Ухвала суду № 79680663, 01.02.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4910/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В., при секретарі Винник С.М., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018101060000105 від 07.05.2018,

В С Т А Н О В И В :

01.02.2019 слідчий СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві Височин І.О., за погодженням із прокурором, звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України.

У судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУНП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42018101060000105 від 07.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру в Київській області , являючись службовою особою, одержав для себе неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У рамках вказаного кримінального провадження, під час затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7ст. 223 і ст. 326 КПК України, було проведено обшук затриманої особи, під час якого було виявлено та вилучено:

-грошові кошти в сумі 5500 тис. доларів США гривень, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 55 штук із наступними серійними номерами:

HC 89522924AKF 46818321B KF 89360057CKB 47836880CHL 30720454EKF 46818319BKD 07517244BKB 68501579BCG 01277513ACB 11021974DHF 79493404EKB 14823219KHG 09904882AAB 30133372KKG 66358457AHE 96213165CAB 46701099DAF 45539771AHF 31759470EKF 74955214CAH 12365756AHB 52034209EHB 72157668FHB 02433943JAB 06478820PKA 30657673AHG 26587289BFL 08316798CAF 82405622BHK 04265893DKL 27344458AKL 95448543AHL 76524699FKB 78517340JHK 21290288CHL 42207693DAH 53457542AHE 45387735BHB 76370328AAG 85826283BKB 28216792IHE 45387734BCA 20662869AKK 46308111BHK 14270054CKI 30691929AHB 37364791HAB 03571525PKB 92078604QHJ 37419910AHB 56807431JDG 71946299AHB 57855620GKB 12257810HKN 70922253I

які були вилучені та поміщені до сейф-пакету № EXPO200123

-мобільний телефон марки «Нокіа» в корпусі чорного кольору, який міститься в чохлі чорного кольору з пошкодженням в верхній частині, з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2,

-мобільний телефон марки «Айфон» чорно-сірого кольору з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_3,

-мобільний телефон марки «Леново» чорного кольору з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_7 IMEI: НОМЕР_5, НОМЕР_4.

які були вилучені та поміщені до сейф-пакету № EXPO200122

31.01.2019 постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві Бовкун А.С. вказані вище вилучені грошові кошти та інші речі визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Слідчий вказує, що вилучені грошові кошти та інші речі мають значення речового доказу в кримінальному провадженні. А отже, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у застосуванні одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

За таких обставин, з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до переконання про доцільність задоволення клопотання та накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено під час затримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, а саме:

-грошові кошти в сумі 5500 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 55 штук із наступними серійними номерами:

HC 89522924AKF 46818321B KF 89360057CKB 47836880CHL 30720454EKF 46818319BKD 07517244BKB 68501579BCG 01277513ACB 11021974DHF 79493404EKB 14823219KHG 09904882AAB 30133372KKG 66358457AHE 96213165CAB 46701099DAF 45539771AHF 31759470EKF 74955214CAH 12365756AHB 52034209EHB 72157668FHB 02433943JAB 06478820PKA 30657673AHG 26587289BFL 08316798CAF 82405622BHK 04265893DKL 27344458AKL 95448543AHL 76524699FKB 78517340JHK 21290288CHL 42207693DAH 53457542AHE 45387735BHB 76370328AAG 85826283BKB 28216792IHE 45387734BCA 20662869AKK 46308111BHK 14270054CKI 30691929AHB 37364791HAB 03571525PKB 92078604QHJ 37419910AHB 56807431JDG 71946299AHB 57855620GKB 12257810HKN 70922253I

які були вилучені та поміщені до сейф-пакету № EXPO200123

-мобільний телефон марки «Нокіа» в корпусі чорного кольору, який міститься в чохлі чорного кольору з пошкодженням в верхній частині, з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2,

-мобільний телефон марки «Айфон» чорно-сірого кольору з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_6 IMEI: НОМЕР_3,

-мобільний телефон марки «Леново» чорного кольору з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку Київстар з номером: НОМЕР_7 IMEI: НОМЕР_5, НОМЕР_4, які були вилучені та поміщені до сейф-пакету № EXPO200122

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.В. Литвинова