті оспорювані рішення №866931/36095254 від 01.08.2018р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 10.07.2018р.; рішення №866913/36095254 від 01.08.2018р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 11.07.2018р.; рішення №867134/36095254 від 01.08.2018р., яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 13.07.2018р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, а щодо податкової накладної №4 від 13.07.2018р. з підстав ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена. Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, оскільки витяг з протоколу №203 від 25.07.2018р., яким позивача віднесено до переліку ризикових платників податків, не містить аналізу критеріїв ризиковості та підстав віднесення позивача до ризикових підприємств та взагалі не містить жодної конкретики, а відповідачем-1, при прийнятті даного рішення, не взято до уваги специфіку діяльності позивача та те, що він не відповідає жодному з критерії ризиковості, визначених листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018р. Також і позивач вважає оспорювані рішення №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р. про відмову у реєстрації в ЄРПН вищенаведених податкових накладних протиправними та такими, що не відповідають вимогам п.п.1-3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та чинного податкового законодавства, оскільки винесені відповідачем-1 неправомірно, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Окрім того, позивач в обґрунтування позову в частині зобов’язання відповідача-2 (ДФС України) зареєструвати в ЄРПН вказані вище податкові накладні зазначає, що згідно п.20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС відповідного судового рішення про реєстрацію або скасування реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН датою реєстрації або скасування реєстрації податкової накладної вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Додатково, у відповіді на відзив від 14.11.2018р., позивач зазначає, що оспорювані рішення є необґрунтованими та не містять чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкові накладні у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарських операцій за вказаними податковими накладними, такі рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН (а.с.31-33 том 2).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача-1 (Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) у судовому засіданні проти позову заперечувала, у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що критерії ризиковості платника податку визначено листом ДФС України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018р. Позивача включено до переліку ризикових згідно протоколу №203 від 25.07.2018р., як такого, що відповідає п.1.6 ОСОБА_3 ризиковості платника податку (наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником). Також, представник відповідача-1 зазначає, що підстави для зупинення реєстрації в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. Представник Відповідача-1 вказує на те, що оспорювані рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 10.07.2018, №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р. комісією регіонального рівня були прийняті правомірно, оскільки позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ "АЛЬФА"9" надані не в повному обсязі, а саме: відсутній акт наданих послуг та оборотно-сальдова відомість по рахунку 361; по взаємовідносинах з ПРАТ "Кондитерська фабрика "АВК" м.Дніпро" відсутній акт наданих послуг, розрахунок компенсації експлуатаційних послуг приміщення, відсутній акт наданих послуг оренди стелажного обладнання у ТОВ "ЗОЛОТИЙ ОРЛАН" , яке в подальшому передане в оренду ПРАТ "Кондитерська фабрика "АВК" м. Дніпро", оборотно-сальдова відомість по рахункам 361 та 631; по взаємовідносинах з ТОВ "УВК Україна" відсутній акт наданих послуг та оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, а тому вважає, що оспорювані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Окрім того, щодо позовних вимог про виключення позивача з переліку ризикових платників податків, представник Відповідача-1 зазначає, що дії контролюючого органу по включенню позивача до переліку ризикових не створюють жодних правових наслідків, а отже не порушують прав платника, а тому вказані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають ч.2 ст.55 Конституції України. В обґрунтування своєї правової позиції посилається також і на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011 (а.с.224-227 том 1).

Представник відповідача-2 (Державної фіскальної служби України) у судовому засіданні проти позову заперечувала, у письмових запереченнях просила у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що реєстрація податкових накладних у ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу ДФС України та законодавець надав відповідному державному органу і його посадовим особам на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінських рішень, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 зареєструвати вказані податкові накладні є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов’язання відповідача зареєструвати такі податкові накладні є передчасним (а.с.231-232 том 1).

Ухвалою суду від 19.10.2018р. дану адміністративну справу було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 14.11.2018р. (а.с.217 том 1).

Ухвалою суду від 21.11.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018р. (а.с.143 том 2).

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній адміністративній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" з 09.09.2008р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Тернова, буд. 3Б, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, копією виписки з ЄДРПОУ та копією витягу з реєстру платників податку на додану вартість (а.с.161-168, 183-184, 197 том 1, 53-57 том 2).

До 12.07.2018р. позивач був власником об’єкту нерухомого майна (інше будівля складу з адміністративно-побутовими приміщеннями) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро (місто Дніпропетровськ), вул. Берегова, буд. 230а, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.27-33,41-42 том 1).

26.04.2016р. між ТОВ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" (Орендодавець) та ТОВ “Альфа “9” (Орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень №26/04/2016, на виконання вимог якого у липні 2018 року позивачем надавалося в оренду офісне приміщення загальною площею – 150 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпро, вул.. Берегова, 230А, що підтверджується копіями відповідного договору, акту прийому-передачі від 01.05.2016р., рахунку-фактури №СФ-0001198 від 15.06.2018р., виписки по рахунку за 10.07.2018р., наявними в матеріалах справи (а.с.60-66 том 1).

01.12.2017р. між ТОВ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" (Орендодавець) та ТОВ "УВК Україна" (Орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень та стелажного обладнання №01/12/17, на виконання вимог якого у липні 2018 року позивачем надавалося в оренду нерухоме майно, а саме: складське приміщення площею 7781,81 кв.м., офісне приміщення площею 366,00 кв.м., складський мезонін площею 1851,59 кв.м., стелажне обладнання в кількості 11566 шт., що підтверджується копіями відповідного договору, актів прийому-передачі від 01.01.2018р., рахунку-фактури №СФ-0001179 від 13.06.2018р., виписки по рахунку за 13.07.2018р., наявними в матеріалах справи (а.с.128-142, 144-145, 156-157 том 1).

10.04.2018р. між ТОВ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" (Орендодавець) та ПрАТ “Кондитерська фабрика “АВК” м. Дніпро” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення і стелажного обладнання №10/04/2016, на виконання вимог якого у липні 2018 року позивачем надавалося в оренду нерухоме майно, а саме: складське приміщення на 1 поверсі площею 3752,95 кв.м., мезонін на 2 поверсі площею 781,04 кв.м., мезонін на 3 поверсі площею 325,02 кв.м., стелажне обладнання в кількості 1170 шт., стелажне обладнання в кількості 3907 шт., що підтверджується копіями відповідного договору, акту прийому-передачі від 15.06.2018р., рахунку-фактури №СФ-0001186 від 02.07.2018р., виписки по рахунку за 11.07.2018р., наявними в матеріалах справи (а.с.77-87, 93, 114-116 том 1).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем за вказаними господарськими операціями було оформлено податкові накладні №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р. що підтверджується їх копіями (а.с.52, 69, 119 том 1, 4, 11, 22 том 2).

Вказані вище податкові накладні були надіслані позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копій Квитанцій №1 від 26.07.2018р. реєстрацію вказаних накладних було зупинено з підстав того, що вони відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН., що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с.53, 70, 120 том 1, 5, 15, 23 том 2).

З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних позивачем були надані контролюючому органу повідомлення №1, №2 від 27.07.2018р. та №3 від 30.07.2018р. з поясненнями та документами, що підтверджують реальність здійснення операцій по зупиненим податковим накладним, що підтверджується копіями відповідних повідомлень, документів та Квитанцій №2 від 29.07.2018р., від 31.07.2018р., наявними в матеріалах справи (а.с.54-66, 71-116, 121-158 том 1, 6-10, 14-21, 24-30 том 2).

01.08.2018р. відповідачем-1 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) були прийняті наступні оспорювані рішення, а саме:

- №866931/36095254 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №1 від 10.07.2018р., поданих позивачем, з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- №866913/36095254 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №2 від 11.07.2018р., поданих позивачем, з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- №867134/36095254 про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №4 від 13.07.2018р., поданої позивачем, з підстав ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена, що підтверджується їх копіями, наявними у справі (а.с.67, 117, 159 том 1).

03.08.2018р. позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із листом №03/08 про надання рішення комісії щодо його включення до переліку ризикових платників податків згідно до п.1.6. Критеріїв із повідомленням критеріїв, підстав та причин для цього, що підтверджується копією відповідного листа (а.с.48 том 2).

Листом №47844/10/04-36-07-15 від 09.08.2018р., відповідач-1 повідомив позивача про те, що ним було отримано оперативну інформацію стосовно позивача щодо наявності ризиків та прийнято рішення щодо відповідності ТОВ "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" критеріям ризиковості, а також і надав позивачеві витяг з протоколу №203 від 25.07.2018р., за яким позивача віднесено до відповідного переліку, як такого, що відповідає критеріям ризиковості (а.с.24-26 том 1, 50-51 том 2).

Вказаний спір виник у зв’язку із незгодою позивача із вищенаведеними оспорюваними рішеннями про віднесення позивача до переліку ризикових платників податку, про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р., зобов’язання відповідачів-1,2 виключити позивача з переліку ризикових платників податку та зареєструвати наведені податкові накладні в ЄРПН датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Заслухавши представників позивача та відповідачів-1, 2, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, що оформлене протоколом засідання Комісії №203 від 25.07.2018р., суд виходить з наступного.

Відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, затвердженого наказом ДФС №144 від 21.03.2018р. (чинним на момент прийняття оспорюваного рішення №203 від 25.07.2018р.) (далі – Порядок №144), визначено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - ОСОБА_3).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків / виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення / виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платників з ознаками ризиковості.

У разі відповідності платника податків показнику оцінки ступеня ризиків, визначеному п. 1.6 Критеріїв, - включення до переліку здійснюється за рішенням Комісій.

Так, Державна фіскальна служба України, згідно до Порядку №144, листом від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 визначила ОСОБА_3 ризиковості платника податку (далі – ОСОБА_3 ризиковості).

Згідно п.1.6 Критеріїв ризиковості визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку про те, що у разі якщо на підставі наявної податкової інформації контролюючим органом виявленні факти наявності ознак ризиковості платника податків згідно до п.1.6 Критеріїв ризиковості, за результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення головою Комісії забезпечується негайне внесення інформації щодо включення такого платника до переліку платників податків як платника з ознаками ризиковості.

Так, зі змісту копії оспорюваного рішення, оформленого протоколом засідання відповідної комісії №203 від 25.07.2018р., вбачається, що висновок про відповідність позивача критеріям ризиковості зроблено за результатом розгляду фінансово-господарської діяльності та схеми роботи підприємства на підставі оперативної інформації ДФС України, при цьому, вказане рішення взагалі не містить жодного аналізу такої інформації, у ньому не зазначено на підставі яких саме матеріалів платника податку – позивача віднесено до переліку ризикових, окрім того, вказане оспорюване рішення взагалі не містить жодної обставини з їх вичерпного переліку, встановленого пп.1.6 Критеріїв ризиковості, тобто вказане рішення є невмотивованим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, що оформлене протоколом засідання Комісії № 203 від 25.07.2018р. є невмотивованим, необґрунтованим, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р. про відмову у реєстрації податкових накладних №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р. в ЄРПН, суд виходить з наступного.

За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов’язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Згідно з пунктом 3 Порядку №117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<РмЧ1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 6 Порядку №117 визначено, що у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Разом з тим, як свідчить зміст копій Квитанцій №1 про зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р., поданих позивачем, відповідно до ПК України з підстав відповідності вказаних податкових накладних вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, вказані Квитанції не містять зазначення конкретного виду критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, відповідно до якого позивача віднесено до ризикових платників (а.с.53, 70, 120 том 1, 5, 15, 23 том 2).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкових накладних №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, контролюючий орган не зазначив обов’язкових відомостей, визначених п.13 Порядку №117.

Відповідно до п.14 Порядку №117 встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.19, п.20, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.15 Порядку №117 були надані повідомлення №1, №2 від 27.07.2018р. та №3 від 30.07.2018р. з поясненнями та документами, що підтверджують надання позивачем ТОВ “Альфа “ 9”, ПрАТ “Кондитерська фабрика “АВК” м. Дніпро” та ТОВ “УВК Україна” в оренду/суборенду власних та орендованих складських приміщень, про що свідчать копії відповідних повідомлень, документів та Квитанцій №2 від 29.07.2018р., від 31.07.2018р. (а.с.54-66, 71-116, 121-158 том 1, 6-10, 14-21, 24-30 том 2).

Разом з тим, комісією регіонального рівня, було прийнято оспорювані рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №4 від 13.07.2018р., поданої позивачем, з підстав ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена (а.с.67, 117, 159 том 1).

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковими накладними №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р., а також проаналізувавши і зміст Порядку №117, який був підставою для прийняття вказаних вище рішень, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення не відповідають вимогам вказаного Порядку №117, є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПНПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме документи не надані платником податків для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень вбачається, що вказані оспорювані рішення контролюючого органу є необґрунтованими та не містять чітких посилань на підстави, які слугували підставами для прийняття оспорюваних рішень про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкові накладні у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарських операцій за вказаними податковими накладними, оскільки вказані рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи не були надані позивачем з урахуванням того, що форма рішення передбачає визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків.

Слід також зазначити, що визначення контролюючим органом у рішенні про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №4 від 13.07.2018р. підстави для відмови у її реєстрації - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній також є протиправним, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами, що свідчать про надання вказаних пояснень та документів на підтвердження реальності господарської операції.

Окрім того, судом відхиляються доводи представника відповідача-1 про те, що позивачем не надано у повному обсязі первинних документів, оскільки норми Порядку №117 не передбачають відмови у реєстрації податкової накладної через надання неповного пакету документів з урахуванням того, що у оспорюваних рішеннях не зазначено конкретного переліку документів, яких не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН вказаних вище податкових накладних.

Також, слід зазначити, що оскільки оспорювані рішення не містять конкретного переліку документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН спірних податкових накладних, відповідач-1 не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення з урахуванням вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом, при прийнятті рішення у цій справі, враховується і те, що оспорювані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р., у тому числі і рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників податків, яке оформлене протоколом №203 від 25.07.2018р. є актами індивідуальної дії, які породжують у позивача обов’язкові до виконання вимоги суб’єкта владних повноважень.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваних рішень, вказані рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не відповідають критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем-1 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

При цьому, є безпідставними посилання представника відповідача-1 на те, що підставою для прийняття оспорюваних рішень було: по взаємовідносинах з ТОВ "АЛЬФА"9" надані не в повному обсязі, а саме: відсутній акт наданих послуг та оборотно-сальдова відомість по рахунку 361; по взаємовідносинах з ПРАТ "Кондитерська фабрика "АВК" м.Дніпро" відсутній акт наданих послуг, розрахунок компенсації експлуатаційних послуг приміщення, відсутній акт наданих послуг оренди стелажного обладнання у ТОВ "ЗОЛОТИЙ ОРЛАН" , яке в подальшому передане в оренду ПРАТ "Кондитерська фабрика "АВК" м. Дніпро", оборотно-сальдова відомість по рахункам 361 та 631; по взаємовідносинах з ТОВ "УВК Україна" відсутній акт наданих послуг та оборотно-сальдова відомість по рахунку 361, так як вказаних обґрунтувань та мотивів оспорювані рішення не містять, а відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб’єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Судом відхиляються доводи представника відповідача-1 про те, що позовні вимоги про зобов’язання відповідача-1 щодо виключення позивача із переліку ризикових платників податків не створюють жодних правових наслідків, так як не відповідають вимогам ч.2 ст.55 Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011, з огляду на те, що такі доводи є безпідставними, необґрунтованими, так як спростовуються змістом ч.2 ст.55 Конституції України, якою кожному гарантовано право самостійно визначати, які рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади підлягають оскарженню в суді і кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних дій, що узгоджується із вищенаведеним рішенням Конституційного Суду України, зміст якого не забороняє звернення до суду з позовами про оскарження актів індивідуальної дії, що, у даному випадку, і є предметом цього спору.

Щодо того, що рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків не створює жодних правових наслідків є необґрунтованим, так як вказане рішення порушує право позивача на реєстрацію податкових накладних у ЄРПН у порядку та у спосіб, встановлений ст.201 Податкового кодексу України без їх зупинення.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень відповідача-1 у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваних рішень є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорювані рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що відповідачем-1, при прийнятті вищенаведених оспорюваних рішень, порушені права та інтереси позивача у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов’язання Комісію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку ризикових платників податків та зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р. з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобовязання субєкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

При цьому, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно Порядку №1246 залишилися за Державною фіскальною службою України і з 24.03.2018р.

При цьому, судом не приймаються до уваги і посилання Відповідача-2 на його дискреційні повноваження під час прийняття управлінських рішень суб’єктом владних повноважень у даному випадку, оскільки повноваження суду направлені на усунення порушеного права позивача, визначені не лише ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й п.19, п.20 Порядку №1246, які наведені вище.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства(Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенціїгарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання Комісію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виключити позивача з переліку ризикових платників податків та зобов’язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН вищевказані податкові накладні є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанцій №0.0.1109121042.1, №0.0.1109120997.1, №0.0.1109121009.1, №0.0.1109121030.1 від 15.08.2018р. у загальному розмірі 7048,00 грн. (а.с.4-7 том 1).

Також слід зазначити, що останнім днем складання повного тексту вказаного судового рішення є 20.12.2018р. та з урахуванням того, що у період з 17.12.2018р. по 04.01.2019р. суддя перебувала у відпустці, останнім днем його складання є 08.01.2019р. згідно до вимог ч.3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" до Відповідача-1 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, до Відповідача-2 Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень №203 від 25.07.2018р., №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р., зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про віднесення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" до переліку ризикових платників податків, яке оформлене протоколом №203 від 25.07.2018р., рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №866931/36095254, №866913/36095254, №867134/36095254 від 01.08.2018р.

Зобов'язати Комісію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" з переліку ризикових платників податків.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 10.07.2018р., №2 від 11.07.2018р., №4 від 13.07.2018р., складені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" датою їх фактичного подання на реєстрацію - 26.07.2018р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) та Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЕЛЬНИЙ КОНТРАКТ" (49021, м. Дніпро, вул. Тернова, буд. 3Б, ЄДРПОУ 36095254) - солідарно судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7048 грн. 00 коп. (сім тисяч сорок вісім грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 08.01.2019р.

Суддя ОСОБА_1