Рішення № 79679853, 07.02.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/12/19

Справа №754/13460/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 року, м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В.,секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/13460/17

ОСОБА_1 - позивач

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відповідач

Вимоги позивача: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

Мних Н.М. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив у процесі розгляду справи і посилаючись на порушення своїх пенсійних прав, просить: визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу в розмірі 86 відсотків від суми місячного заробітку з урахуванням поданої довідки від 26.09.2017 року № 37/11-21750 без обмеження граничного розміру пенсії з 27.09.2017 року.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, а відповідач позов не визнав.

Вислухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали пенсійної справи позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

На час розгляду даної справи Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві ліквідовано і його правонаступником є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач з 2007 року позивач перебуває на пенсії і пенсія йому призначена відповідно до Закону «Про державну службу» і яка позивачу була призначена.

27.09.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 26.09.2017 року № 37/11-21750 у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Листом відповідача від 29.09.2017 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 07.11.2017 року та Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 року у справі № 191/5789/16-а, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Ані Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Посилання позивачки на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є помилковим, адже ані Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Також безпідставним є посилання позивачки на те, що відповідно до статті 58 Конституції України права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позов не задовольняється, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246 КАС України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Понесені позивачем судові витрати, покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: