Рішення № 79688812, 07.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 лютого 2019 р. Справа № 120/4806/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №5628957 від 31.10.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець в ході виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа від 11.04.2018 р., виданого Вінницьким окружним адміністративним судом у справі № 127/27155/17, не вживались вичерпні заходи з метою виконання рішення суду, відповідно, відсутні підстави для закриття виконавчого провадження. Тому, на думку позивача, державним виконавцем безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

02.01.2019 року адміністративний позов залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, надано час позивачу для усунення недоліків.

18.01.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, дослідивши яку суд дійшов до висновку про поновлення строку звернення до суду.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема відповідач зазначив, що умови і порядок виконання рішень немайнового характеру визначено ст.ст. 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись якими державним виконавцем під час проведення виконавчих дій на виконання судового рішення, накладено штрафи та направлено матеріали до правоохоронних органів. Відтак, державним виконавцем вчинено всі дії визначені вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а отже спірна постанова є правомірною та відповідно не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.04.2018 року позивачем подано заяву до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку та виплатити пенсії відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 02.03.2018 р. по справі №127/27155/17.

02.05.2018 за № 1186/П-12 позивачем отримано листа з Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому повідомлено, що боржник ГУ ПФУ у Вінницькій області вказує, судове рішення добровільно виконане головним управління 16. 04.2018 року та проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки №12850, розмір пенсії становить - 4219,19 грн. А також здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р по 31.12.2017 р. та донараховано кошти в сумі 40427,52 грн.

11 квітня 2018р. мною з метою примусового виконання рішення суду отримано в Вінницькому окружному адміністративному судді виконавчий лист у справі №127/27155/17 та надано для виконання в Управління державної виконавчої служби Головного територіальною управління юстиції у Вінницькій області.

02.05.2018 старшим державним виконавцем Плахотнюк Наталею Юріївною винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56289257.

12.11.2018 позивач отримав лист від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області за вихідним №13692/02.1-25/9 від 31.10.2018р., в якому його повідомлено про закінчення виконавчого провадження та надано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56289257 від 02.05.2018р. за підписом старшого державного виконавця Плахотнюк Н.Ю.

В даній Постанові старший державний виконавець Плахотнюк Н.Ю. вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено про часткове виконання рішення суду, оскільки здійснено перерахунок з 01.01.2016 р., але проведено виплату лише 01.01.2018 р., посилаючись на Постанову КМУ від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою врегульовано проведення перерахунку пенсій.

11.12.2018 ОСОБА_1 подано скаргу до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на бездіяльність старшого державного виконавця Плахотнюк Н.Ю., необгрунтоване закінчення виконавчого провадження та невиконання рішення суду.

26.12.2018 позивач поштою отримав відповідь за підписом начальника Управління ДВС Сускова А.О., що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із даним рішенням відділу примусового виконання рішень, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Суд відмічає, що майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Об'єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, з аналізу положень статті 63 Закону № 1404-19 видно, що рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, при цьому рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №127/27155/17 є немайновим, оскільки зобов'язує управління вчинити дії по нарахуванню та виплаті пенсії.

Із положень статті 63 Закону № 1404-19 випливає, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Із аналізу вище процитованого видно, що за рішенням, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець, у разі не виконання такого, накладає штраф, у разі ж повторного невиконання надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та закінчує виконавче провадження.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в ході виконання виконавчого листа №127/27155/17 виданого Вінницьким окружним адміністративним судом 11.04.2018 р. щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідно до довідки №12850 з 01 січня 2016 року, державним виконавцем винесено направлено вимогу щодо виконання рішення суду.

Суд акцентує увагу, що виконання рішення суду в частині проведення виплати пенсії ОСОБА_1 може бути виконано лише Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

31.10.2018 р. виконавче провадження №56289257 закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-19, а саме, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

За таких обставин, беручи до уваги неможливість виконання рішення суду без участі Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, суд доходить висновку, що державним виконавцем вчинено дії передбачені статтею 63 Закону № 1404-19 та дотримано порядок виконання рішень немайнового характеру. Відтак спірна постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів/підстав, позовній вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. А тому при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, відповідно, не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інн. НОМЕР_1) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 34939304) визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович