Рішення № 79688208, 04.02.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/615/16-ц

Провадження №2/148/237/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Аакціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» ( далі АТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, згодом уточнивши позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 01.07.2014 відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 46985,89 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем ОСОБА_4 та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 04.12.2018 має заборгованість – 150059,35 грн., яка складається з наступного:

- 45339,50 грн. - заборгованість за кредитом;

- 34760,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 64840,82 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 5118,79 грн. - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 150059,35 грн. та понесені по справі судові витрати.

В попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просить позов задовольнити. Згодом від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої остання просить задовольнити вимоги банку та справу розглядати у відсутність представника позивача.

В попередньому судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково. Заперечує проти стягнення з нього заборгованості за період його перебування в зоні АТО, оскільки це суперечить вимогам закону. Згодом від нього надійшла заява, згідно якої він просить розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 01.07.2014 між ПАТ КБ «Приватбанк»(на даний час - АТ КБ «Приватбанк») (за Генеральною угодою - ОСОБА_3), та відповідачем ОСОБА_5 (за Договором - Позичальник) було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н (далі - Генеральна угода), метою якої було створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору №SAMDN50000042466570 від 17.03.2011 (далі - Договір-1), №б/н від 27.05.2011 (далі - Договір-2), що підтверджується копією даної Генеральної угоди (а.с.6).

Відповідно до п.1.1 Генеральної угоди, сторони узгодили по Договору 1 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 1019,88 грн., комісію на 243,64 грн., пеню на 0.0 грн., штраф на 1364,22 грн. Заборгованість по Договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 18188,31 грн. Дата кінцевого погашення заборгованості по Договору 1 - 31.07.2016.

Відповідно до п.1.2 Генеральної угоди, сторони узгодили по Договору 2 зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме: проценти на 0.0 грн., комісію на 0.0 грн., пеню на 2591,3 грн., штраф на 0.0 грн. Заборгованість по Договору 1 з дати підписання Генеральної угоди складає 32497,58 грн. Дата кінцевого погашення заборгованості по Договору 1 - 31.07.2016.

Згідно пп.1.4.2. Генеральної угоди, вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-ий день) вважається простроченою.

Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди, ОСОБА_3 надає Позичальнику строковий кредит в сумі 46985,89 грн. (далі - Кредит), на строк 24 місяця, з 01.07.2014 по 31.07.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі в сумі 46985,89 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, що вказані в Заяві, ОСОБА_4 та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 2351,17 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності до Умов та правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.07.2016.

Відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, згідно зі ст.ст.212,611,651 ЦК України, при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, ОСОБА_4 та правилах більш ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, Сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 5219,04 грн.

Відповідно до п.2.5. Генеральної угоди, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди згідно з Генеральною угодою та ОСОБА_4 та правилами.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими позивачем ОСОБА_4 та правилами, тарифами складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, відповідач в порушення умов Генеральної угоди свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, а саме: не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим предстаником позивача розрахунком (а.с.196) станом на 04.12.2018 становить – 150059,35 грн., яка складається з наступного:

- 45339,50 грн. - заборгованість за кредитом;

- 34760,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 64840,82 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

- 5118,79 грн. - штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; за ч. 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

В свою чергу, враховуючи заперечення відповідача щодо нарахування йому позивачем заборгованості за кредитним договором під час його знаходження на військовій службі в період мобілізації, суд виходить з наступного.

Відповідно до повідомлення Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 06.09.2016 №482 (а.с.86), ОСОБА_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний до Збройних Сил України 09.07.2015 наказ №56 від 09.07.2016.

Згідно копії повідомлення військового комісара Тульчинського районного військового комісаріату №1759 від 16.07.2015 (а.с.51), ОСОБА_2 09.07.2015 призваний на військову службу під час мобілізації до в/ч В 1670. Також даний факт підтверджується повідомленнями військового комісара Тульчинського районного військового комісаріату від 26.04.2016 №572 (а.с.68) та від 21.11.2016 №1798 (а.с.91).

Згідно копії повідомлення командира військової частини польова пошта В 1670 від 07.06.2016 №1041 (а.с.81), ОСОБА_2 проходив загальновійськову підготовку у військовій частині польова пошта В 1670 з 09.07.2015. 22.07.2015 згідно наказу командира військової частини польова пошта В 1670 №169 був виключений із списків частини та направлений для подальшого проходження військової служби у військову частину польова пошта В0131 смт.Черкаське Дніпропетровської області.

Згідно копії довідки командира військової частини – польова пошта В0131 від 12.09.2015 №2523 (а.с.53), старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в в/ч пп В0131, мобілізований з 26.08.2015 згідно указу Президента України. З 31.08.2015 приймає безпосередню участь в Антитерористичній операції згідно наказу командира в/ч пп В0131.

Відповідно до копії довідки військової частини - польова пошта В0131 від 02.11.2016 №5514 (а.с.161), молодший сержант ОСОБА_2 в період з 31.08.2015 по 28.10.2015, з 10.11.2015 по 13.01.2016, з 24.01.2016 по 08.07.2016, з 25.07.2016 по 22.10.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції у с.Новоселівка, Тельманівського району, Донецької області та у с.Гнутово, Ілічівського району, м.Маріуполь, Донецької області.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», доповненого згідно з Законом №1275-VІІ від 20.05.2014, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

В листах Національного Банку України від 08.05.2014 №18-112/22289, від 28.07.2014 №18-112/40258 банкам України вказано на необхідність після вступу в силу названого вище Закону, тобто після 08.06.2014, переглянути умови виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з особами, які перебувають на військовій службі.

В Україні особливий період розпочався 18.03.2014 і триває по теперішній час. Особливий період наступив 18.03.2014 відповідно до рішення про часткову мобілізацію, оголошеного Указом Президента від 17.03.2014 №303/2014 затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, оскільки особливий період, згідно Закону України «Про оборону України», це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та враховує, що оскільки відповідач є військовозобов'язаним та в період з 09.07.2015 був призваний на військову службу під час мобілізації, тому на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого останній має право на звільнення від сплати штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем відповідного перерахунку заборгованості відповідача відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснено не було.

Відтак, нарахування позивачем відповідачу за період з 09.07.2015 (моменту призову)по 04.12.2018 (дата закінчення розрахунку) штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом є неправомірним, а тому відповідна заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаний період задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом відповідачу за період з 01.07.2014 по 08.07.2015 ( період до моменту призову під час мобілізації), то суд встановив наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.196), станом на 08.07.2015 заборгованість відповідача становить:

- 8032,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 15922,20 грн. - заборгованість по комісії та пені.

- 5118,79 грн. - штраф (відповідно до Генеральної угоди).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі - 45339,50 грн. та відсотками, лише в розмірі - 8032,61 грн. є обґрунтовананою, оскільки відповідає нормам чинного цивільного законодавства та волі сторін виявленій під час укладення договору, а саме, розмір кредиту та відсотків підтверджений розрахунком представника позивача, у зв’язку з чим, позов в цій частині необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача пені, комісії та штрафу, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 № 6-2003цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу нараховано пеню, комісію та штраф за порушення зобов'язань за кредитиним договором. Таким чином, банком за одне й теж саме правопорушення застосовано два види цивільно-правової відповідальності, що є неприпустимим згідно ст. 61 Конституції України, а тому, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені слід відмовити. Також не підлягає задоволенню позовні вимога щодо стягнення комісії, оскільки чинним законодавством не передбачено такого виду цивільно-правової відповідальності як комісія, так як вона є лише платою за послуги банку.

Не може бути задоволена також позовна вимога в частині стягнення штрафу (фіксована складова), оскільки фіксована частина штрафу в розмірі 5118,79 грн., яка зазначена в розрахунку не відповідає суті і змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме, з відповідача як позичальника, підлягає стягненню сума заборгованості за договором № б/н від 01.07.2014 в розмірі 53372,11 грн. ( 45339,50 грн. + 8032,61 грн. = 53372,11 грн. ).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 928,62 грн. судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких:

- 800,58 грн. - сума судового збору (53372,11 грн. х 2250,89 грн. / 150059,35 грн. = 800,58 грн.);

- 217 грн. - сума судових витрат, пов'язаних з розміщенням оголошення у пресі (53372,11 грн. х 360 грн. /150059,35 грн. = 128,04 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.61 Конституції України, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, ст .ст. 15, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, р/р№29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2014 в розмірі 53372,11 грн. (п'ятдесят три тисячі триста сімдесят дві гривні 50 копійок), з яких: 45339,50 грн. - заборгованість за кредитом; 8032,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 928,62 грн. (дев'ятсот двадцять вісім гривень 62 копійки) судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: