Ухвала суду № 79679048, 07.02.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 307/2389/18

Провадження № 1-кп/303/257/19

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 лютого 2019 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі колегії: головуючого - судді Куропятник О.М.,

суддів: Котубей І.І., Носова В.В.

секретар судового засідання Годьмаш О.В.

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000129 про обвинувачення неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, учня 7-го класу Нижньоапшанської ЗОШ I-III ступенів, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

з участю сторін кримінального провадження :

прокурора П‘ятка Р.З.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників потерпілих - адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7,

перекладача ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2019 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070000000129 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 28 січня 2019 року.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 лютого 2019 року призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у закритому судовому засіданні та обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів. Крім того, прокурор заперечив проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7, поданого в порядку ст. 193 КПК України про дослідження документів, речових доказів, виклик та допит свідків, посилаючись на його безпідставність.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представники ОСОБА_4, ОСОБА_5. підтримали позицію прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у закритому судовому засіданні. Крім того, потерпілі та їх представники заперечили проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_7 в порядку ст. 193 КПК України про дослідження документів, речових доказів, виклик та допит свідків.

Обвинувачений ОСОБА_1, законний представник обвинуваченого ОСОБА_6, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись на його необґрунтованість, а також невідповідність форми та змісту. Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 подано клопотання в порядку ст. 193 КПК України, в якому вона просила дослідити документи: протокол огляду місця події від 14.03.2018 року; протокол затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України; лікарське свідоцтво про смерть №60 від 15.03.2018 року; висновок судово-медичної експертизи від 20.04.2018 року; висновок молекулярно-генетичної експертизи N010/323 від 05.06.2018 року; висновок одорологічної експертизи N0139 від 11.05.2018 року; висновок комплексної судово-медичної та медико- криміналістичної експертизи N0 41 від 20 липня 2018 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9; протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9; протокол допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10; протокол слідчого експерименту з неповнолітнім ОСОБА_10; висновок судово-медичної експертизи №116 підозрюваного ОСОБА_1; висновок молекулярно-генетичної експертизи №10/326 від 26.06.2018 року; висновок молекулярно-генетичної експертизи №10/325 від 27.06.2018 року; висновок молекулярно-генетичної експертизи № 10324 від 05.06.2018 року; ОСОБА_10 з ЄРДР №42019070000000014 від 04.02.19 року; лист начальника ГУ ДФС у Закарпатській області «Про надання інформації»? адресований прокурору відділу ювенальної юстиції прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11; характеристику ОСОБА_1 з місця навчання; характеристику ОСОБА_1 В,В з ДУ «Закарпатська УВП №9» ; довідка ДУ «Закарпатська УВП №9» про стан здоров'я: дослідити речові докази: відеозапис з будинку № 22А по вул. Дібрівська с. Н. Апша, наданими власником ОСОБА_12, а також відеозапис подій, що мали місце 19 квітня 2018 року, одержаний на адвокатський запит від Інформагентства «ЗІДО» ЗО серпня 2018 року; викликати для допиту наступних свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_9.

Обвинувачений ОСОБА_1, законний представник обвинуваченого ОСОБА_1Н, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.

Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст.291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 27 КПК України суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якшо обвинуваченим є неповнолітній.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, шо характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні по обвинуваченню неповнолітнього ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у закритому судовому засіданні, впродовж усього провадження, з отриманням досудової доповіді органу пробації.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом у окремих випадках.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотання учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23.11.2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ОСОБА_11 України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України Конституційний Суд України вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Згідно вимог ст.492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

З обвинувального акту вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Суд враховує тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 16 лютого 2019 року.

На даний час ризики, які служили підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, своєї актуальності не втратили та продовжують існувати.

Згідно вимог статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, судову практику Європейського Суду прав людини, закріплену в рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпції невинуватості, над повагою до особистої свободи, і національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними у кримінальному процесуальному законі конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв‘язку з чим з плином часу інтереси слідства не втратили актуальності.

Відтак, виключно у сукупності з усіма наведеними вище обставинами, для забезпечення виконання обвинуваченим покладеного на нього процесуальних обов‘язків та для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, за відсутності доказів щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров‘я, із врахуванням вимог щодо наявності наведеного вище ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а також того, що судовий розгляд не може бути закінченим до спливу строку дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого колегія суддів робить висновок про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 05 квітня 2019 року включно. До того ж такий строк перебування обвинуваченого під вартою не можна визнати таким, що є свавільним або таким, що порушує принцип справедливої співрозмірності.

Суд застосовує таке обмеження права на свободу ОСОБА_1, виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - допровадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.

ОСОБА_1 є неповнолітнім, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, а тому згідно вимог п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно вимог ст.492 КПК України, за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

При обрання обвинуваченому колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 є неповнолітньою дитиною, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем навчання та попереднього ув'язнення, як

дисциплінований та схильний до дотримання правил і норм поведінки, має постійне місце

проживання, міцні соціальні та родинні зв'язки, через свій дитячий вік є дуже прив’язаним

до своїх батьків. Крім цього, суд враховує що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 є

14 річною особою, який страждає на дисфункцію нирок, що викликає як наслідок

періодичну інтоксикацію організму з болями в попереку та підняттям температури тіла, проте обвинувачений постійно оглядається в Закарпатській установі виконання покарань № 9 та за потребою йому надається медична допомога лікарями спеціалізованих територіальних лікувальних закладів.

Необхідність у обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 викликана метою забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки та покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання його спробам переховуватися від суду.

Ризик, який існував на момент застосування запобіжного заходу неповнолітньому ОСОБА_1, на даний час не відпали, продовжує існувати, не зменшився, а тому виправдовує подальше тримання особи під вартою.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, а тому існує ризик, що він не буде виконувати покладені на нього обов’язки та зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.

Даний ризик підтверджується тим, що обвинувачений проживає у прикордонному районі з Румунією, за декілька кілометрів до державного кордону, батьки останнього є підприємцями, забезпечені й заможні, вільно виїжджають за кордон та мають об’єктивну можливість вивезти сина за межі України.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Слід врахувати і реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, адже, враховуючи характер та спосіб вчинення злочину шляхом нанесення множинних колото – різаних поранень, знаряддя злочину, неповнолітній вік потерпілого, суспільну небезпечність вчиненого діяння, яке викликало особливий негативний суспільний резонанс та широке висвітлення в засобах масової інформації та тяжкість покарання.

Наявність зазначеного ризику досліджена та підтверджена при вирішенні питання застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчим суддею суду Ужгородського міськрайонного суду 16.03.2018 та апеляційним судом Закарпатської області 22.03.2018 та 23.04.2018, а також при продовженні дії вказаного запобіжного заходу за ухвалами апеляційного суду Закарпатської області, Мукачівського міськрайонного та Хустського районного судів Закарпатської області.

Застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім.

Таким чином, з урахуванням характеру, суспільної небезпечності та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується та виправдовує подальше тримання особи під вартою.

При обґрунтуванні рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Ст.5 п.1 підпункт “с” Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини вказує, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо достатності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою а відтак щодо недоцільності дослідження речей, документів, допиту свідків, означені у клопотанні захисника ОСОБА_7, а тому заявлене нею клопотання задоволенню не підлягає. При цьому суд наголошує, що зазначені в клопотанні захисника документи, речові докази та показання свідків є доказами, які підлягають дослідженню на стадії судового розгляду згідно вимог ст. ст. 23, 94, Параграфу 3 Глави 28 КПК України.

Всі питання, пов’язані з підготовкою до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 27, 177-178, 183, 197, 291, 314-316, 320, 369, 372, 376, 484, 492 КПК України, суд, -

ухвалив:

Кримінальне провадження, внесене 14 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000129 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначити до колегіального судового розгляду у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на 09 год. 45 хв. 15 лютого 2019 року.

В судове засідання викликати на вказаний вище час та дату прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілих та їх представника, свідків, перекладача. Про час і місце судового розгляду повідомити відповідну службу у справах дітей та уповноважений підрозділ органів Національної поліції.

Доручити представнику персоналу органу пробації в строк до 15 лютого 2019 року підготувати досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про дослідження документів, речових доказів, виклик та допит свідків, подане в порядку ст. 193 КПК України, - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запробіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Обрати неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю с. Нижня Апша Тячівського району, вул. Дібрівська, 22, запобіжний захід у виді тримання під вартою по 05 квітня 2019 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Куропятник О.М.

Суддя Котубей І.І

Суддя Носов В.В.