Ухвала суду № 79688355, 06.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1104/18

Провадження № 1-кп/127/79/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Козира С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці ініційоване судом питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, а також клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м’який у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені 29.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020020001778, суд та –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов’язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні судом ініційовано питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Прокурор Козир С.В. просив суд продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою мотивуючи тим, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування немає, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, на шлях виправлення не став та в період непогашеної судимості вчинив нові умисні корисливі злочини, вини у вчиненні злочинів не визнає, постійного джерела доходів не має, відсутні міцні соціальні зв’язки, перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти нові корисливі злочини, може переховуватись від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, мотивуючи тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, на його думку, відпали. Адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному на особисте зобов’язання. Захист звернув увагу суду, що не можуть братись до уваги рішення слідчих суддів про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1, суд має оцінити усі наявні ризики на даний час. Захисник заперечував, щодо твердження прокурора, що обвинувачений не має постійного місця проживання та стійких соціальних зв’язків, так як останній має матір, дружину та двох малолітніх дітей. Також, захисник зазначив, що обвинувачений до затримання мав постійне місце роботи та дані відомості є в матеріалах досудового розслідування. Адвокат ОСОБА_3 просив суд звернути увагу на ту обставину, що інший обвинувачений перебуває на свободі, з’являється в судові засідання та відсутні будь-які заяви про здійснення тиску на свідків. Захисник зазначив, що його підзахисний не має на меті уникати від суду чи впливати на свідків. Також захисник зазначив, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1 приводів в поліцію не мав, у 2016 році стосовно нього був скасований адміністративний нагляд, під час досудового розслідування ОСОБА_1 з’являвся на виклики до слідчого. Враховуючи усі обставини, захисник ОСОБА_3 просив змінити його підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та заперечував, щодо думки прокурора. Обвинувачений зазначив, що свідки в судове засідання не з’являються, інший обвинувачений перебуває на свободі, заяв про вчинення тиску на свідків немає. Додатково повідомив, що він не має наміру впливати на свідків, ухилятися від суду чи перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 підтримали думку адвоката ОСОБА_3, просили змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м’який.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні ініційованого судом питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, клопотання адвоката ОСОБА_3 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1А суд приходить до наступного висновку. Суд враховує тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_1, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Тому у суду є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти інші злочини. Судом враховано стадію судового розгляду, а саме те, що свідки в судовому засідання не допитані, тому існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на свободі, може чинити тиск на свідків з метою зміни їх показів. Також існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м’який, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 – відмовити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 06.02.2019 до 06.04.2019 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: