Рішення № 79683045, 26.11.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/144/18 Провадження № 2/450/856/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь суму завданої їй внаслідок ДПТ шкоди у розмірі 227 539,84 грн. (з них майнової шкоди – 197 539,84 гривень (реальних збитків – 157 539,84 грн.; упущеної вигоди – 40 000,00 грн.), моральної шкоди -30 000,00 грн.) та судовий збір.

В обґрунтування позову вказує, що 16.08.2017 року о 06 год. 28 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 434 км, працівник ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1», не врахувавши дорожньої обстановки під час руху заднім ходом та не скориставшись допомогою інших осіб, здійснив зіткнення з припаркованим позаду автомобілем НОМЕР_3, номер кузова - 4Т1ВВ46К98U056988, який належить на праві власності ОСОБА_3, внаслідок чого, вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки, чим ОСОБА_5 порушив п. 10.9 ПДР України. Для ремонту пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 звернулася в сервісний центр «Діамант», який є уповноваженим дилером продукції Toyota в Україні. В результаті проведеної діагностики було встановлено, що автомобіль потребує ремонту на суму 154 619, 85 грн., що підтверджується рахункомком-фактурою № ДМ00008229 від 25 вересня 2017 р. Ціна супутніх ремонтних послуг (зняття/встановлення зламаного бампера, передньої фари діагностика ушкоджень тощо) склала 1 919, 99 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № ДМ00000006 від 2 січня 2018 р. Крім того, після вищезазначеної ДТП 16.08.2017 р. ушкоджений автомобіль позивача перебував у неходовому стані, у зв’язку із чим для доставки автомобіля з місця ДТП додому позивач скористалася послугами евакуатора - ФОП ОСОБА_6. Ціна послуг евакуатора склала 1 000 грн., що - стверджується відповідною квитанцією. Таким чином, загальна сума реальних збитків склала 157 539, 84 грн.

Крім реальних збитків, адміністративним правопорушенням позивачу спричинено також упущену вигоду. Річ у тім, що чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_7 систематично використовував ушкоджений автомобіль для здійснення підприємницької діяльності (зустрічі з клієнтами, перевезення товарів та обладнання, виїздів на будівельні об’єкти тощо), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_7 фізичною особою-підприємцем від 04.03.2016 р. (Додаток 8); Витягом з Реєстру платників єдиного податку від 15.03.2016 р., згідно із яким ОСОБА_7 П, О. віднесено до 3-ї групи платників єдиного податку з переліком видів господарської діяльності. З часу ДТП (16.08.2017 р.) і до моменту звернення до суду із позовом автомобіль перебуває у неходовому стані. Як наслідок, сім’я ОСОБА_3 не могла здійснювати підприємницьку діяльність у повному обсязі як і раніше, що призвело до втрати доходів, які б вони могли реально одержати за звичайних обставин, якби автомобіль не був ушкоджений. Розмір упущеної вигоди оцінюється позивачем у 40 000 грн.

Крім того, ушкодженням автомобіля позивачу було завдано моральної школи. Протягом тривалого часу у зв’язку з пошкодженням автомобіля ОСОБА_3 довелося самостійно шукати гроші для його ремонту, через що вона тривалий час не могла спокійно спати. І до того невеликий сімейний бюджет позивача довелося спрямувати на ремонт пошкодженого у результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала до всього нервово відноситися, крім того, це був перший і улюблений автомобіль позивача. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали, крім самого позивача, і члени її сім’ї, родичі, що призвело до розладу стосунків у родині позивача.

Крім того, на тривалий час після ДТП позивачеві та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них сім’я ОСОБА_3 взагалі змушена була відмовитись, що спричинило проблеми з роботою чоловіка, який користувався автомобілем.

Розмір душевних страждань позивача і страждань її сім’ї оцінюється позивачем у 30 000 гри. Ціна включає усі страждання, які довелося перенести ОСОБА_3, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров’я, а також моральних страждань, пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

17.01.2018 року провадження у справі відкрито.

09.02.2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1», в якому позов заперечив, просить суд в задоволенні такого відмовити, оскільки такий є необґрунтований та безпідставний. В обґрунтування вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована, а тому шкода заподіяна третім особам, зокрема позивач у справі, внаслідок ДТП повинна бути відшкодована в межах лімітів відповідальності саме страховиком. Зазначає, що поданий розрахунок заподіяної шкоди позивачу, який здійснений ОСОБА_4 «Сервісний центр «Діамант» є не об’єктивним та не обґрунтованим, неналежним доказом є підтвердження витрат на послуги евакуатора, а тому такі вимоги не підлягають до задоволення. Щодо упущеної вигоди зазначає, що подані позивачем документи не можуть підтвердити реальність та беззаперечність отримання доходів у майбутньому. На підтвердження недотриманого прибутку позивач надав Виписку з ЄДРПОУ про реєстрацію ОСОБА_7 фізичною особою-підприємцем та Витяг з Реєстру платників єдиного податку, однак згадана особа ОСОБА_7, чоловік позивачки, ні позивачем ні власником КТЗ не є. Щодо моральної шкоди зазначає, що позивач, пред’явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за заподіяну ним моральну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.

15.02.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про залучення у справі третьої особи ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп».

28.02.2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи ПрАТ «УСК «Княжа воєнна іншуранс груп», в яких представник третьої особи зазначає, що сума страхового відшкодування покривається лімітом відповідальності страховика за полісом обов’язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК /6162960 від 10.04.2017 року. Однак наявними є підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки на даний час ПрАТ УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» не надано жодного документа уповноваженого на те органу, який набрав законної сили (постанови про притягнення до адміністративної відповідальності тощо), що підтверджувала б вину водія забезпеченого автомобіля НОМЕР_4 у вчиненні ДТП 16.08.2017 року. Крім того позивач в порушення ст. ст. 35,36 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не подав до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8» заяву на виплату страхового відшкодування та заяву-погодження суми страхового відшкодування, у зв’язку з чим Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Не передбачено вказаним законом і відшкодування страховиком упущеної вигоди та моральної шкоди у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу.

12.03.2018 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій заперечено відзив відповідача з тих підстав, що такий поданий неповноважним представником відповідача, який у даній справі, яка є не малозначною, повинен бути адвокатом. Щодо змістовних заперечень відзиву зазначено, що між позивачем та відповідачем наявні цивільно-правові відносини, що виникли внаслідок заподіяння шкоди, а не страхові правовідносини. Окрім того відповідач у випадку задоволення позову не позбавлений передбаченого законом права звернутися до страховика ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8» із регресним позовом. Представник позивача зазначає, що розмір майнової шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, на його думку, повністю доведений, доданими до матеріалів справи доказами. Просить позов задоволити у повному обсязі.

28.03.2018 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 12.03 2018 року, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_3 суму завданої їй внаслідок ДТП шкоди у розмірі 243886,13 грн. (з них майнової шкоди – 213886,13 грн., реальних збитків – 173886,13 грн.; упущеної вигоди 40000,00 грн.) та моральної шкоди – 30000,00 грн.

28.03.2018 року у справі призначено судову автомобільну-товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Згідно висновку експерта № 2294 від 02.08.2018 року вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, завданого власнику транспортного засобу Toyota Саmrу HV AHV40, д.н.з. НОМЕР_5 внаслідок його пошкодження в ДПТ – 16.08.2017 року, становить 61096,81 гривень.

15.08.2018 року провадження у справі поновлено.

11.09.2018 року представником відповідача подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що згідно висновку експерта вартість заподіяних матеріальних збитків позивачу внаслідок ДПТ у зв’язку із пошкодженням транспортного засобу Toyota Саmrу HV AHV40, д.н.з. НОМЕР_5 становить 61096,81 грн., такі покриваються лімітом відповідальності страховика відповідача та не перевищують такий ліміт, який становить 100000,00 грн. Тому покладення обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

04.10.2019 року судом прийняті до розгляду уточнення позовних вимог від 04.10.2018 року, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» на користь ОСОБА_3 суму завданої їй внаслідок ДТП шкоди у розмірі 217283,45 грн.: вартість відновлювального ремонту – 142421,45 грн. упущеної вигоди – 40000,00 грн.; моральної шкоди - 30000,00 грн.; вартість проведеної експертизи – 4862 грн.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд такі задоволити. Дав пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві та відповіді. Окрім того додав, що відповідно до правової позиції ВСУ від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15, дійсної на момент звернення до суду із позовом, позивач мав право вибору відповідача, яким у справі можуть бути або страхова компанія або заподіювач шкоди - ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1».

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав наведених у відзиві та письмових поясненнях. Суду пояснив, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8» відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6162960 на 100000,00 грн. майнової шкоди та Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К091091 зі страховою сумою на один транспортний засіб 100000,00 грн. Таким чином у випадку наявної відновлювальної вартості автомобіля позивача, яка згідно висновку експертизи становить – 142421,45 грн. така покривається лімітом відповідальності страховика, що в сукупному розмірі становить 200000,00 матеріальної шкоди. З огляду на що, позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» є неналежним відповідачем щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Представник третьої особи ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8» в судове засідання не з’явився. В поданих суду письмових поясненнях суду пояснив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 «Транс-Серві-1» як власника автомобіля НОМЕР_4 застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8», однак на момент розгляду справи у суді страховик не має підстав у відповідності до чинного законодавства для виплати страхового відшкодування третій особі, позивачу у справі, якій було завдано шкоди внаслідок ДТП. Подав на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Суд, з’ясувавши думку представника позивача та представника відповідача, думку представника третьої особи, висловлену у письмовій заяві, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2017 року о 06 год. 28 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп, 434 км, працівник ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1», не врахувавши дорожньої обстановки під час руху заднім ходом та не скориставшись допомогою інших осіб, здійснив зіткнення з припаркованим позаду автомобілем НОМЕР_3, номер кузова - 4Т1ВВ46К98U056988, який належить на праві власності ОСОБА_3 (прізвище змінене з Лісовець на ОСОБА_3 внаслідок укладення шлюбу), ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки, чим ОСОБА_5 порушив п. 10.9 ПДР України.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.09.2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом встановлено та визнано сторонами, що згідно із полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6162960 та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №К091091 від 20.04.2017 року ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» як власника транспортного засобу DAF XF 95.430 застраховане з лімітом відповідальності страховика ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8» у сукупному розмірі 200000,00 грн. матеріальної шкоди, заподіяної майну потерпілого, зокрема і ОСОБА_3

Згідно наявного в матеріалах справи висновку судової автотоварознавчої експертизи від 03.10.2018 року вартість відновлювального ремонту, з технічної точки зору, пошкодженого транспортного засобу Toyota Саmrу 2.5i Hybrid (V40) AT, д.н. з ВК6945ВС у ДТП. З урахуванням результатів його обстеження 01.10.2018 року та наданих даних, в цінах на момент завершення дослідження, складає 142421,45 (сто сорок дві тисячі чотириста двадцять одна гривня 45 копійок) гривень.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Як встановлено судом та визнано сторонами, розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 200 000 на одного потерпілого.

Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу та договору додаткової цивільно-правової відповідальності страховиком відповідача ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» з страховим лімітом 200 000,00 грн. на момент вчинення ДТП була третя особа - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_8».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 вказаного ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання, що у ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» як застрахованої особи з лімітом відповідальності страховика 200000,00 грн. не виникло обов’язку з відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу внаслідок ДПТ, оскільки така не перевищує розміру ліміту відповідальності страховика, а також при відсутності в матеріалах справи відомостей про звернення у встановленому законом порядку до страховика відповідача з вимогою про відшкодування майнової шкоди та щодо відмови страховика у виплаті страхового відшкодування третій особі, якій заподіяно шкоду – позивачу у справі – ОСОБА_3 – ОСОБА_4 «Транс-Сервіс-1» не є належним відповідачем щодо заявлених позивачем позовних вимог.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на договорах підряду, які не могли бути виконані чоловіком позивачки – ОСОБА_7, який не міг користуватися автомобілем, а також витягом про реєстрацію його як суб’єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, ОСОБА_7 не є позивачем та іншим учасником справи, а позивачем не доведено реальної можливості виконання даних договорів підряду, реальності намірів та можливості реального отримання заявленої в позові позивачем ОСОБА_3 суми прибутку. За вказаних обставин наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг бути отриманий.

Відповідно до Постанови пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою та діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди позивачем має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач та представник позивача в уточнених позовних вимогах та в поясненнях в судовому засіданні не навів доказів, що саме діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, не надав доказів заподіяння такої шкоди не навів обґрунтування щодо розміру шкоди, та доказів, якими це підтверджується, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення у її користь із відповідача моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований, непідтверджений доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у їх підтвердження, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280, 282 ЦПК України, ст. 23, 991, 119 ЦК України, ст. ст. 9, 22, 33, 37, 38 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа воєнна іншуранс груп» про відшкодування шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2018 року.

СуддяОСОБА_9