Ухвала суду № 79676268, 06.02.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, в зв’язку із чим всудовому засіданні прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 175 КК України, які не зменшилися до теперішнього часу. Крім того, висунуте обвинувачення відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є обґрунтованим, вина обвинувачених підтверджується матеріалами кримінального провадження. Також прокурор заперечував щодо зміни, скасування запобіжного заходу відносно обвинувачених, зазначаючи, що на теперішній час судовий розгляд триває, досліджуються речові докази, крім того, агресивна поведінка обвинувачених під час судових засідань, у тому числі до потерпілих під час судового розгляду, унеможливлює задоволення клопотання обвинувачених про зміну, скасування запобіжного заходу.

Присутні в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_1 підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначаючи, що тяжкість злочинів, які інкримінуються його підзахисному не можуть слугувати підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім того в матеріалах кримінального провадження не має жодного доказу, які б доводили вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів, тому просив суд змінити запобіжний захід відносно його підзахисного з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.

Вищевказані доводи захисника – адвоката ОСОБА_9 були підтримані обвинуваченим ОСОБА_7, який також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Захисник – адвокат ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність доказів, які б підтверджували вину її підзахисного ОСОБА_6, крім того, ризики на які посилається прокурор не доведені.

Дані доводи захисника ОСОБА_3 підтримані обвинуваченим ОСОБА_6.

Обвинувачений ОСОБА_8В в судовому засідання звернувся з клопотанням, яким просив скасувати обрану відносно нього, а також відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилався на те, що його було затримано за місцем його мешкання 26.02.2015 року о 06 годині 40 хвилин. При цьому в протоколі затримання вказано, що підставою для його затримання було вилучення за місцем його мешкання вибухових речовин та боєприпасів, тоді як обшук проводився вже після його затримання. Крім того, ОСОБА_8 зазначав, що з даними вибуховими речовинами та боєприпасами не було проведено жодних експертиз, які б підтверджували їх належність до нього. Також, на досудовому розслідуванні було порушено його право на захист, оскільки до нього не пустили на той час його захисника – адвоката ОСОБА_11, крім того повідомлення про підозру було вручено без його захисника. Також, ОСОБА_8 зазначав, що відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. ОСОБА_8 посилаючись на рішення ЕСПЛ вказував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, після закінчення певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра в скоєнні кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою тримання особи під вартою. В ході судового розгляду обвинуваченим систематично продовжується міра запобіжного заходи у вигляді тримання під вартою, при цьому прокурором жодного разу не було прийнято заходів, не надано жодних доказів щоб довести факт реального існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які він посилається. При цьому, нічого в даному кримінальному провадженні не вказує на те, що він планував або планує переховуватись від суду, а навпроти обвинувачений зазначив, що має міцні соціальні зв’язки, раніше не судимий, має постійне місце мешкання, позитивні характеристики та не винний і не причетний до інкримінованих йому злочинів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_5 підтримав заявлене його підзахисним клопотання.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 закінчується 08 лютого 2019 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/04-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості.

Запобіжні заходи - це заходи процесуального примусу попереджувального характеру, пов'язані з позбавленням або обмеженням свобод підозрюваного, обвинуваченого, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються під час кримінального провадження слідчим суддею, судом з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризикам, визначеним законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Метою продовження строку тримання обвинувачених під вартою є запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Так, санкція ч. 3 ст. 258 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке їм інкримінується і застосовані запобіжні заходи відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких та тяжких злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, дані про особу обвинувачених, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочинів, інкримінованих обвинуваченим. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Застосування більш м’якого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_8 неможливо, оскільки вони, обвинувачуються у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, і заявлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 можуть порушити покладені на них Законом процесуальні обов’язків та переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосовані запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченим, не надає можливості обвинуваченим перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинувачених від суду. Наявний ризик є дійсним та триваючим, і він виключає на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який і у судовому засіданні не встановлено даних, які б свідчили про зменшення вказаних ризиків.

Суд також враховує, що стан здоров'я обвинувачених, не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, всі обвинувачені є соціально адаптованими, суду не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України або з'явилися нові обставини, що унеможливлюють їх тримання під вартою.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені обставини під час вирішення питання щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених та доведених під час розгляду ризиків, а тому вважає за необхідне застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Необхідно зауважити, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Таким чином, вимоги закону виключають можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Застосування будь-якого менш суворого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які обвинувачуються за ч. 3 ст. 258 КК України, законом не передбачено.

Доводи сторони захисту на практику вітчизняних судів щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більшу м’яку, не пов’язану з тримання під вартою відносно осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Крім того, вирішення питання про продовження запобіжного заходу здійснюється судом з врахуванням обставин конкретної справи, що знаходиться в провадженні суду.

Доводи на які посилаються адвокати та обвинувачені, висновків суду не спростовують.

Враховуючи ту обставину, що розгляд судового провадження не завершений, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника – ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченим:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2019 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - длявідома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 07 лютого 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_15