Ухвала суду № 79685300, 07.02.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2321/16-к

Номер провадження 1-кп/623/16/2019

У Х В А Л А

іменем України

07 лютого 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді: Винниченка П.П.,

за участю секретаря: Ткаченко Ю.Ю.,

прокурора: Козир М.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізюм Харківської області матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2016 року за №12016220000000746 відносно обвинуваченого ОСОБА_2у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України.

08 лютого 2019 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 на досудовому слідстві та продовженого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 08.02.2018 року, закінчується.

Судом на даний час судовий розгляд справи не закінчено, не досліджені матеріали кримінального провадження,

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, посилаючись на ризики, встановлені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_2 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочину та даних про його особу.

Відповідно ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов»язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До сплину продовженого строку суд зобов"язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його сплину.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до п.9 ч.1 ст.178 КПК України.

Відповідно п.1,2 ст.178 КПК України суд враховує наявні докази про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків кримінальних правопорушень, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного «Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод», в даному випадку ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні тяжких злочинів, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказані правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на потерпілих та свідків, допит яких ще не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Також необхідно врахувати практику ЄСПЛ, викладену в рішенні «Харченко проти України», а саме те, що превалюється суспільний інтерес, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З практики ЄСПЛ вбачаються підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд - рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя - рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року.

При розгляді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою суд враховує, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, матеріали справи не досліджені в повному обсязі, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, раніше порушував умови запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, встановленого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду від 27.10.2016, та вчинив нове кримінальне порушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, що віднесено до категорії тяжких злочинів, обвинувачується у вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, два з яких є тяжкими злочинами, у зв’язку з чим наявні ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_2 буде переховуватися від суду; незаконно впливатиме на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинить інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, оцінюючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_2 та ймовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, а також те, що підтверджуючих документів про погіршення його стану здоров'я не було надано, суд вважає, що ОСОБА_2 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

На даній стадії розгляду кримінального провадження судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не вбачається, будь-якої інформації, що свідчить про наявність у обвинувачених хвороб, які б перешкоджали перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

Вислухавши прокурора, який вважав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити на два місяці, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, яка просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити на два місяці.

Керуючись ст.ст.331, 372 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на 60 діб, до 07 квітня 2019 року включно.

При внесенні суми застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 147280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень, яка визначена ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18.05.2018, яку необхідно внести на депозитний рахунок: р/р № 37318098006674, отримувач коштів - ТУ ДСА України у Харківській області, банк отримувача - ДКС України, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, справа № 623/2321/16-к; провадження № 1-кп/623/19/2019 від ОСОБА_2 або його рідних, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та\або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобов’язань. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим, не з’явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід

держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню, остаточна й оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Суддя: П.П. Винниченко