Рішення № 79687873, 29.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2033/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 08.05.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3 на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” до селянського (фермерського) господарства „Чебана Петра Григорійовича” про стягнення збитків у розмірі 3 030 358,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Злагода” (далі по тексту – ТОВ „Злагода”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до селянського (фермерського) господарства „Чебана Петра Григорійовича” (далі по тексту – ФГ „ОСОБА_4Г.” про стягнення збитків у розмірі 3 030 358,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу збитків в результаті самовільного збирання відповідачем врожаю з земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача на підставі договорів оренди, укладених з фізичними особами.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено, що ТОВ „Злагода” не було надано суду належних доказів на підтвердження завдання збитків у розмірі ціни позову по даній справі. Крім того, відповідачем було наголошено, що земельні ділянки правомірно перебували у користуванні відповідача до моменту скасування державної реєстрації права оренди, що свідчить про відсутність у діях ФГ „ОСОБА_4Г.” всіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв’язку з чим, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між ТОВ „Злагода” та фізичними особами було укладено наступні договори оренди земельних ділянок: договір від 23.06.2008р., укладений з ОСОБА_5, договір від 24.06.2008р., укладений з ОСОБА_6, договір від 24.06.2008р., укладений з ОСОБА_7, договір від 24.06.2008р., укладений з ОСОБА_8, договір від 25.06.2008р., укладений з ОСОБА_9, договір від 27.06.2008р., укладений з ОСОБА_10, договір від 27.06.2008р., укладений з ОСОБА_11, договір від 28.06.2008р., укладений з ОСОБА_12, договір від 28.06.2008р., укладений з ОСОБА_13, договір від 28.06.2008р., укладений з ОСОБА_14, договір від 28.06.2008р., укладений з ОСОБА_15, договір від 28.06.2008р., укладений з ОСОБА_15, договір від 30.06.2008р., укладений з ОСОБА_16, договір від 30.06.2008р., укладений з ОСОБА_17, договір від 30.06.2008р., укладений з ОСОБА_18, договір від 30.06.2008р., укладений з ОСОБА_19, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_20, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_21, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_22, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_23, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_24, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_25, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_26, договір від 01.07.2008р., укладений з ОСОБА_27, договір від 02.07.2008р., укладений з ОСОБА_28, договір від 02.07.2008р., укладений з ОСОБА_29, договір від 02.07.2008р., укладений з ОСОБА_30, договір від 02.07.2008р., укладений з ОСОБА_31, договір від 03.07.2008р., укладений з ОСОБА_32, договір від 03.07.2008р., укладений з ОСОБА_33, договір від 03.07.2008р., укладений з ОСОБА_34, договір від 03.07.2008р., укладений з ОСОБА_35, договір від 03.07.2008р., укладений з ОСОБА_36, договір від 03.07.2008р, укладений з ОСОБА_37, договір від 04.07.2008р., укладений з ОСОБА_38, договір від 04.07.2008р., укладений з ОСОБА_39, договір від 04.07.2008р., укладений з ОСОБА_40, договір від 04.07.2008р. укладений з ОСОБА_41, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_42, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_43, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_44, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_45, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_46, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_47, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_48, договір від 05.07.2008р., укладений з ОСОБА_49, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_50, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_51, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_52, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_53, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_54, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_55, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_56, договір від 06.07.2008р., укладений з ОСОБА_57, договір від 08.07.2008р., укладений з ОСОБА_58, договір від 07.07.2009р., укладений з ОСОБА_59, договір від 07.07.2009р., укладений з ОСОБА_60, договір від 08.07.2009р., укладений з ОСОБА_28, договір від 04.08.2009р., укладений з ОСОБА_61, договір від 06.08.2009р., укладений з ОСОБА_34, договір від 01.04.2010р., укладений з ОСОБА_62, договір від 02.01.2012р., укладений з ОСОБА_63, договір від 17.05.2012р., укладений з ОСОБА_64, договір від 17.12.2012р. укладений з ОСОБА_64, договір від 01.01.2018р., укладений з ОСОБА_65.

Відповідно до відомостей з акту, затвердженого 27.04.2017р. начальником управління економічного та агропромислового розвитку Ізмаїльської державної адміністрації, комісією у складі двох представників ТОВ „Злагода”, головного спеціаліста управління економічного та агропромислового розвитку Ізмаїльської державної адміністрації, землевпорядника Кислицької сільської ради було проведено обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради, а, саме полів 6, 7, 8, 9, 10, та встановлено, що земельна ділянка площею 410,6 га засіяна соняшником, а земельна ділянка площею 6,4 га горохом. У зазначеному акті з посиланням на пояснення, надані представниками ТОВ „Злагода”, вказано, що поля 6, 8, 9, 10 були засіяні СФГ „ОСОБА_66Г”.

Відповідно до довідки №355 від 14.02.2017р., виданої Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, у користуванні ТОВ „Злагода” перебуває 988,1463 га земель сільськогосподарського призначення. В матеріалах справи також наявне викопіювання з плану землекористування території Кислицької сільської ради /т. 2, а. с. 177/, на якому виділені поля, які перебували у користуванні ТОВ „Злагода” у 2017р.

Крім того, в матеріалах справи наявне ще одне викопіювання з плану землекористування території Кислицької сільської ради /т. 3, а. с. 47/, на якому виділені поля, які перебували у користуванні ТОВ „Злагода” у 2017р. з вказівкою, які саме культури були посіяні та кожному із полів. Проте, відповідно до інформації, вказаній у листі Кислицької сільської ради №390/02-11 від 06.12.2018р. /т. 3, а. с. 167/ остання не надавала позивачу викопіювання з плану землекористування території Кислицької сільської ради із вказівкою про те, які саме культури були посіяні на полях позивача; на запит позивача сільською радою було видано лише викопіювання щодо фактичного землекористування на 2017р.

19.03.2017р., 28.03.2017р., 20.06.2017р. за участю ТОВ „Злагода” були складені акти про не допуск фермерами ОСОБА_67, ОСОБА_66 позивача до належних йому складських приміщень, про заблокування роботи сільськогосподарської техніки. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, ОСОБА_66, передбачених ч. 1 ст. 129 КК України (погроза вбивством), ч. 2 ст. 206 КК України (протидія законній господарській діяльності), а також зі скаргою від 31.03.2017р. до прокуратури Одеської області про захоплення відповідачем 299 га землі, яка перебуває у користуванні ТОВ „Злагода”.

Зі звіту про посіви площі сільськогосподарських культур під урожай 2017р., який відповідно до вказаних у такому звіті відомостей подається на 5-й день після закінчення сівби ярих культур, але не пізніше 2 червня, поданого ТОВ „Злагода” територіальному органу Держстату 30.05.2017р., вбачається, що посівна площа сільськогосподарських культур у загальному розмірі складає 560 га, в тому числі 114 га соняшника.

Зі звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур від 01.10.2017р., поданого ТОВ „Злагода” територіальному органу Держстату 02.10.2017р., вбачається, що позивачем було зібрано врожай, зокрема соняшника з площі 114 га. Крім того, відповідно до наданого позивачем договору про надання послуг збирання врожаю від 20.07.2017р. та акту приймання виконаних робіт вбачається, що виконавцем за договором на замовлення позивача було зібрано соняшник з площі 114 га.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018р. по справі №815/3198/17 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ „Злагода”, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2017р. у справі за позовом ТОВ „Злагода” до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Районного спеціалізованого комунального підприємства Білгород-Дністровської районної ради "Білгород-Дністровський райбудгосп", Кам’янської сільської ради Арцизького району Одеської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: селянського (фермерського) господарства "Ніколенко Ігоря Степановича", селянського (фермерського) господарства "Чебана Петра Григорійовича", про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішень, ухвалено у справі нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ „Злагода” задоволено наступним чином:

- визнано протиправними та скасовано рішення державних реєстраторів Районного спеціалізованого комунального підприємства Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 34565751 від 31.03.2017 р., № 34565336 від 31.03.2017 р., № 34563446 від 31.03.2017 р., № 34561753 від 31.03.2017 р., № 34558453 від 31.03.2017 р., № 34556395 від 31.03.2017 р., № 34555738 від 31.03.2017 р., № 34554610 від 31.03.2017 р., № 34552199 від 30.03.2017 р., № 34552018 від 30.03.2017 р., № 34527025 від 29.03.2017 р., № 34526916 від 29.03.2017 р., № 33944373 від 20.02.2017 р., № 33946585 від 20.02.2017 р., № 34348901 від 20.03.2017 р., № 33946155 від 20.02.2017 р., № 34009918 від 23.02.2017 р., № 33946594 від 20.02.2017 р., № 34394781 від 22.02.2017 р., № 33955821 від 21.02.2017 р., № 33990261 від 22.02.2017 р., № 33936928 від 20.02.2017 р., № 33946865 від 20.02.2017 р., № 34010342 від 23.02.2017 р., № 34010539 від 23.02.2017 р., № 34623707 від 05.04.2017 р., № 34551772 від 30.03.2017 р., № 33937973 від 20.02.2017 р., № 33946737 від 20.02.2017 р., № 33943638 від 20.02.2017 р., № 33946392 від 20.02.2017 р., № 33956849 від 21.02.2017 р., № 34369834 від 21.03.2017 р., № 34468529 від 27.03.2017 р., № 34552225 від 30.03.2017 р., № 33941635 від 20.02.2017 р., № 33990158 від 22.02.2017 р., № 33939303 від 20.02.2017 р., № 34050676 від 27.02.2017 р., № 33946849 від 20.02.2017 р., № 34396365 від 22.03.2017 р.;

- визнано протиправними та скасовано рішення державних реєстраторів Кам'янської сільської ради Арцизького району Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 34820542 від 18.04.2017 р., № 34822474 від 18.04.2017 р., № 34823075 від 18.04.2017 р., № 34823847 від 18.04.2017 р., № 34838988 від 19.04.2017 р., № 34796886 від 14.04.2017 р., № 34817155 від 18.04.2017 р., № 34860330 від 20.04.2017 р., № 34862553 від 20.04.2017 р., № 34863759 від 20.04.2017 р., № 34864319 від 20.04.2017 р., № 34864862 від 20.04.2017 р., № 34869422 від 21.04.2017 р., № 34869955 від 21.04.2017 р., № 34870587 від 21.04.2017 р., № 34910498 від 24.04.2017 р., № 34824566 від 18.04.2017 р., № 34872077 від 21.04.2017 р., № 34875136 від 21.04.2017 р., № 34876008 від 21.04.2017 р., № 34876935 від 21.04.2017 р., № 34908129 від 24.04.2017 р., № 34908864 від 24.04.2017 р.;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області здійснити перенесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, що перебувають в оренді у ТОВ „Злагода”.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою від 20.04.2018р. Верховним Судом було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ „ОСОБА_4Г.” на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018р. по справі №815/3198/17. Станом на момент вирішення господарським судом даного спору по суті остаточного судового рішення судом касаційної інстанції у межах справи №815/3198/17 постановлено не було.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ФГ „ОСОБА_4Г.”, ТОВ „Злагода” було наголошено, що відповідач самовільно зібрав врожай соняшника на 200 га орендованих позивачем земельних ділянках, а також самовільно зайняв земельні ділянки площею 240 га, на яких позивач також планував засіяти соняшник. У відповіді на відзив позивачем було наголошено про незаконне заволодіння його майном з боку відповідача – врожаєм соняшника на земельних ділянках, факт неправомірності державної реєстрації права оренди яких був встановлений у межах адміністративної справи №815/3198/17, площа яких складає 167 га; з земельних ділянок площею 233 га відповідач самовільно зібрав врожай в результаті вчинення протиправних дій. В свою чергу, у письмових поясненнях /т. 3, а. с. 177/ позивачем було наголошено про самовільне збирання відповідачем врожаю, належного останньому, на земельних ділянках площею 396 га; про самовільне захоплення земельних ділянок площею 643 га та про пересівання ФГ „ОСОБА_4Г.” соняшником частини захоплених ділянок.

Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 3 030 358,00 грн., які відповідно до наданих у відповіді на відзив пояснень за своєю правовою природою є упущеною вигодою, ТОВ „Злагода” обґрунтовує приписами ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 244 Господарського кодексу України, а також земельного законодавства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" 963-IV від 19.06.2003р. (з наступними змінами та доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Як зазначалось вище по тексту рішення, за переконанням ТОВ „Злагода”, заявлені до стягнення збитки у розмірі 3 030 358,00 грн. за своєю правовою природою є упущеною вигодою, у зв’язку з чим суд зауважує, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) – це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб’єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов’язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Господарський суд зауважує, що в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства ТОВ „Злагода” не було доведено наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків, з огляду на наступне.

Господарським судом під час вирішення даного спору відповідно до наданих учасниками судового процесу документів було встановлено, що у користуванні позивача у 2017р. перебувало 988,1463 га земель сільськогосподарського призначення. По тексту позовної заяви позивач посилається на неправомірне захоплення відповідачем земельних ділянок площею 440 га. При цьому, жодних доказів на підтвердження захоплення саме цієї площі земельних ділянок, а також здійснення позивачем посівів на зазначених земельних ділянках останнім суду не надано. Слід зазначити, що позивачем у позові, відповіді на відзив на позовну заяву, у поясненнях, які надавалися останнім в процесі вирішення даного спору кожного разу наводилися різні площі земельних ділянок, які неправомірно знаходилися у користуванні відповідача. Наведене свідчить про відсутність у суду можливості достеменно встановити площі як земельних ділянок, які були засіяні позивачем сільськогосподарською культурою соняшника, проте врожай з яких був неправомірно зібраний відповідачем; так і площі земельних ділянок, які були самовільно захоплені, засіяні та врожай з яких був зібраний відповідачем.

Як зазначалось вище по тексту рішення, зі звіту про посіви площі сільськогосподарських культур під урожай 2017р., поданого ТОВ „Злагода” територіальному органу Держстату 30.05.2017р., вбачається, що посівна площа сільськогосподарських культур позивача у загальному розмірі складає 560 га, в тому числі 114 га соняшника. Врожай сільськогосподарських культур з даних площ безпосередньо був зібраний самим позивачем. Доказів щодо здійснення посівів соняшника на земельних ділянках площею більш ніж 114га позивачем суду надано не було.

При цьому, господарським судом критично оцінюється наданий позивачем на підтвердження своїх доводів акт обстеження земельних ділянок, а саме полів 6, 7, 8, 9, 10, на території Кислицької сільської ради, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 410,6 га була засіяна соняшником, та знаходиться у користуванні СФГ „ОСОБА_66Г”, з огляду на зазначення по тексту акту інформації про здійснення посивів саме відповідачем, що спростовує доводи позивача про збирання належного йому врожаю відповідачем. Крім того, даний акт має односторонній характер так як був складений без участі представника відповідача та зі слів позивача як зацікавленої особи.

Господарським судом також відхиляється надане ТОВ „Злагода” викопіювання з плану землекористування території Кислицької сільської ради /т. 3, а. с. 47/, на якому виділені поля, які перебували у користуванні ТОВ „Злагода” у 2017р. із зазначенням, які саме культури були посіяні на кожному із полів, оскільки, як вбачається з листа Кислицької сільської ради №390/02-11 від 06.12.2018р. /т. 3, а. с. 167/ остання не видавала позивачу документу із зазначенням, які саме культури були посіяні на кожному із полів. У судовому засіданні представником позивача було підтверджено факт самостійної вказівки у цьому акті зазначеної інформації. Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази як на підтвердження чіткої площі захоплених відповідачем земельних ділянок так і незаконного збирання останнім посіяного позивачем врожаю.

Господарський суд відхиляє надані позивачем суду власні документи щодо структури посівів на 2017р., оскільки такі документи були складені позивачем в односторонньому порядку, а надане ТОВ „Злагода” викопіювання з плану землекористування, яке містить вказівки які саме культури були посіяні на кожному із полів, було відхилене судом як доказ з мотивів, наведених по тексту рішення вище.

Господарський суд зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок або самовільного збирання врожаю, є документи, які у своїй сукупності повинні підтверджувати факт зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав. Окрім того, позивач в силу приписів ст. 623 Цивільного кодексу України повинен довести суду, що заявлені до стягнення збитки, в даному випадку упущена вигода, були реальними та насправді могли бути отримані, оскільки наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, так як господарська діяльність є діяльністю, яка здійснюється суб’єктом господарювання на власний ризик.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ТОВ „Злагода” не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру як земельних ділянок, які були засіяні позивачем сільськогосподарською культурою соняшника, проте врожай з яких був неправомірно зібраний відповідачем; так і площі земельних ділянок, які були самовільно захоплені, засіяні та врожай з яких був зібраний відповідачем.

Відсутність вказаних доказів виключають можливість дослідження судом правомірності розміру заявлених до стягнення збитків, який не може встановлюватися лише на підставі документів щодо придбання позивачем палива, запчастин до сільськогосподарських машин тощо.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про недоведеність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: наявності збитків, а також причинного наслідкового зв’язку між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 3 030 358,00 грн., що має наслідком необхідність відмови у задоволення заявлених вимог.

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводам, наведених сторонами по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Злагода” до селянського (фермерського) господарства „Чебана Петра Григорійовича” про стягнення збитків у розмірі 3 030 358,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 152, 211 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 лютого 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна