Рішення № 79687885, 07.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1482/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглянувши справу № 916/1482/18:

За позовом: Фізичної особи-підприємця Шишкової Людмили Георгіївни

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Торговий дім Люксембурзький"

про стягнення 350044,37 грн.

з підстав неналежного виконання умов Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №5 від 10.01.2013р.

Представники сторін не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: 20.07.2018 року Фізична особа-підприємець Шишкова Людмила Георгіївна (далі - позивач), звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім Люксембурзький" про стягнення 350044,37 грн., з яких: 268200,00 грн. - боргу; 68560,00 грн. - інфляційні витрати та 13284,37 грн. - 3% річних.

25.07.2018 року суд (суддя Оборотова О. Ю.) відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14.08.2018 року суд отримав відзив на позовну заяву, яким Відповідач просить суд в задоволені позову відмовити з підстав спливу спеціальної позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

24.09.2018 року Відповідач надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, яким просить суд задовольнити позов частково з урахуванням контр розрахунків Відповідача.

27.09.2018 року справа прийнята до провадження суддею Д'яченко Т. Г., розгляд справи розпочато спочатку.

22.10.2018 року судом отримано відзив на позов, яким Відповідач просить суд задовольнити позов частково з урахуванням контррозрахунків Відповідача.

29.10.2018 року Позивач надав суду заперечення на відзив, яким підтвердив початкові позовні вимоги та висловив незгоду з правовою позицією Відповідача.

07.11.2018 року справа прийнята до провадження суддею Демешиним О. А., розгляд справи розпочато спочатку.

14.11.2018 року Відповідач надав суду відзив на позовну заяву яким просить суд позов задовольнити частково, з урахуванням контр розрахунків Відповідача.

06.12.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

09.01.2019 року через канцелярію суд отримав заяву Позивача щодо зменшення позовних вимог. Суд не приймає вказану заяву до розгляду, оскільки така заява подається в межах підготовчого провадження для остаточного визначення позовних вимог. Крім того, Позивачем не надано доказів надсилання заяви відповідачу.

Отже, предметом розгляду по справі є первинні позовні вимоги про стягнення з Відповідача 350044,37 грн., з яких: 268200,00 грн. - боргу; 68560,00 грн. - інфляційні витрати та 13284,37 грн. - 3% річних.

З огляду на те, що в судові засідання під час розгляду справи по суті представники сторін тричі не з`явились, суд вирішує спір за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В:

10.01.2013р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 5 про надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого (пункт 1.1.), Перевізник (позивач) зобов'язується за цим Договором надавати Замовнику (відповідач) комплекс транспортних послуг (приймати від Замовника, супроводжувати, доставляти і передавати ввірений Замовником вантаж вантажоотримувачам у пунктах призначення, вказаних Замовником), а Замовник зобов'язується приймати від перевізника надані послуги, та сплачувати йому за виконанні роботи визначену сторонами плату.

Згідно з положеннями пункту 5.2. цього Договору розрахунки Замовник здійснює безпосередньо з Перевізником за фактично виконані роботи. Термін розрахунків - 10 календарних днів з дня завершення перевезення. Днем завершення перевезення рахується день підписання Замовником акту виконаних робіт (наданих послуг).

На виконання умов Договору № 5 від 10.01.2013р., Перевізником протягом 2016-2017 років здійснювались перевезення на користь Замовника, що оформлювалось актами виконаних робіт (наданих послуг), засвідченими обома сторонами спору.

Всього, згідно розрахунків Позивача, Відповідачу були надані послуги на загальну суму 745071гривню. За надані послуги, Замовником була здійснена оплата не в повному обсязі, а саме, як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви сплачено 476871 гривню. При цьому остання оплата з боку Замовника за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування мала місце 19.05.2017р.

Тому, за розрахунком Позивача сума боргу Відповідача за наданні згідно Договору від 10.01.2013 року товарно - транспортні послуги складає 268200 грн. Посилаючись на ст. 509,525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України Позивачем також нараховані 68560 грн. інфляційних витрат та 13284,37 грн. сплати 3% річних

Відповідач не погодившись з позовом просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Під час підготовчого засідання представником відповідача надані пояснення про те, що викладені у відзиві посилання щодо необхідності часткового задоволення позову відповідач підтримує тільки в разі незастосування судом наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами пояснення суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Свобода Договору є однією із засад цивільного законодавства (п. 3, ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не і допускається.

Позов ґрунтується на неналежному виконанні Відповідачем умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 5 від 10.01.2013р.

Як зазначалось вище, відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу комплекс транспортних послуг (приймати від Замовника (відповідача), супроводжувати, доставляти і передавати ввірений Замовником вантаж вантажоотримувачам у пунктах призначення, вказаних Замовником), а відповідач зобов'язався приймати від перевізника (позивача) надані послуги, та сплачувати йому за виконанні роботи визначену сторонами плату.

Відповідно до ст.ст. 908-909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 914 ЦК України передбачає, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір. За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

У статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержовачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування експедитор зобов'язується виконати або організувати виконання визначених послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, в тому числі - організувати перевезення вантажу, укласти від свого імені договір перевезення, забезпечити відправку і одержання вантажу та інше. Умови договору транспортного експедирування визначаються домовленістю сторін. У відповідності до ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Суд зазначає, що Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 5 від 10.01.2013р., укладений між сторонами, є договором змішаного типу, який містить умови як договору перевезення, так і умови договору експедирування.

Тому, при вирішенні спору слід виходити з того, які саме послуги надавались позивачем відповідачу, виходячи з підписаних сторонами Актів здачі-прийняття робіт (послуг).

Так, до матеріалів справи Позивачем надано:

- копії Актів здачі-прийняття робіт (послуг) відповідно до яких „Виконавець" здав, а „Замовник" (відповідач) прийняв виконання робіт - послуг з організації перевезень вантажу.

- копії Актів виконаних робіт (наданих послуг) згідно яких „Перевізник" (позивач) виконав перевезення вантажу „Замовника" (відповідача).

Приймаючи до уваги часткове погашення відповідачем боргу по зазначеним Актам, суд погоджується з позивачем щодо наявності боргу відповідача за надані послуги в розмірі 268200грн.

Однак, вказана заборгованість існує виключно за надані послуги з перевезення вантажу, оскільки позивачем не надано доказів надання відповідачу послуг з експедирування, з огляду на те, що у вищевказаних Актах відсутні відомості про надання позивачем відповідачу саме таких послуг.

Враховуючи існування заборгованості відповідача перед позивачем, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності до спірних відносин, суд зазначає наступне:

- Позивач звернувся до суду з цим позовом 20.07.2018 року, про що свідчить відповідний штамп канцелярії суду (вх.№ 1590/18 від 20.07.2018р.).

- Акти здачі-прийняття робіт (послуг) щодо надання послуг з організації перевезень вантажу, які суд визнав доказами надання послуг транспортного експедирування - датовані 2015 роком;

- Акти виконаних робіт (надання послуг), які суд приймає в якості доказів надання послуг перевезення - датовані 2016 роком.

- термін розрахунків на наданні послуги, встановлено п. 5.2. Договору - 10 календарних днів з дня завершення перевезення. Днем завершення перевезення рахується день підписання Замовником акту виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ч. 1, ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог, що випливають із перевезення вантажу законом встановлюється спеціальна позовна давність, визначена статтею 925 ЦК України.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

В силу дії ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Останній Акт №86 виконаних робіт (наданих послуг) за договором перевезення вантажу №5 від 10.01.2013р., яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу (кондитерські вироби) було складено 24.04.2017р.

Тобто, право вимоги щодо оплати за надані послуги у позивача виникло на 11-й день від вказаної дати, а саме - з 05.05.2017р.

Як зазначалось вище, позов до суду позивачем надано 20.07.2018р. При цьому, скорочений однорічний строк позовної давності на звернення з таким позовом закінчився 05.05.2018р.

Якщо навіть прийняти до уваги, що Акти здачі-прийняття робіт (послуг), складені у період з 18.02.2015р. по 18.05.2015р., свідчать про надання у т.ч. і експедиторських послуг (в цих Актах зазначено послуги „з організації перевезень вантажу"), то загальний 3-річний строк позовної давності щодо стягнення боргу по вказаним Актам також закінчився, оскільки право вимоги по останньому з них (від 18.05.2015р.) у позивача виникло з 29.05.2015р. і трирічний строк позовної давності сплинув 29.05.2018р.

З наведеного суд робить висновок, що Відповідачем правомірно заявлено про пропуск Позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені позову.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.256-259 ГПК України .

Повне рішення складено 08 лютого 2019 р.

Суддя О.А. Демешин