Рішення № 79679406, 21.11.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5302/17

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 листопада 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Мариненко Я.С.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 р. позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5

Позов мотивний тим, що 14.02.2013 року помер батько позивача - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді вищезазначеної квартири. Після смерті батька окрім позивача спадкоємцями цієї спадщини є відповідач ОСОБА_4- дружина померлого. У строк, передбачений законодавством, позивачем було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Листами № 965/02-14 та 3429/02-14 завідувач Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. від 27.03.2015 року та 22.11.2016 року повідомила позивача , що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, не можливо, в зв'язку з тим, що позивачем не надано право встановлювального документу, який підтверджував би право власності на квартиру. Зазначає, що відповідач не надає оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації 18.02.2006 р.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 08.05.2017 р. (суддя Декаленко В.С.).

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 16.11.2017 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Представник позивача ОСОБА_1 додала, що стороні позивача невідомо, де знаходиться відповідач

Відповідачка, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала відзив на позовну заяву, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст.280-281 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Представник Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Згідно наданих документів, квартира АДРЕСА_3, що в Подільському районі м.Києва, на праві власності належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської РДА у м.Києві 18.02.2016 р. за розпорядженням № 147.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер 14.02.2013 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 21.02.2013 року.

Як вбачається з отриманої з Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори копії спадкової справи № 02-14, із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6 зверталися позивач уданій справі - ОСОБА_8, як син померлого, яким 16.07.2013 р. була подана заява про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, та відповідач у дані справі - ОСОБА_4, як дружина померлого, якою 08.08.2013 р. була подана заява про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом.

27.03.2015 р. та 22.11.2016 р. листами завідувача Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О.І. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_4, оскільки позивачем не надано право встановлювального документу, який підтверджував би право власності на квартиру.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця ), до інших осіб ( спадкоємців ).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до частини 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261 - 1265 ЦК України.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право масності.

Відповідно до п. 4. 15, 4.1 8 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296 / 5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 " Про судову практику у справах про спадкування " зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, позивач, будучи спадкоємцем першої черги, реалізував своє право на прийняття спадщини за законом після свого померлого батька ОСОБА_5 шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк та не здійснював відмову від прийняття спадщини, але, у зв'язку з відсутністю право встановлювального документу, який підтверджував би право власності на квартиру АДРЕСА_5, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з наданих документів, позивач спробував вирішити питання отримання свідоцтва про право на спадщину шляхом надання відповідачем правовстановлюючого документа, який останній відмовляється надати, безпосередньо нотаріусу.

В зв'язку з чим, суд погоджується з доводами представників позивача, що захист спадкових прав позивача не може бути вирішений шляхом витребування у відповідача правовстановлюючого документа.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач по справі не оформив спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 у нотаріуса, оскільки не надав правовстановлюючий документ на частку спірної квартири, спадкоємцем за законом на яку він є, а єдиний правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на квартиру, яка належала на праві власності спадкодавцю, знаходиться у відповідача.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст.16 ч.2 п.1 ЦК України способом захисту цивільних справ є визнання права.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання їх права власності в судовому порядку.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оскільки позивач подав заяву про прийняття спадщини, згідно положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат» були витребуванні всі необхідні відомості та документи для вчинення нотаріальної дії, в зв'язку з чим.

Таким чином, вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, ст.ст.15-16, 328, 392, 1261, 1268-1270 ЦК України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_8 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7; РНОКПП НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд в разі подання такої заяви протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова