Рішення № 79686445, 07.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2019 м.Харків Справа № 905/1805/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа”, м.Волноваха, Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 439109,13грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа”, м.Волноваха, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 439109,13грн., з яких: 283421,76грн. – основний борг; 26004,23грн. – 3% річних; 98971,62грн. – інфляційне збільшення боргк; 30711,52грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №31 від 30.09.14р. в частині оплати отриманих послуг.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1805/18.

Ухвалою суду від 05.10.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

19.10.18р. від позивача до суду надійшов лист про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 22.10.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1805/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.11.18р.

12.11.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти позовних вимог; посилається на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №03/01/724 від 23.06.2017р., згідно якої заборгованість перед відповідачем за договором №31 у сумі 279351,31 грн. є погашеною.

14.11.18р. на електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання. Аналогічне клопотання надійшло через канцелярію суду 20.11.18р.

19.11.18р. від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 20.11.18р. підготовче засідання відкладено на 28.11.18р.

28.11.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання №03/1873 від 26.11.18р. про зменшення розміру пені за прострочення виконання грошового зобов’язання на 99%.

Ухвалою суду від 28.11.18р. підготовче засідання відкладено на 18.12.18р.

30.11.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої вказано, що односторонній правочин (заява №03/01/724 від 23.06.2017р.) був визнаний недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2018р. у справі №905/970/18.

17.12.18р. на електрону адресу суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання №03/1873 від 26.11.18р.

17.12.18р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № юр2/ХС-18/4К від 14.12.18р., в якому він просить суд відмовити в задоволені клопотання відповідача №03/1873 від 26.11.18р. про зменшення розміру пені за прострочення виконання грошового зобов’язання та розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника Позивача.

Ухвалою суду від 18.12.18р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/1805/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.19р.

20.12.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло доповнення до клопотання від 26.11.18р. № 03/1873, яке надіслано 17.12.18р. електронною поштою.

Ухвалою суду від 15.01.19р. закрито підготовче провадження у справі №905/1805/18; призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019р.

01.02.19р. від позивача електронною поштою отримано документи по справі.

04.02.19р. від позивача електронною поштою отримано документи по справі.

06.02.19р. на адресу суду від позивача надійшли документи по справі.

У судове засідання 07.02.19р. представники сторін не з’явилися; про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.14р. між Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” (Теплопостачальна організація) та ОСОБА_1 підприємством “Компанія “Вода Донбасу”, в особі Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (Споживач) укладено договір постачання теплової енергії №31 (далі договір), згідно умов р.1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. Сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», «Правилами користування тепловою енергією», іншими нормативними актами, цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.2.1 договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.

Згідно п.3.2.3 договору, споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться: Споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; Споживачам, що не мають прилади обліку –згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м. площі, встановленої розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.11.2012р. №833.

Пунктом 5.4 договору визначено, що споживач, який має прилади обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

В розділі 6 договору сторони передбачили порядок оплати, зокрема:

п.6.1 (у редакції додаткової угоди №б/н від 06.04.2015р.) – розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, встановлених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №1154 від 31.03.2015р. та складають для потреб інших споживачів 1529,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі Споживачем але у відповідності до діючого законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору;

п.6.2 – розрахунковим періодом є календарний місяць;

п.6.3 – споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця;

п.6.4 – якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 31-го числа поточного місяця; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку;

п.6.4.1 – для Споживачів, які не мають приладів обліку (опалення): у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період;

п.6.5 – кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов’язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим;

п.6.6 – в платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у Споживача за послуги теплопостачання Теплопостачальна організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі (крім бюджетних установ);

п.6.7 – споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2021р., а в частині розрахунків – до їх повного здійснення (п.7.1 р.10 договору у редакції додаткової угоди №б/н від 18.07.2018р.).

Додатком №1 (у редакції додаткової угоди №б/н від 03.11.2015р.) до договору сторони визначили планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу.

Додатком №4 (у редакції додаткових угод №б/н від 03.11.2015р., №б/н від 01.11.2016р.) до договору “Реєстр Споживачів теплової енергії” сторони визначили:

1. найменування споживача – «Новотроїцький відділок», адреса споживача – смт.Новотроїцьке, вул.Радянська, 64, опалювальна площа кв.м. – 185,3;

2. найменування споживача – «Ольгинский відділок», адреса споживача – смт.Ольгинка, вул.Маяковського, 32, опалювальна площа кв.м. – 20,08;

3. найменування споживача – «Столярная мастерсткая», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 213,10;

4. найменування споживача – «Механическая мастерсткая», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 98,6;

5. найменування споживача – «Здание АБК», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 722,30;

6. найменування споживача – «Нарядная», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 42,10;

7. найменування споживача – «Гаражи», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 874,10;

8. найменування споживача – «Електроцех», адреса споживача – м.Волноваха, вул.1 Мая, 97, опалювальна площа кв.м. – 49,70;

9. найменування споживача – «Фільтровальна станція», адреса споживача – смт.Донське, вул.Менделєєва, 15, опалювальна площа кв.м. – 551,0;

10. найменування споживача – «Каналізаційна насосна станція», адреса споживача – смт.Донське, вул.Заводська, 43а, опалювальна площа кв.м. – 89,1;

11. найменування споживача – «Станція біологічного очищення сточних вод», адреса споживача – смт.Донське, опалювальна площа кв.м. – 309,23.

На виконання умов договору №31 від 30.09.14р. позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за грудень 2015р.-квітень 2016р., жовтень 2016р.-квітень 2017р., жовтень 2017р.-квітень 2018р., на загальну суму 2133835,92 грн., з відміткою про їх отримання з боку відповідача, та виставлені рахунки:

- №31 від 29.12.2015р. за період з 01.12.2015р. по 31.12.2015р. на суму 117885,66 грн.;

- №31 від 28.01.2016р. за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016р. на суму 128627,99 грн.;

- №216_31н від 29.02.2016р. за період з 01.02.2016р. по 29.02.2016р. на суму 92475,55грн.;

- №316_31н від 23.03.2016р. за період з 01.03.2016р. по 31.03.2016р. на суму 57930,97грн.;

- №31 від 22.03.2016р. за період з 17.02.2016р. по 31.03.2016р. на суму 58358,82грн.;

- №б/н б/д за період з 01.04.2016р. по 08.04.2016р. на суму 13159,44 грн.;

- №31/31 від 31.10.2016р. за період з 15.10.2016р. по 31.10.2016р. на суму 18285,29грн.;

- №б/н б/д за період з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. на суму 103584,26 грн.;

- №1216 від 31.12.2016р. за період з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. на суму 167603,74грн.;

- №117_31н від 31.01.2017р. за період з 01.01.2017р. по 31.01.2017р. на суму 161494,31грн.;

- №217_31н від 28.02.2017р. за період з 01.02.2017р. по 28.02.2017р. на суму 174372,08грн.;

- №317_31н від 31.03.2017р. за період з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. на суму 156124,63грн.;

- №417_31н від 30.04.2017р. за період з 01.04.2017р. по 13.04.2017р. на суму 28637,54грн.;

- №1017_31н від 26.10.2017р. за період з 16.10.2017р. по 31.10.2017р. на суму 8043,56грн.;

- №1117_31н від 17.11.2017р. за період з 01.11.2017р. по 30.11.2017р. на суму 138966,47грн.;

- №б/н від 20.11.2017р. за період з 17.11.2017р. по 30.11.2017р. на суму 1822,87 грн.;

- №1217_31н б/д за період з 01.12.2017р. по 30.12.2017р. на суму 166321,61грн.;

- №118_31н від 30.01.2018р. за період з 31.12.2017р. по 31.01.2018р. на суму 196599,31грн.;

- №218_31н б/д за період з 01.02.2018р. по 28.02.2018р. на суму 175789,06 грн.;

- №318_31н б/д за період з 01.03.2018р. по 31.03.2018р. на суму 147524,28 грн.;

- №418_31н б/д за період з 01.04.2018р. по 08.04.2018р. на суму 20228,48 грн.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростовано.

У визначений договором строк відповідач надані послуги у повному обсязі не сплатив. Доказів протилежного суду не надано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачем частково оплачений борг за спірними зобов’язаннями шляхом проведення заліків взаємної заборгованісті на суму 1850414,16 грн., залишок боргу склав 283421,76 грн.

Так, у зв’язку з порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати послуг з теплопостачання, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 283421,76 грн., а також пені у сумі 30711,52 грн., 3% річних у сумі 26004,23 грн. та інфляційних витрат у сумі 98971,62 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №31 від 30.09.14р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії №31 від 30.09.14р.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору №31 від 30.09.14р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичних ресурсів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії.

Матеріали справи свідчать про те, що оплату за отримані послуги відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.5 договору.

Одночасно матеріали справи містять акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015р., від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р., від 30.04.2016р., від 31.10.2016р., від 31.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.12.2017р., від 29.02.2017р., від 31.03.2017р., від 30.04.2017р., від 31.05.2017р., від 30.06.2017р., від 28.11.2017р., від 30.12.2017р., від 31.01.2018р., від 28.02.2018р., від 31.03.2018р. від 30.04.2018р., загалом на суму 1850414,16 грн., що підписані та скріплені печатками з боку позивача – директором виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” ОСОБА_2 та з боку відповідача – директором Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу” ОСОБА_3

Частиною 1 ст.220 та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить і ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, за відсутності підстав вважати перелічені акти такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також беручи до уваги їх визнання безпосередньо позивачем та відповідачем, грошове зобов’язання споживача перед теплопостачальною організацією на підставі договору на постачання теплової енергії №31 від 30.09.14р. з оплати теплової енергії виконані загалом на суму 1850414,16 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №03/01/724 від 23.06.2017р., згідно якої заборгованість перед відповідачем за договором №31 у сумі 279351,31 грн. є погашеною.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2018р. у справі №905/970/18 позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” до ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу” про визнання правочину недійсним – задоволено повністю, визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ОСОБА_1 підприємством “Компанія “Вода Донбасу”, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 279351,31 грн., оформлений заявою №03/01/724 від 23.06.2017.

Відповідно до ч.1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Доказів оскарження та скасування рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2018р. у справі №905/970/18 суду не представлено.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доказів спростування обставин, встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2018р. у справі №905/970/18, відповідачем суду не представлено.

Відтак, твердження відповідача про погашення заборгованості у сумі 279351,31 грн. відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №03/01/724 від 23.06.2017р. не приймаються судом.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості у період розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 283421,76грн.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26004,23 грн. (нарахування здійснено загалом за період з 28.11.2015р. по 25.09.2018р. за зобов’язаннями грудня 2015р.-квітня 2016р., жовтня 2016р.-квітня 2017р., жовтня 2017р.-квітня 2018р., за кожним зобов’язанням окремо, з урахуванням підписаних сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог).

Здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до умов договору за допомогою програми “Ліга Закон”, судом встановлено, що розрахунок таких нарахувань є невірним, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення прострочення виконання зобов’язання.

Як зазначено у п.6.5 договору, кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов’язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, прострочення з оплати виникло з 11-го числа відповідного місяця.

Окрім того, позивачем невірно визначено кінцевий строк для нарахування 3% річних за зобов’язаннями жовтня-листопада 2017р. (29.11.2017р.), оскільки акт зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними зобов’язаннями підписано сторонами 28.11.2017р., а отже, кінцевим строком для нарахування 3% річних є 27.11.2017р.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 19912,38 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 98971,62грн. (нарахування здійснено загалом за період з грудня 2015р. по серпень 2018р. за зобов’язаннями грудня 2015р.-квітня 2016р., жовтня 2016р.-квітня 2017р., жовтня 2017р.-квітня 2018р., за кожним зобов’язанням окремо, з урахуванням підписаних сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми “Ліга Закон”, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період та базу для нарахування інфляційних нарахувань, та наданий розрахунок є арифметично невірним.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що дійсний розмір цих вимог складає 69321,70 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 69321,70 грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 30711,52 грн. (нарахування здійснено загалом за період з 14.09.2017р. по 25.09.2018р. за зобов’язаннями жовтня 2017р.-квітня 2018р., за кожним зобов’язанням окремо, з урахуванням підписаних сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов’язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, за допомогою програми “Ліга Закон”, за кожним зобов’язанням окремо, починаючи з 11-го числа відповідного місяця, з дотриманням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що загальний розмір пені складає 6972,58 грн.

Судом не застосовуються до позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", оскільки відповідачем протягом розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження того, що підприємство відповідача є підприємством - виконавцем/ виробником житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та доказів того, що відповідні послуги надаються у районі проведення антитерористичної операції.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 99%, суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.

Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони. Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.18р. у справі №908/1453/14.

За висновками суду, оцінив надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та приймаючи до уваги, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем, оскільки в результаті здійсненого судом перерахунку розмір нарахованої пені визначений в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, як і розмір встановлених сум інфляційних витрат та 3% річних, по-друге, не вбачається обставин, які зумовлюють надмірність нарахованої штрафної санкції та за яких можливе зменшення розміру пені у цьому конкретному випадку.

З наведених підстав, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 6972,58 грн.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа”, м.Волноваха, Донецька область, до ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 439109,13грн., з яких: 283421,76грн. – основний борг; 26004,23грн. – 3% річних; 98971,62грн. – інфляційне збільшення боргу; 30711,52грн. – пеня, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (вул. К.Лібкнехта, буд.177А, м.Маріуполь, Донецька область, 87547; код ЄДРПОУ 00191678) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (пров.Земляний, 2, м.Краматорськ, Донецька область, 84307, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” “Волновахаміжрайтепломережа” (вул.Мєндєлєєва, 17а, м.Волноваха, Донецька область, 85700, ЄДРПОУ 03562477) основний борг у сумі 283421,76 грн., пеню у сумі 6972,58 грн., 3% річних у сумі 19912,38 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 69321,70 грн., судовий збір у сумі 5694,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.19р.

Суддя М.О. Лейба