Ухвала суду № 79687367, 06.02.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"06" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2429/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна”: ОСОБА_2 (на підставі довіреності);

від Публічного акціонерного товариства „Імексбанк”: ОСОБА_3 (на підставі довіреності);

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ветеран”: не з'явився;

від Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець”: не з'явився;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: ОСОБА_4 (на підставі довіреності);

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” (65044, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, пр-т Шевченка, буд. 4-Д);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А);

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеран” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25); 2.Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А); 3.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 14);

про припинення правовідносин та визнання припиненою іпотеки

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 року позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №2622/18) до відповідача - Публічного акціонерного товариства „Імексбанк”, в якій просить суд припинити правовідносини між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ветеран” та Публічним акціонерним товариством „Імексбанк” за договором про відкриття кредитної лінії №73/12 від 31.08.2012р. (із урахуванням додаткових угод) на підставі ч.4 ст. 36 Закону України „ Про іпотеку”, визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору, посвідченого 31.08.2012р. нотаріально за реєстровим №2094, що укладений між Публічним акціонерним товариством „Імексбанк” та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна”, а також покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року було залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Крім того, вказаною ухвалою суду було зобов’язано позивача надіслати третій особі копію позовної заяви та доданих до неї документів, відповідні докази надіслання надати до суду.

01.02.2019 року до канцелярії суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання в порядку ч.3 ст.135 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №2-483/19), згідно якого третя особа просить суд застосувати до позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” або представника позивача – ОСОБА_2 заходи процесуального примусу, визначені Господарським процесуальним кодексом України у вигляді штрафу в сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вищевикладене клопотання третьою особою обґрунтовано тим, що третьою особою - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16.01.2019 року від представника позивача ОСОБА_2 було отримано позовну заяву, яка не підписана директором ТОВ «Україна» та не завірена представником позивача, а відтак не має жодного юридичного чи процесуального значення. Крім того, як зазначає заявник в поштовому відправленні, отриманому Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16.01.2019 року окрім позовної заяви, яка не підписана директором ТОВ «Україна» та не завірена представником позивача, не містилося жодної копії документів доданих до позовної заяви, що на думку третьої особи свідчить про повне ігнорування вимог суду, зазначених ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.01.2019 року у справі № 916/2429/18.

У судовому засіданні від 06.02.2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наполягав на задоволенні клопотання в порядку ч.3 ст.135 Господарського процесуального кодексу України, та просив суд застосувати до позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” або представника позивача – ОСОБА_2 заходи процесуального примусу, визначені Господарським процесуальним кодексом України у вигляді штрафу в сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні від 06.02.2019 року представником Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” було підтримано клопотання третьої особи в повному обсязі.

У судовому засіданні від 06.02.2019 року представник ТОВ „Україна” заперечував проти задоволення клопотання третьої особи про застосування заходів процесуального примусу, підтверджуючи виконання вимог ухвали суду щодо надіслання третій особі копії позовної заяви відповідною накладною служби кур’єрської доставки «Нова пошта», в якій зазначений відповідний зміст поштового відправлення, який дозволяє його належним чином ідентифікувати. На думку позивача, твердження Фонду про отримання ним лише тексту позовної заяви є необґрунтовані, оскільки у третьої особи додані до позовної заяви докази є в наявності або є загальнодоступними. Отже, в силу положень ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач звільняється від обов’язку направлення Фонду копії доданих до позовної заяви документів. Крім того, позивач стверджує, що обов’язок, на порушенні якого наполягає Фонд, був покладений судом саме на позивача, а не на його представника. Фондом не доведено, яким саме чином відповідну дію, на порушенні якої він наголошує, мав вчинити виключно представник позивача, а не сам позивач як юридична особа, наділена повною право- та дієздатністю, а також можливістю здійснювати самопредставництво в суді (ст. 56 ГПК України). У поданих запереченнях на клопотання про застосування заходів процесуального примусу позивач зазначає, що неодноразово наголошуючи в судових засіданнях та підтримуючи клопотання АТ «Імексбанк» про залишення позову без розгляду, що даний спір є штучним, направленим на зупинення інших пов’язаних судових спорів, що перебувають в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області, представник Фонду підтвердив його повну обізнаність із предметом га підставами позову та, як наслідок, про наявну у нього можливість подати пояснення щодо позову. Отже, на думку позивача, в такому випадку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб суперечить сам собі, наголошуючи на тому, що начебто неналежне направлення позивачем копії позовної заяви перешкоджає поданню пояснень по суті спору, однак повністю підтримуючи вищезазначене клопотання АТ «Імексбанк» про залишення позову без розгляду підтвердив свою обізнаність про предмет і підстави даного позову.

Розглянувши клопотання третьої особи, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд дійшов таких висновків:

У відповідності до ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов’язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов’язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.

Як вбачається з доданих документів до клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх. 2-483/19 від 01.02.2019р.), позивачем було надіслано третій особі примірник позовної заяви, яку фактично не підписано директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна”.

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, надісланий примірник позовної заяви у розумінні ст.91 Господарського процесуального кодексу України не є належно засвідченою копією.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 14.01.2019р. в частині надіслання третій особі копії позовної заяви, оскільки вона не засвідчена належним чином.

Щодо тверджень третьої особи про недотримання позивачем вимог ухвали суду від 14.01.2019р. відносно надіслання даній третій особі додатків до позовної заяви, суд зазначає таке:

Згідно до ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як вбачається з постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018р. по справі № 916/2024/17, з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі.

Таким чином, стороною по справі - відповідачем, є АТ «Імексбанк», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію банку та який на період здійснення ліквідації банку шляхом призначення Уповноваженої особи Фонд особисто втрачає повноваження органів управління неплатоспроможного банку та можливість їх реалізації.

Отже, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приймає безпосередню участь в ліквідації банку, про що свідчить також і довіреність, яка надана представнику Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», суд вважає, що у відповідного учасника справи, а саме, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, наявні докази, які були додані до позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надіслання на виконання ухвали суду від 14.01.2019 року доданих до позовної заяви документів не є обов’язковим, в силу приписів ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду у розгляді справ з метою правильного вирішення спорів, і щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування судового розгляду, для створення перешкод опоненту тощо) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 2 грудня 2010 року), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).

Згідно з п.1 ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Згідно з п.1 ч.1 ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Відповідно до ч.3 ст.135 Господарського процесуального кодексу України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Отже, суд визнає дію позивача, а саме, надіслання примірника позовної заяви, яка не підписана представником ТОВ „Україна”, як невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що господарським судом встановлені обставини зловживання процесуальними правами позивачем, господарський суд постановляє ухвалу про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” в дохід державного бюджету штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений у Законі України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” та станом на 01.01.2019р. становить 1921 грн.

У судовому засіданні від 06.02.2019 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду та повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 07.02.2019 року.

Керуючись ст.ст.43, 135, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання зловживанням процесуальними правами за вх.№2-483/19 від 01.02.2019 року - задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” (65044, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, пр-т Шевченка, буд. 4-Д, код ЄДРПОУ 20939771) до державного бюджету України (отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача за ЄДРПОУ: 38004897, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31116106026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 1921 /одна тисяча дев’ятсот двадцять одна/ грн.

Стягувачем за ухвалою є: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; код ЄДРПОУ 26255795).

Боржником за ухвалою є: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Україна” (65044, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, пр-т Шевченка, буд. 4-Д, код ЄДРПОУ 20939771)

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Ухвала набрала законної сили 06.02.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 07.02.2019р.

Суддя Ю.М. Невінгловська