Постанова № 7968860, 10.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018 м. Львів, вул. Чоловського, 2

Справа № 2а-8033/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року

12 год. 10 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

при секретарі судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Закорчемного І.Б. (довіреність від 16.10.2009 року № 13467/9/10);

представника відповідача: Навроцького А.І. (довіреність від 01.12.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області до Гніздичівського державного спиртового заводу про застосування арешту активів платника податків у вигляді зупинення операцій на рахунках, продовження арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області (далі ДПІ у Жидачівському районі Львівської області) звернулася до суду з позовом до Гніздичівського державного спиртового заводу, в якому просить суд застосувати арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача, продовжити адміністративний арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках Гніздичівського державного спиртового заводу на термін 3168 годин (132 дні) та зобовязати відповідача допустити працівників Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні від 25.12.2009 року та 08.02.2010 року, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, обґрунтовуючи це відсутністю обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках та відсутністю підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, передбачених ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Ухвалою суду від 10.02.2010 року, провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області до Гніздичівського державного спиртового заводу про застосування арешту та зобовязання вчинити дії, в частині зобовязання Гніздичівського державного спиртового заводу допустити працівників Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки закрито.

Вислухавши доводи представника позивача, представника відповідача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач Гніздичівський державний спиртовий завод, що знаходиться за адресою: 81740, Львівська область, Жидачівський район, смт. Гніздичив, вул. Коновальця, 4, зареєстрований 04.05.1998 року Жидачівською районною державною адміністрацією як юридична особа, ідентифікаційний код 34269011, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) субєкта підприємницької діяльності-юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з довідкою від 04.12.2009 року № 8/535 про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП), 18.05.1998 року, Гніздичівський державний спиртовий завод взятий на облік в органах державної податкової служби та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Жидачівському районі Львівської області за № 721.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання службового листа ВПМ ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 25.11.2009 року № 3905/26-3/1 «Про проведення позапланової документальної перевірки Гніздичівського державного спиртового заводу», ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, на підставі наказу від 30.11.2009 року № 194 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», виписано направлення № 127 від 30.12.2009 року для проведення позапланової документальної перевірки Гніздичівського державного спиртового заводу з 01.12.2009 року по 07.12.2009 року. На підставі цього направлення, працівниками державної податкової служби 01.12.2009 року було здійснено вихід на підприємство відповідача та надано копію наказу та направлення на проведення позапланової документальної перевірки директору Гніздичівського державного спиртового заводу Гнатишину Йосипу Петровичу, який відмовився від підпису про його отримання. При повторному виході 03.12.2009 року працівники державної податкової служби встановили відсутність посадових осіб відповідача за місцезнаходженням платника податків, про що було складено акт від 03.12.2009 року № 64/23.

З позовної заяви вбачається, що Гніздичівський державний спиртовий завод, своїми діями, які, на думку позивача, виявились у недопущенні працівників державної податкової служби до проведення перевірки, відмовляється від проведення позапланової документальної перевірки, що є підставою для вжиття заходів, встановлених п. «г» п.п. 9.1.2. п. 9.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - застосування до відповідача адміністративного арешту активів.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

У відповідності до вимог п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Підпункт 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 цього Закону містить норму, відповідно до якої, арешт активів може бути застосовано, якщо зясовується одна з таких обставин: а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону; б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобовязаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у звязку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство; г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з отриманням інших обєктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування; д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем; е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обовязковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.

В матеріалах справи наявні рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку від 04.12.2009 року № 15643/9, подання про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 04.12.2009 року, акту відсутності посадових осіб Гніздичівського державного спиртового заводу за місцезнаходженням підприємства від 03.12.2009 року № 64/23, акту відмови від підпису від 01.12.2009 року, акт не допуску до перевірки від 01.12.2009 року, на підставі яких ДПІ у Жидачівському районі Львівської області винесено рішення від 04.12.2009 року № 15642/9 про застосування умовного адміністративного арешту активів платника податків Гніздичівського державного спиртового заводу, у звязку з відмовою від проведення позапланової документальної перевірки.

Відповідно до п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обовязковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Підпункт 9.3.3 п. 9.3 цього Закону містить норму, відповідно до якої, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону. Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Як вбачається зі змісту норми п.п. 9.3.8 п. 9.3 ст. 9 цього Закону, адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у звязку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або повязаних з отриманням інших обєктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Правові основи діяльності органів державної податкової служби визначаються Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Так, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), передбачений ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно із ч. 6 цієї статті, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ , за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, обставини для проведення позапланової перевірки, визначені ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ , повинні бути встановлені на момент прийняття керівником податкового органу рішення, що оформляється відповідним наказом, в якому повинні бути перелічені законні обставини, що зумовлюють проведення такої перевірки.

Організація та проведення планових і позапланових виїзних перевірок платників податків - юридичних та фізичних осіб щодо дотримання ними вимог податкового, валютного та іншого законодавства, невиїзних документальних перевірок, організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), касових операцій, наявності свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій, а також реалізації матеріалів цих перевірок визначається методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року № 355.

Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 цих Методичних рекомендацій, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу ДПС і проводиться за наявності обставин, визначених у статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та інших законах України, за рішенням керівника органу ДПС, яке оформляється відповідним наказом.

Обґрунтовані пропозиції щодо необхідності проведення позапланової виїзної перевірки оформлюються доповідною запискою за підписом керівника підрозділу, який відповідно до функціональних обов'язків має інформацію, що може слугувати підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка надається на розгляд керівника органу ДПС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде проводити (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію та координацію дій залучених працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію її матеріалів. Цей порядок не стосується перевірок з питання податку на додану вартість, які проводяться відповідно до Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266.

Рішення про проведення перевірки, що здійснюється відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, приймається керівником органу ДПС на підставі постанов слідчого податкової міліції, прокуратури та інших правоохоронних органів, а у разі проведення оперативно-розшукових заходів - на підставі відповідного подання керівника підрозділу податкової міліції.

Норма ч. 16 ст. 11-1 цього Закону передбачає, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Судом встановлено, що, в порушення норми ч. 16 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ , згідно наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 30.11.2009 року № 194 та направлення на перевірку від 30.11.2009 року № 127, до складу перевіряючих включено майора податкової міліції Позинича О.В., майора податкової міліції Когута А.В. та лейтенанта податкової міліції Прокопчука М.П.

Окрім того, в наказі від 30.11.2009 року № 194 про проведення позапланової виїзної перевірки не зазначено наявності підстав для проведення такої перевірки, натомість міститься тільки посилання на норму п.п. 7 ч. 6, ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції Закону України від 24.12.1993 року № 3813-ХІІ та службовий лист відділу податкової міліції ДПІ у Стрийському районі Львівської області від 25.11.2009 року за № 3905/26-3/1.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України (ч. 17 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Як передбачено ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ , посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до п.п. 1.13 п.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року № 355, для проведення виїзної планової та позапланової перевірки платника податків виписується направлення на перевірку (зразок форми направлення наведено в додатку 2 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується в 2 примірниках (перший примірник оформляється на бланку органу ДПС) та скріплюється гербовою печаткою. Направлення на проведення планової виїзної перевірки підписується керівником органу ДПС, який очолює проведення планової виїзної перевірки, а направлення на проведення позапланової виїзної перевірки підписується керівником органу ДПС, який прийняв рішення (наказ) про проведення такої позапланової перевірки.

В матеріалах справи міститься довідка від 15.01.2010 року № 78/26-1 про реєстрацію оперативно-розшукової справи по Гніздичівському державному спиртовому заводу, яка перебуває в провадженні в ВПМ ДПІ у Стрийському районі Львівської області, проте, не містить відомостей про підстави заведення такої оперативно-розшукової справи, дати її заведення, в матеріалах справи відсутнє також подання керівника відповідного підрозділу податкової міліції.

Службовий лист про заведення оперативно-розшукової справи, що міститься в матеріалах справи, яким ініціюється проведення позапланової документальної перевірки Гніздичівського державного спиртового заводу датований лише 08.12.2009 року, тобто, після закінчення строку проведення перевірки, визначеного наказом № 194 від 30.11.2009 року.

Окрім того, працівниками органу державної податкової служби, під час виїзду до Гніздичівського державного спиртового заводу для проведення позапланової перевірки, не було надано відповідачу доказів заведення оперативно-розшукової справи та документів на підтвердження наявності законних підстав для включення працівників податкової міліції до складу осіб, що були залученні до проведення позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з письмових зауважень, які містяться в акті від 01.12.2009 року, складеного в смт. Гнідичів, керівнику підприємства відповідача працівниками органу державної податкової служби було надано копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки без підпису відповідної посадової особи.

З акту від 01.12.2009 року вбачається, що директор Гніздичівського державного спиртового заводу відмовився лише від отримання направлення на перевірку від 30.11.2009 року за № 127 та його підписання, при цьому зазначений акт був складений у м. Жидачеві, тобто, не за місцем знаходження платника податків.

З наведеного вище вбачається, що працівниками податкової міліції не встановлено факту відмови платника податків від проведення документальної позапланової перевірки, а зафіксовано лише факт не допуску до такої перевірки, у звязку з відсутністю законних підстав для її проведення.

Судом, при дослідженні матеріалів справи, встановлено, що наказ від 30.11.2009 року № 194, який був наданий відповідачу, винесений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, не містить підпису керівника органу державної податкової служби, натомість, міститься підпис невстановленої особи з відтиском печатки канцелярії Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, а не гербової печатки органу державної податкової служби.

Окрім того, суд зазначає, що процедура адміністративного арешту активів платника податків визначається Порядком застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 року № 386, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 року за № 865/6056.

Розділ 4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків зазначає, що керівник податкового органу (його заступник) за поданням відповідного підрозділу податкової міліції може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків (крім арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку).

Відповідно до п. 5.4 розділу 5 цього Порядку, арешт активів може бути застосовано, якщо зясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

У разі виникнення такої обставини слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обовязково скласти акт про факт його незнайдення.

Право на проведення документальних перевірок органами податкової служби передбачено Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ , указом Президента України від 23.07.98 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів)».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податку відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або повязані з отриманням інших обєктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, компютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно з п.п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за обставинами, визначеними в розділі 5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків, застосовується на підставі відповідного рішення суду.

У додатку 5 до Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків наведено обовязкову форму рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, метою якого є забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків. Така мета відповідає суті адміністративного арешту активі платника податків, яка визначена п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним и цільовими фондами», яка визначає адміністративний арешт як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку повинні прийматися з метою забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, проте, з матеріалів справи не вбачається наявність у Гніздичівського державного спиртового заводу податкового боргу, що також підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2009 року № 2139, окрім того, відсутність у відповідача податкового боргу підтверджуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що позивачем не було дотримано порядку проведення позапланової перевірки, а саме: не дотримано форми наказу керівника податкового органу; відсутність у ньому конкретних обставин, що слугували б підставою для проведення перевірки; залучення до проведення позапланової виїзної перевірки працівників податкової міліції без надання доказів того, що така перевірка повязана з веденням оперативно-розшукової справи або розслідуванням кримінальної справи, порушених стосовно такого платника податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні, суд вважає, що відповідач правомірно скористався своїм, гарантованим ч. 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, правом не допускати працівників органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду немає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стосовно вимоги позивача про продовження адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках Гніздичівського державного спиртового заводу, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено продовження адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках. Окрім того, суд зауважує, що позивачем було використано його право на застосування адміністративного арешту активів платника податків відповідно до п.п. 9.3.1 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, що підтверджується рішенням начальника ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 04.12.2009 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків. Інших способів захисту права органу державної податкової служби при не допуску чи відмові платника податків допустити до проведення перевірки, не передбачено.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийнятті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 лютого 2010 року.

Суддя (підпис) Гулик А.Г.

З оригіналом вірно.

Суддя Гулик А.Г.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018 м. Львів, вул. Чоловського, 2

Справа № 2а-8033/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

10 лютого 2010 року

12 год. 10 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

при секретарі судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Закорчемного І.Б. (довіреність від 16.10.2009 року № 13467/9/10);

представника відповідача: Навроцького А.І. (довіреність від 01.12.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області до Гніздичівського державного спиртового заводу про застосування арешту активів платника податків у вигляді зупинення операцій на рахунках, продовження арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, повязаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 15 лютого 2010 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Гулик А.Г.