Вирок № 79674477, 07.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/4484/18

Справа № 554/4484/18

Провадження №1кп/554/57/19

Дата документу 07.02.2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Січиокно Т.О.

за участю секретаря Ромахової В.В.

прокурорів Рощепи Я.В., Живила В.Я., Яроцького Р.В, ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201817004001154 від 15.04.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

у с т а н о в и в:

15 квітня 2018 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи за місцем проживання своєї бувшої дружини ОСОБА_5 у квартирі № 23, що по вулиці Ю.Кондратюка, 5 у м.Полтаві, після розпиття спиртних напоїв з останньою, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, наніс один удар ножем у ділянку живота ОСОБА_6, яка в цей час ввійшла у квартиру з метою врегулювання конфліктної ситуації, яка до цього виникла між ним та ОСОБА_5 Внаслідок таких дій потерпілій ОСОБА_6 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, у вигляді сліпого, проникаючого, колото – різаного поранення живота зліва в підреберній ділянці на межі білягрудинної та середньо – ключичної лінії з ушкодженням внутрішніх органів, які призвели до гострої крововтрати та 16 квітня 2018 року о 03 годині 21 хвилини спричинили настання смерті.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України як нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, заперечив факт умисного спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6, що спричинило її смерть, а заявив, що поранення останній ножем в ділянці живота було спричинено ним з необережності.

Описуючи обставини нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 показав суду, що 15 квітня 2018 року після приїзду із Російської Федерації, де перебував на заробітках, у м.Полтаву, він зустрівся із бувшою дружиною ОСОБА_5 з метою обговорити питання, пов’язані із наданням матеріальної допомоги їхньому спільному синові. В цей же день приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_5 запросила його за місцем свого проживання у квартиру № 23, що по вулиці Ю.Кондратюка, 5 у м.Полтаві, де вони під час розмови вжили алкогольний напій «Віскі», який він приніс із собою. В ході цього між ними виникла сварка, яку спровокувала ОСОБА_5 ОСОБА_7 вона вийшла з квартири, пояснивши, що пішла вигуляти собаку. Залишивсь на кухні, він почав смажити на сковорідці м’ясо, тримаючи у лівій руці кухонну лопатку для помішування їжі, а в правій кухонного ножа. Приблизно о 15 годині 30 хвилин у себе за спиною він почув звук і швидко повернувши тулуб, продовжуючи тримати у правій руці ножа, зіштовхнувся із раніше йому знайомою ОСОБА_6, яка швидко підійшла до нього. Після цього вона відразу вийшла з квартири, однак яким чином їй було спричинено ножове поранення в живіт він пояснити не може, хоча не заперечує свою причетність до цього.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4, суд вважає, що встановлені судом фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення за викладених вище обставин, повністю підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків та іншими доказами в їх сукупності.

Так, потерпіла ОСОБА_2 під час допиту показала, що являється донькою ОСОБА_6 15 квітня 2018 року приблизно о 16 годині 00 хвилин на її мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила про те, що ОСОБА_4 поранив ножем у живіт її матір. Вона відразу ж прибула за місцем проживання останньої. На той час ОСОБА_6 вже забрала до лікарні карета швидкої допомоги, а ОСОБА_4 зачинився у квартирі ОСОБА_5 та на вимогу працівників поліції вийти до них не реагував. Внаслідок цього було зламано вхідні двері, застосовано димові шашки, після чого ОСОБА_4 затримали.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що 15 квітня 2018 року приблизно о 14 годині 00 хвилин за місцем її проживання, що АДРЕСА_1 прийшов її бувший чоловік ОСОБА_4 з метою обговорити питання щодо надання матеріальної допомоги їхньому спільному синові. Під час розмови вони вжили алкогольний напій «Віскі», який той приніс із собою. Приблизно через годину ОСОБА_4 сп’янів та почав поводити себе агресивно, виразивши погрозу вбити її собаку. Внаслідок таких дій ОСОБА_4 в неї виникли побоювання за своє життя та здоров’я, а тому вона вийшла з квартири, забравши собаку та звернулася до сусідки ОСОБА_6, з якою у неї були дружні відносини, з проханням викликати поліцію. На таку пропозицію ОСОБА_6 запевнила її, що сама зможе владнати конфліктну ситуацію з ОСОБА_4 без виклику поліції, а тому відразу ж пішла у її квартиру. З порогу своєї квартири вона бачила, як ОСОБА_6 пройшовши до кухні, почала розмову з ОСОБА_4, який в цей час стояв навпроти неї і тримав у руках ножа. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_6 вийшла, тримаючись рукою за живіт та сказала: «Він мене зарізав», після чого присіла на підлогу у під’їзді. Вона побачила кров на її халаті, в ділянці живота та відразу ж викликала швидку допомогу, а ОСОБА_4 зачинився у квартирі та по приїзду працівників поліції, на вимогу вийти не реагував. Внаслідок цього було зламано вхідні двері, застосовані димові шашки, після чого ОСОБА_4 затримали.

Свідок ОСОБА_8 показав, що працює лікарем - хірургом у 3 – ій МКЛ м.Полтави. 15.04.2018 року перебував на добовому чергуванні. У другій половині цього дня каретою швидкої допомоги до приймального відділення була доставлена ОСОБА_6 із наявним у неї колото – різаним, проникаючим пораненням живота. Стан хворої був вкрай важкий, контакт з нею загальмований, а тому відразу ж її було направлено до хірургічного відділення для проведення оперативного втручання.

Із допиту свідка ОСОБА_9 встановлено, що він працює лікарем – хірургом 3- ої МКЛ м.Полтави. У другій половині дня до хірургічного відділення було доставлено ОСОБА_6 із наявним у неї колото – різаним, проникаючим пораненням живота, прийнято рішення про негайне оперативне втручання. Стан хворої був вкрай важкий, контакту недоступна. ОСОБА_6 було надано усю можливу, невідкладну медичну допомогу, однак 16.04.2018 року о 03 годині 21 хвилин вона померла у реанімаційному відділенні лікарні. Характер спричиненого потерпілій тілесного ушкодження, у зв’язку із скупченням у даній ділянці живота великої кількості великих судин, як правило, супроводжується гострою крововтратою і призводить до смерті особи.

Допитаний свідок ОСОБА_7 показав, що працює лікарем – анестезіологом 3 – ої МКЛ м.Полтава. Будучи на добовому чергуванні він оглядав хвору ОСОБА_6 у реанімаційному відділенні після операційного втручання. Стан хворої був вкрай важким, застосовані реанімаційні заходи позитивного результату не дали, а тому 16 квітня 2018 року о 03 годині 21 хвилини було констатовано біологічну смерть.

Крім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_4 також доведена даними карти виклику бригади швидкої медичної допомоги № 30579 від 15.04.2018 року, з якої вбачається, що 15.04.2018 року о 15 годині 43 хвилини лікарі прибула на виклик за адресою: м.Полтава, вул. Ю.Кондратюка, 5. Встановлений попередній діагноз пацієнтці: колото – різана рана живота. ( а.с.112 тому № 1).

16.04.2018 року о 05 годині 10 хвилин у медичній палаті реанімаційного відділення 3 МКЛ м.Полтави оглянуто труп ОСОБА_6 На передній черевній стінці наявна післяопераційна рана розміром до 25 см., про що складено протокол огляду від 16.04.2018 року. ( а.с. 199 тому № 1).

Згідно висновку судової медичної експертизи № 449 - а від 18.05.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала в результаті сліпого, проникаючого, колото – різаного поранення живота зліва в підреберній ділянці на межі білягрудинної та середньо – ключичної лінії з ушкодженням внутрішніх органів (печінки, аорти), яке викликало кровотечу та призвело до гострої крововтрати.

Згідно даних медичної документації № 2046 3 – ї МКЛ м.Полтави на ім’я ОСОБА_6 - смерть останньої констатована 16.04.2018 року о 03 годині 21 хвилину.

При судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, які можливо розділити на дві умовні групи:

-перша група: колото – різана рана в епігастрії по парастернальній лінії зліва; повний поперечний розріз хрящової частини 9 –го ребра і поверхневий надріз хряща 8 – го ребра; наскрізне колото – різане ушкодження лівої долі печінки; колото – різане ушкодження передньої стінки аорти; ушкодження м’яких тканин живота, сальника, брижі; кровововиливи по ходу та периферії раньового каналу в м’які тканини та ушкоджені органи;

-друга група: синець правої гомілки.

Ушкодження першої групи носять прижиттєвий характер, утворилися незадовго до настання смерті від однократної дії колюче – ріжучого предмету, який діяв з достатньою для їх утворення силою стосовно живої особи, носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, згідно п.2.1 «Правил судово – медичної оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року, а в даному випадку призвели до смерті особи.

Об’єктивні дані, які б могли свідчити про вірогідне взаєморозташування нападника та потерпілої у момент спричинення тілесних ушкоджень, відсутні. ( а.с. 222 – 225 тому № 1).

15 квітня 2018 року, в ході проведеного обшуку у квартирі № 23, що по вулиці Ю.Кондратюка, 5 у м.Полтаві було виявлено ніж з руків’ям чорного кольору та лопатку кухонну. (а.с. 186 - 189 тому № 1).

Оглядом халату жіночого рожевого кольору, у який була одягнута ОСОБА_6, встановлено, що на ньому наявне пошкодження у вигляді розрізу шириною 17 мм. та нашарування плями бурого кольору схожої на кров, що зафіксовано у протоколі огляду від 15.04.2018 року. ( а.с. 199 – 201 тому № 1).

Проведеною судовою медико – криміналістичною експертизою № 114 – МК від 08.06.2018 року встановлено, що на халаті, який належав потерпілій ОСОБА_6, виявлено по передній поверхні зліва колото – різане пошкодження, яке утворилося від дії плоского колото – ріжучого предмета, клинок якого мав обушок і гостре лезо. Найбільша ширина слідоутворюючої частини клинка становить приблизно 20 мм. Колото – різане пошкодження на даному халаті могло утворитися від дії клинка ножа, кухонного типу, з одностороннім гострим, нерухомим клинком, виготовленим із білого металу. Довжина ножа 245 мм, довжина клинка 126 мм. Руків’я складається з двох плашок із чорного полімерного металу, які щільно зафіксовані з металевим хвостиком клинка за допомогою трьох заклепок з білого металу. (а.с.238 - 239 тому № 1).

Відповідно до висновку судової цитологічної експертизи № 691 від 06.06.2018 року – кров, виявлена на халаті ОСОБА_6, може походити від неї. ( а.с. 236 тому № 1).

Висновком судової медико – криміналістичної експертизи № 121 - МК від 05.06.2018 року встановлено, що на фрагменті хрящової частини 8 і 9 ребер зліва від трупу ОСОБА_6 виявлено повний, поперечний розріз і поверхневий надріз хряща 8 – го ребра, які утворилися від дії ріжучого предмета, який має гостре лезо. Виявлені пошкодження хрящової частини ребер могли утворитися від дії леза ножа, наданого на експертизу. ( а.с. 241 – 242 тому № 1).

Окрім того, судом оглянуто та досліджено речові докази, зокрема ніж, яким було спричинено тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 та кухонну лопатку, які 15.04.2018 року було вилучено в ході обшуку за місцем вчинення даного кримінального правопорушення.

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення у справі.

Суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_4 в тій частині, що він не спричиняв умисно тілесного ушкодження потерпілій, а зробив це випадково суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам у кримінальному провадженні, дослідженими у судовому засідання.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 неодноразово наголошувала на тому, що між ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 відбулася короткочасна розмова. Саме з метою врегулювання конфліктної ситуації остання прийшла до її квартири, а ОСОБА_4 в той час перебував на кухні і тримав у руці кухонного ножа, ніби ним граючись.

Такі показання свідка ОСОБА_5 спростовують показання обвинуваченого в тій частині, що він будь – яких розмов із потерпілою не вів, а смажив на сковорідці м'ясо та не очікував появи ОСОБА_6

В ході проведеного огляду кухні у квартирі № 23, що по вулиці Ю.Кондратюка, 5 у м.Полтаві не виявлено сковорідки, на якій обвинувачений міг смажити м'ясо, використовуючи при цьому ножа з метою приготування їжі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не зміг суду пояснити механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілій при обставинах, які він описував, не заперечуючи при цьому, що ножове поранення спричинив саме він.

Однак висновком судово – медичної експертизи № 449 - а від 18.05.2018 року встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_6 утворилися від однократної дії колюче – ріжучого предмету, який діяв з достатньою для їх утворення силою стосовно живої особи, що спростовує показання ОСОБА_4 в тій частині, що він будь - яких зусиль для нанесення удару ножем не прикладав.

Факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння станом на 15.04.2018 року о 18.43 годин підтверджено даними щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання алкоголю, про що складено акт від 15.04.2018 року лікарем Полтавського обласного наркологічного диспансеру. ( а.с. 262 тому № 1).

Факт вживання алкоголю перед вчиненням кримінального правопорушення не заперечував сам обвинувачений та підтвердила свідок ОСОБА_5

Таким чином, у судовому засіданні підтверджено факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно висновку судової психіатричної експертизи № 228 від 25.05.2018 року – ОСОБА_4 на даний час будь – яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і може в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння ОСОБА_4 будь – яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, а знаходився в стані простого алкогольного сп’яніння і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. (а.с. 254 – 261 тому № 1).

Таким чином, в сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що саме умисними діями ОСОБА_4, на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин з потерпілою, під час перебування його у стані алкогольного сп’яніння, було спричинено тій колото – ріжуче, проникаюче ножове поранення в ділянці живота, а тому його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_4 неспроможними та суперечливими, суд розцінює його поведінку у судовому засіданні як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, намір зменшити свою участь у скоєному та уникнути покарання за вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об'єктивності та правдивості показань потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5, оскільки ці показання є логічними, послідовними, підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами та узгоджуються між собою.

Обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілій.

Суд не визнає обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття. Так, обвинувачений ОСОБА_4 хоча і висловив у судовому засіданні жаль в присутності потерпілої ОСОБА_2 з приводу негативних наслідків, які настали у вигляді смерті потерпілої, однак у вчиненому не розкаявся, активно не сприяв у розкритті даного злочину.

Окрім цього, слід прийняти до увагу поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення ним злочину, а саме те, що останній після спричинення ножового поранення потерпілій будь – якої допомоги їй не надав, натомість зачинився у квартирі, на вимогу працівників поліції вийти до них, не відреагував, що мало наслідком вибивання вхідних дверей, застосування до нього спеціальних засобів.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин, він є офіційно непрацевлаштованим, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра.

Таким чином, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким; характеристику особи ОСОБА_4, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; його молодий вік; характеристику з місця проживання; його поведінку як під час скоєння злочину, так і після, обставини якої, викладені вище, а також наявність пом’якшуючої та обтяжуючої обставини.

При цьому поза увагою суду не може залишатися факт настання невідворотних, тяжких, негативних наслідків у вигляді смерті особи молодого віку, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому вона просить стягнути на свою користь спричинену злочином матеріальну шкоду у розмірі 15600, 00 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000, 00 грн.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 заявила про часткове відшкодування їй обвинуваченим матеріальної шкоди у розмірі 11000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди потерпілою ОСОБА_2 надано оригінали квитанцій, які долучено до матеріалів справи та, які досліджено судом. (а.с.50-51 тому № 1).

Ст. 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до положення статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Таким чином, вартість витрат позивача, пов’язаних із похованням ОСОБА_6, що включали організацію поминального обіду, а також купівлю труни та інших предметів для поховання підтверджена належними доказами, а тому із обвинуваченого підлягають стягненню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 4600, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Як зазначено в ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року - розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_6, а тому втратила близьку та найріднішу їй людину. За життя, у неї з матір’ю склалися теплі сімейні відносини, остання брала активну участь у вихованні двох малолітніх онуків, допомагала їй у всьому, ділилася своїм життєвим досвідом та була порадницею. Суд приймає до уваги, що смерть ОСОБА_6 була неочікуваною для позивача, а тому в сукупності обставин, при яких вона настала, злочинними діями обвинуваченого було спричинено їй моральні страждання, які виразилися у надмірних хвилюваннях, усвідомленні втрати близької людини, необхідності змінювати звичний спосіб життя, у втраті спокою, тяжких переживаннях.

За результатами розгляду справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визнає заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 100000, 00 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Таким чином, позов ОСОБА_2 слід задовольнити частково.

Відповідно до положень п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Зокрема, частиною 3 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

Матеріалами справи доведено, що Комунальний заклад «3-тя міська клінічна лікарня м.Полтави» Полтавської міської ради є міським закладом охорони здоров’я, який створений для медичного обслуговування дорослого населення м.Полтава. Дана лікарня підзвітна і підконтрольна Полтавській міській раді, фінансування лікарні здійснюється за рахунок міського бюджету згідно з кошторисом.

Згідно довідки головного лікаря 3-ої МКЛ м.Полтави загальна вартість витрат на лікування хворої ОСОБА_6 з 15.04.2018 року по 16.04.2018 року (1 л/день) склала 1879, 61 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 27.07.1995 (далі постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 (далі Порядок).

У зв’язку з тим, що на лікування потерпілої були витрачені кошти установою, яка фінансується за рахунок держави, то вони повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, а тому цивільний позов прокурора слід задовольнити.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

З метою забезпечення належного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного покарання, уникнення ризиків, пов’язаних із ухиленням від суду та продовження ним злочинної діяльності, до набрання вироком законної сили обраний стосовно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК, суд,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати із 07 лютого 2019 року.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 час його перебування під вартою із 15 квітня 2018 року у зв’язку з затриманням та обранням стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по цій справі.

До набрання вироком законної сили, обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Речові докази: ніж із дерев’яним руків’ям довжиною 20 см.; ніж з руків’ям з полімеру чорного кольору довжиною 20 см; лопатку кухонну з полімерним руків’ям; халат жіночий, рожевого кольору; біологічні зразки, відібрані у ОСОБА_4 – знищити.

Повернути потерпілій ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа» (ІМЕІ 354595051060548).

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 4600, 00 (чотири тисячі шістсот) гривень та у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 100 000, 00 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині позову ОСОБА_2 – відмовити.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю та стягнути із ОСОБА_4 в доход держави в особі бюджетно – фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, м.Полтава, вул. Соборності, 36, р/р № 31415544016002, код платежу: 24060300, банк одержувача УДКСУ у м.Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, МФО 899998) грошові кошти у розмірі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев’ять) грн. 61 коп.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяОСОБА_10