Рішення № 79686299, 04.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5478/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс", м. Київ

до Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Ка`мянське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 27 957,95 грн.

Представники:

Від позивача Буній Г.Я. - адвокат за договором №02-11/18 від 12.11.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості в розмірі 27 957,95 грн., яка складається з суми основного боргу - 25 685,00 грн., інфляційних втрат - 1 643,84 грн., 3% річних - 629,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 055-17 та Додатку № 1 від 07.06.2017р. в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

20.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, в якому відповідач просить розгляд справи № 904/5478/18 здійснити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

28.12.2018 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив та зазначив, що між Позивачем та Відповідачем не укладалися додаткові угоди до Договору поставки № 055-17 від 07.06.2017, в тому числі щодо зміни номеру вищезазначеного договору на № 45-17. Відповідач також зазначає, що між Позивачем та Відповідачем не укладався договір поставки № 45-17. Щодо стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, відповідач вважає, що надані адвокатом Буній Г.Я. документи унеможливлюють підтвердження надання останнім послуг та понесення витрат саме по даній справі.

Ухвалою суду від 08.01.2019 призначено судове засідання на 22.01.2019.

21.01.2019 позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що відповідач, фальсифікуючи дані господарської операції по договору поставки від 07.06.2017, протиправно стверджує про неправдивість інформації, зазначеної позивачем в позовній заяві.

07.06.2017 між позивачем та відповідачем укладеного договір поставки № 055-17, що також визначається відповідачем у відзиві. Враховуючи, що в п. 2.1 та п. 2.3. розділу 2, п. 3.8 розділу 3 вказаного договору визначено, що ціна на запасні частини до компресорного обладнання, порядок розрахунків та строк поставки (істотні умови договору) визначаються в додатку 1 (Специфікації), то 07.06.2017 позивач та відповідач також уклали додаток №1 (Специфікацію). В назві додатку № 1 було зазначено інший номер договору, а саме: № 45-17. Натомість, в нижніх колонтитулах сторінки договору вказано, дана додаткова угода відноситься до договору № 55-17 від 07.06.2017.

Позивач вказує на те, що текст договору та додаткової угоди складався відповідачем, тому, враховуючи зміст відзиву відповідача, є підстави вважати, що дана помилка не була випадковою. На сьогоднішній день не можливо встановити коли саме виявлена дана помилка та чи взагалі була вона виявлена до виникнення заборгованості та вимог позивача сплатити за поставлений товар.

Крім того, позивач стверджує, що і він, і відповідач визнали зміну номеру договору з № 55-17 на № 45-17 виходячи з аналізу документів по оформленню господарської операції:

- Рахунки (№ СФ-0000329 від 20.06.2017, № СФ-0000558 від 09.10.2017, № СФ-0000623 від 09.11.2017, № СФ-000072 від 13.12.2017) на оплату товару, зазначеного в специфікації до договору поставки, надавались позивачем відповідачеві з посиланням на додаткову угоду № 1 до договору поставки № 45-17 від 07.06.2017.

- Відповідач прийняв товар, зазначений в видаткових накладних (№РН-0000195 від 22.06.2017, № РН-0000331 від 12.10.2017, № РН-0000407 та № РН-0000453 від 01.12.2017, № РН-15.12.2017), в яких в графі "Замовлення" зазначені номери і дати рахунків, наведених в пункті А.

- Відповідач приймаючи товар відповідно до наведених в пункті В видаткових накладних, підтверджував свої повноваження Довіреностями (№А3/820 від 21.06.2017, №А3/1361 від 11.10.2017, №А3/1646 від 29.11.2017, №А3/1733 від 14.12.2017), в яких в графі "Цінностей за" зазначив Договір № 45-17 від 07.06.2017.

Позивач зазначає, що таким чином, між позивачем та відповідачем 07.06.2017 укладався лише один договорі на поставку запасних частин до компресорного обладнання, перелік яких вказано в Додатку №1 (специфікації) до Договору поставки від 07.06.2017. У всіх документах, наданих позивачем на підтвердження господарської операції, щодо якої існує заборгованість, повністю ідентичні назви товару, їх вартість за одиницю та загальна вартість. Відповідачем не заперечується отримання товару та підписання документів, зазначених в позовній заяві та наданих як докази. Зміна номеру договору поставки з № 55-17 на № 45-17 прийнята сторонами шляхом вчинення поставки та прийняття товару.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності додаткових угод про зміну умов договору поставки позивач зазначає, що як вказано в попередньому п. 1.1. даної відповіді на відзив, в наданих до матеріалів справи документах міститься достатньо інформації для підтвердження факту визнання позивачем і відповідачем зміну номеру договору поставки від 07.06.2017.

Номер договору, його наявність або відсутність, або його зміна не відноситься до істотних умов та взагалі не є умовою договору, тому не може впливати на його дійсність і не потребує обов'язкової окремої письмової згоди сторін договору. Тому посилання відповідача на не дотримання сторонами умов п. 7.1. розділу 7 договору поставки не можу бути підставою для не здійснення обов'язків щодо оплати за поставлений та прийнятий товар.

Також позивач звертає увагу на те, що додаток №1 від 07.06.2017, наданий до матеріалів справи, містить всі істотні умови, необхідні для визнання його повноцінним договором поставки. У відзиві відповідач не спростовує факт укладення Додатку №1 до Договору поставки № 45-17, доданого до матеріалів справи. Відповідач тільки стверджує, що ним не укладався договір поставки за № 45-17.

Крім того, позивач стверджує, що про зміну номеру договору поставки він зазначав в претензії від 10.09.2018 № 2018-09/10, направленої на адресу відповідача.

Натомість, відповідач у своєму листі від 08.10.2018 № 2058/01-6 жодним чином не оскаржував зміну номеру та визнав існування боргу.

Позивач вважає, що у нього є всі підстави стверджувати, що доводи відповідача у відзиві про не укладення договору поставки за № 45-17 не відповідають дійсним обставинам справи та зазначені виключно для затягування розгляду справи.

У відповіді на відзив позивач вказав на те, що відповідач безпідставно зазначає про неправильне оформлення Ордеру № 227914 та не підтвердження повноважень адвоката на підставі наступного.

Всі графи Ордеру № 227914 заповнені у відповідності до вимог. В Ордері № 227914, як і в будь-якому іншому ордері адвоката, відсутні графи для зазначення номеру судової справи або окремого предмету справи. Крім того, ордер виписувався задовго до відкриття провадження у даній справі та існування номеру справ.

Також позивач зазначає, що доводи відповідача про невідповідність дати договору поставки, зазначеній в договорі про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018, даті, зазначеній в Акті № 08/11 від 28.11.2018, суперечать дійсним обставинам справи.

Позивач та адвокат при укладенні договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018 допустили описку в п. 1.1. розділу 1 зазначеного договору, а саме зазначили 2015 рік замість 2017 року. Натомість, дана описка виправлена вказаними сторонами у додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018.

Зазначена описка жодним чином не змінює предмет та положення договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018. Не існує договору поставки від 07.06.2015, укладеного позивачем з відповідачем та будь якою іншою особою.

Також позивач зазначає, що будь-який договір про надання правової допомоги укладається між адвокатом та клієнтом на момент звернення клієнта і до вчинення адвокатом всіх документів у справі. Отже, в предметі договору про надання правової допомоги не завжди є можливість одразу сформулювати чіткий та розгорнутий предмет договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2019 відкладено розгляд справи на 04.02.2019.

31.01.2019 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що колонтитул в Додатку № 1 до договору поставки № 45-17 від 07.06.2017 не може вважатися доказом належності даного договору до Договору поставки № 055-17 від 07.06.2017. Даним додатком чітко визначено, що він є Специфікацією товару до Договору поставки № 45-17.

Текст Договору поставки № 055-17 від 07.06.20178 складався позивачем, а не відповідачем, як зазначає позивач у відповіді на відзив. При цьому, сторонами не укладалися додаткові угоди до даного договору.

Відповідач зазначає, що позивач стверджує, що сторони визнали зміну договору з № 55-17 на № 45-17. Зазначене твердження є безпідставним та таким, що не підтверджене жодними належними доказами.

Згідно п. 7.1. Договору поставки № 055-17 від 07.06.2017, укладеного між позивачем та відповідачем, будь-які зміни та доповнення, що вносяться до цього договору дійсні лише за умови, що вони виконані письмово, підписані належно уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін. Такі зміни та доповнення є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідач наголошує на тому, що між ним та позивачем не укладалися додаткові угоди до договору поставки № 055-17 від 07.06.2017, в т.ч. щодо зміни номеру вищезазначеного договору на № 45-17.

Також відповідач звертає увагу на те, що з Додатку № 1 до Договору поставки № 45-17 від 07.06.2017 (Специфікація Товару), наданому позивачем до суду, не вбачається зміна сторонами номеру договору № 055-17 на договір № 45-17. Додаток № 1 до Договору доставки № 45-17 є специфікацією товару до договору поставки № 45-17. При цьому, договір поставки № 45-17 не наданий позивачем до суду.

Щодо тверджень позивача, що номер договору, його наявність або відсутність, або його зміна не відноситься до істотних умов договору та взагалі не є умовою договору, тому не може впливати на його дійсність і не потребує обов'язкової окремої письмової згоди сторін договору, відповідач зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 055-17 від 07.06.2017. Наданий позивачем до суду додаток №1 до договору поставки № 45-17 (специфікація товару) від 07.06.2017 жодним чином не стосується договору поставки № 055-17 від 07.06.2017.

Відповідач стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем за договором поставки № 45-17.

Крім того, відповідач вказує на те, що в листі від 08.10.2018 № 2058/01-6 він повідомив позивача, що його структурні підрозділи знаходяться у простої, з огляду на що підприємство позбавлене можливості в повному обсязі здійснювати господарську діяльність, при цьому не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 055-17 від 07.06.2017 та просить перенести питання розрахунків за договором поставки № 055-17 від 07.06.2017 на січень 2019 року. У зазначеному листі жодним чином не визнається зміна номеру договору та суму боргу по додатку № 1 до договору поставки № 45-17 (специфікація товар) від 07.06.2017.

Також відповідач заперечує проти довідок позивача про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи на підставі наступного.

Згідно з п. 2.4.1 договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018, укладеного між адвокатом Буній Г.Я та ТОВ "Союзенергокомплект", підтвердженням наданих повноважень та прав є Ордер № 227914. В Ордері зазначається номер судової справи, кримінального провадження або інший окремий предмет справи стосовно якого видається Ордер.

Ордер серії КС № 227914 від 12.11.2018 не містить ані номеру судової справи, ані окремого предмету справи.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 02-11/18, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту за винагороду правову допомогу у питаннях здійснення захисту прав та інтересів клієнта щодо стягнення боргу по договору поставки від 07.06.2015 № 055-17.

Правова допомога полягає, зокрема, в складанні необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, договорів, контрактів тощо (п. 1.2. Договору № 02-11/18). Пунктом 4.1. Договору № 02-11/18 визначено, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату передплату у розмірі, зазначеному в рахунку відповідно до узгоджених робіт, а також гонорар у розмірі 5% від ціни позову за умови ухвалення судового рішення на користь клієнта. Сторони складають Акт здачі-приймання наданих послуг, в якому визначають перелік виконаних робіт та їх вартість.

Відповідач зазначає, що як випливає з умов договору № 02-11/18, адвокат Буній Г.Я. надає позивачу правову допомогу, в т.ч. щодо складання позовної заяви, щодо стягнення боргу по Договору поставки від 07.06.2015 № 055-17. При цьому, в Акті № 08/11 від 28.11.2018 передбачено, що адвокат виконав, а клієнт оплатив складання позовної заяви по договору від 07.06.2017 без номеру. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору по справі № 904/5487/18 є стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки № 45-17.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що надана позивачем до суду разом з відповіддю на відзив Додаткова угода №1 від 05.12.2018 до Договору № 02-11/18 не може вважатися належним та допустимим доказом підтвердження надання адвокатом послуг по справі № 904/5478/18.

Представник Позивача в судовому засіданні 04.02.2019 підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, у клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просив відкласти розгляд справи.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи оскільки, строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначений статтею 248 ГПК України є пересічним та закінчується 07.02.2019.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 04.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс" (постачальник-позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпроазот") (покупець - відповідач) укладено договір поставки №055-17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору запчастини до компресорного обладнання (а.с.32-34).

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, кількість та ціни на товар узгоджуються та зазначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару встановлюється сторонами та зазначається в специфікаціях (Додаток №1,…), які є невід'ємною частиною даного договору.

Порядок розрахунків узгоджується окремо в кожній специфікації до даного договору (п. 2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Відповідно до п. 2.6. договору, фактичною датою виконання грошових зобов'язань покупця перед постачальником є дата перерахування грошових коштів з рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.1. договору, постачальник зобов'язується доставити та передати покупцю, а покупець прийняти товар в строк, зазначений в п. 3.8. даного договору.

Товар поставляється на умовах СРТ (склад покупця). Сторонами може бути змінено зазначені умови поставки шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, перехід права власності на товар, що є предметом поставки за цим договором відбувається в момент підписання видаткової накладної товар. Дата підписання вказаних документів є датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару.

Пунктом 3.7. договору сторони визначили, що видаткові накладні повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Строк поставки товару узгоджується окремо в кожній специфікації (п. 3.8. договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на товар, які повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін (п. 3.10. договору).

Разом з товаром, постачальник передає покупцю наступні документи: - видаткова накладна на товар; - рахунок (п. 3.11. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до моменту його повного і належного виконання.

Пунктом 7.1. договору сторони узгодили, що будь-які зміни та доповнення, що вносяться до цього договору дійсні лише за умови, що вони виконані письмово, підписані належно уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін. Такі зміни та доповнення є невід'ємною частиною цього договору.

Позивач у позовній заяві зазначає, що номер договору 055-17 було змінено сторонами на №45-17.

07.06.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №1 до договору поставки №45-17 (специфікація товару), згідно з яким сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товар на загальну суму 70 778,00 грн., найменування, кількість та вартість якого викладені у цій специфікації (а.с.35).

Згідно з п. 1 та п. 2 додатку №1 до договору поставки №45-17 (специфікація товару), покупець зобов'язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію протягом 60 календарних днів від дати поставки продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Постачальник зобов'язаний поставити продукцію в повному обсязі протягом 90 календарних днів від дати підписання сторонами договору.

Позивач умови договору виконав належним чином, здійснив поставку товару на суму 70 778,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 38, 42, 45, 46, 50), підписаними повноважним представником відповідача за довіреностями.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 25 685,00 грн.

10.09.2018 позивач направив відповідачу претензію, в якій просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 25 685,00 грн. за договором поставки №055-17 та додатку №1, яким зазначено перелік, кількість, вартість запчастин до компресорного обладнання та умови їх поставки і оплати та змінено номер договору на №45-17 (а.с. 53-54).

У відповідь на претензію позивача, 08.10.2018 відповідач листом повідомив, що Акціонерне товариство "Дніпроазот" не відмовляється від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №055-17 від 07.06.2017 та вишукує всі можливі фінансові кошти для розрахунків з контрагентами підприємства, в тому числі з ТОВ "Союзенергокомплекс". Відповідач просив позивача перенести вирішення питання розрахунків за договором поставки №055-17 від 07.06.2017 на січень 2019 року (а.с.55).

Звертаючись до господарського суду із цим позовом, позивач зазначає, що відповідачем було неналежним чином виконано зобов'язання з оплати товару, та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25 685,00 грн., 3% річних у розмірі 629,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 643,84 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За спірними видатковими накладними № РН-0000407 та № РН-0000453 від 01.12.2017 (а.с. 45, 46) Відповідачем отримано товар за довіреністю № А3/1646 від 29.11.2017 (а.с. 47), що виписана на отримання від Позивача товару за Договором № 045-17 від 07.06.2017.

Крім того, суд зазначає, що додаток №1 до Договору № 45-17 також містить в колонтитулі посилання на Договір № 55-17 від 07.06.2017.

Зважаючи на те, що відповідач не заперечує проти наявності між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі Договору № 055-17 від 07.06.2017, не спростовує видачу ним вищезазначених довіреностей та отримання за ними товару і оплату його з посиланням на рахунки фактури, не спростовує і укладення між сторонами Додатку №1 до Договору № 045-17 від 07.06.2017, суд приходить до висновку, що Додаток № 1 є Додатком до Договору № 055-17 від 07.06.2017 в якому сторонами узгоджувались умови поставки і опати товару.

Дослідивши вищезазначені документи, суд зазначає наступне.

Всі довіреності, що знаходяться в матеріалах справи, видані відповідачем на отримання від позивача товару містять посилання на Договір № 045-17 від 07.06.2017 (а.с. 39, 43, 47, 51).

При цьому, за довіреністю № АЗ/820 від 21.06.2017 відповідачем отримано від позивача товар за видатковою накладною №РН-0000195 від 22.06.2017 (а.с. 38) та оплачено його з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0000329 від 20.06.2017 (а.с. 36), яка містить посилання на Договір № 055-17 від 07.06.2017.

За видатковою накладною № РН-0000331 від 12.10.2017 (а.с. 42) відповідачем отримано товар на суму 13 518,02 грн. та сплачено за нього з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0000558 від 09.10.2017 (а.с. 40), яка також містить посилання на Договір № 45-17 від 07.06.2017

За видатковою накладною № РН-0000434 від 15.12.2017 (а.с. 50) відповідачем отримано товар на суму 19 000,00 грн. та сплачено за нього з посиланням на рахунок-фактуру № СФ-0000702 від 13.12.2017 (а.с. 48), яка також містить посилання на Договір № 45-17 від 07.06.2017.

Однак, неоплаченими залишаються видаткові накладні № РН-0000407 на суму 18 005,00 грн. та № РН-0000453 на суму 7 680,00 грн. від 01.12.2017 на оплату яких 09.11.2017 виставлявся рахунок-фактура № СФ-0000623 на суму 25 685,00 грн.

Враховуючи викладене, те, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 685,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 629,11 грн. за період з 06.02.2018 по 30.11.2018 та інфляційні втрати 1 643,84 грн. за період з лютого 2018 року по жовтень 2018 року.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 06.02.2018 по 30.11.2018 судом встановлено, що їх сума, що підлягає до стягнення становить 629,11 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оскільки нарахування ним здійснено за неповні місці.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року, що підлягають до стягнення становлять 1 251,16 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 392,68 грн. слід відмовити.

Заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на позов спростовуються викладеним вище.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 25 685,00 грн., інфляційних втрат 1 251,16 грн., 3% річних 629,11 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 392,68 грн. слід відмовити.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати, пов'язані з розглядом справи, в т.ч. з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 2 397,90 грн., з цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав до суду договір про надання правової допомоги №02-11/18 від 12.11.2018 (а.с.14-16), ордер серія КС № 227914 від 12.11.2018 (а.с. 13), Акт № 08/11 від 28.11.2018 згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 1 000,00 грн. (а.с. 20), рахунок № 10 від 27.11.2018 на суму 1 000,00 грн. (а.с. 18), платіжне доручення № 4952 від 28.11.2018 на суму 1 000,00 грн. (а.с. 19) та додаткову угоду № 1 від 05.12.2018 до договору про надання правової допомоги №02-11/18 від 12.11.2018 (а.с. 144).

За таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом у сумі 1 000,00 грн.

В частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвокатом у сумі 1 397,90 грн. слід відмовити.

Що стосується заперечень відповідача щодо нарахування витрат, пов'язаних з розглядом справи, в т.ч. наданням правової допомоги адвоката суд зазначає наступне.

Відповідач безпідставно зазначає про неправильне оформлення Ордеру № 227914 та не підтвердження повноважень адвоката на підставі наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 26. Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно до ч. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Всі графи Ордеру № 227914 заповнені у відповідності до вимог законодавства. В Ордері № 227914, як і в будь-якому іншому ордері адвоката, відсутні графи для зазначення номеру судової справи або окремого предмету справи. Крім того, ордер виписувався задовго до відкриття провадження у даній справі та існування номеру справ.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправильного оформлення Ордері № 227914 та не підтвердження повноважень адвоката не відповідають дійсності.

Доводи відповідача про невідповідність дати договору поставки, зазначеній в договорі про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018, даті, зазначеній в Акті № 08/11 від 28.11.2018, суперечать дійсним обставинам справи.

Згідно пояснень Позивача, ТОВ "Союзенергокомплекс" та адвокат при укладенні договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018 допустили описку в п. 1.1. розділу 1 зазначеного договору, а саме зазначили 2015 рік замість 2017 року. Натомість, дана описка виправлена вказаними сторонами у додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018.

Зазначена описка жодним чином не змінює предмет та положення договору про надання правової допомоги № 02-11/18 від 12.11.2018.

Суд зазначає, що будь-який договір про надання правової допомоги укладається між адвокатом та клієнтом на момент звернення клієнта і до вчинення адвокатом всіх документів у справі. Отже, в предметі договору про надання правової допомоги не завжди є можливість одразу сформулювати чіткий та розгорнутий предмет договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення первісного позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості в розмірі 27 957,95 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.. С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс" (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 62-Б, оф. 1, 2, 3, код ЄДРПОУ 38870524) основний борг в розмірі 25 685,00 грн., 3% річних - 629,11 грн., інфляційні втрати - 1 251,16 грн., витрати по сплаті судового збору - 1 707,67 грн. та витрати на правову допомогу - 1 000,00 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергокомплекс" (03113, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 62-Б, оф. 1, 2, 3, код ЄДРПОУ 38870524) інфляційних втрат у сумі 392,68 грн. - відмовити.

Судові витрати у сумі 54,33 грн. покласти на Позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.02.2019

Суддя Н.Г. Назаренко