Рішення № 79674126, 06.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа №914/2103/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,

до відповідача: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Новий Калинів, Львівська область,

предмет позову: стягнення 89 781,53 грн.,

підстава позову: порушення зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу №5286/1617-БО-21 від 31.10.2016 року,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності № 14-69 від 14.04.2017 року,

відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності № 02/10-159/1 від 04.02.2019 року.

ПРОЦЕС

12.11.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” вих.№ 14/4-780 від 31.10.2018 року до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 89 781,53 грн. Ухвалою суду від 19.11.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.01.2019 року.

Ухвала про відкриття провадження отримана позивачем 17.12.2018 року, відповідачем – 13.12.2018 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення. У судове засідання 10.01.2019 року з’явився представник позивача, відповідач явки представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. 14.01.2019 року відповідачу надіслано ухвалу виклик на 06.02.2019 року, отриману відповідачем 15.01.2019 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.01.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 06.02.2019 року з’явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, про що подав письмові пояснення. У судовому засіданні з’ясовано, що подана відповідачем заява про застосування строків позовної давності не підписана ним, однак, присутній представник ОСОБА_2, який вказаний як підписант заяви, підписав відповідну заяву, проти чого не заперечив представник позивача. Представник відповідача озвучив та підтримав відповідну заяву про застосування строків позовної давності, що надійшла до суду 04.02.2019 року.

У судовому засіданні 06.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що спір виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу. Так, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору, а саме розрахувався за поставлений природний газ у сумі 949 766,19 грн., у зв’язку з чим сума основної заборгованості за поставлений природний газ складає 69 216,45 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та копію платіжного доручення №3556 від 09.11.2018 року на суму 69 216,45 грн., просив залишити позов без задоволення у зв’язку з відсутністю позовних вимог, а також подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі по тесту рішення – позивач, згідно з договором - постачальник) та Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (надалі по тесту рішення – відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір постачання природного газу №5286/1617-БО-21, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п.1.1, п.1.3).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.4 договору)

Договором (п.6.1) сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з додатковими угодами до договору №1, №2, №3 сторони вносили зміни в частині ціни газу, а відповідно до додаткової угоди №4 доповнено розділ 1 договору пунктом 1.3, в новій редакції викладено пункти 2.3, 2.4, 2.5 розділу 2 договору, підпункти 3, 4, 5 п.7.4 розділу 7, пп.1 п.11.3 розділу 11, доповнено п.7.1 розділу 7 та п.11.9 розділу 11.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2016-березень 2017 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1 018 982,64 грн.

Згідно з банківськими виписками, наданими позивачем на виконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви, відповідачем у період 01.12.2016 року-15.05.2017 року здійснено платежі по договору №5286/1617-БО-21 від 31.10.2016 року на загальну суму 949 766,19 грн.

Крім цього, згідно з наданим відповідачем платіжним дорученням №3556 від 09.11.2018 року відповідачем здійснено ще один платіж на суму 69 216,45 грн. з призначенням платежу по угоді №5286/1617-БО-21 від 31.10.2016 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документарно не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір постачання природного газу №5286/1617-БО-21 від 31.10.2016 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, відповідно до пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Також судом встановлено, що актами приймання-передачі природного газу підтверджено отримання відповідачем природного газу на загальну суму 1 018 982,64 грн. Виписками по рахунку підтверджено здійснення оплати отриманого природного газу на загальну суму 949 766,19 грн., у зв’язку з чим станом на 08.11.2018 року – день подання позовної заяви до суду залишок заборгованості становив 69 216,45 грн., стягнення яких є предметом спору в даній справі. Платіжним дорученням від 09.11.2018 року підтверджується сплата відповідачем суми основного боргу в розмірі 69 216,45 грн., яка була заявлена до стягнення згідно з позовною заявою.

Відтак, вбачається, що на наступний день після подання позовної заяви до суду та на час відкриття провадження у справі заборгованість в сумі 69 216,45 грн. вже не існувала. Проте, на час звернення з позовом до суду – 08.11.2018 року у відповідача наявна відповідна заборгованість і включена позивачем до складу позовних вимог, оплачена судовим збором. Виходячи з роз’яснень Пленуму Вищого господарського суду України, наведених у п.4.4 постанови №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд враховує, що якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі (за правилами чинного ГПК України – відкриття провадження у справі), то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення (закриття) провадження у справі. Відтак, оскільки заборгованість в сумі 69 216,45 грн. була відсутня на час відкриття провадження у даній справі, то відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, як і відсутні підстави встановлювати відсутність предмету спору як обставини, що могла б бути підставою для закриття провадження в цій частині.

Крім стягнення основної суми боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 8 631,17 грн., три проценти річних у сумі 2 860,09 грн. та інфляційні нарахування у сумі 9 073,82 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з банківських виписок та розрахунку позивача, оплати природного газу відповідачем здійснювались з порушенням строків, визначених договором – 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки, та не у повному обсязі, у зв’язку з чим по зобов’язаннях за жовтень 216 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року існували прострочення.

Відповідно до пункту 8.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням здійснення відповідачем часткових та періодичних оплат, підтверджених банківськими виписками, суд зазначає, що пеня порахована правильно, в межах періодів, визначених ч.6 ст.232 ГК України, та з урахуванням правила, що дата сплати боргу не враховується в період нарахування пені, у зв’язку з чим, заявлена до стягнення сума пені підлягає задоволенню. Також суд зазначає, що нарахування пені на суму основного боргу, що заявлявся до стягнення, здійснено позивачем за період існування такої заборгованості (до моменту сплати відповідачем 69 216,45 грн.), що відповідає фактичним обставинам справи та правилам нарахування пені.

Суд звертає увагу, що відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені з тих підстав, що відповідно до ст. ст. 253, 254, 261 ЦК України та враховуючи подання позовної заяви 12.11.2018 року, заборгованість по пені може бути стягнута лише з 13.11.2017 року. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. проте, згідно з ч.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім цього, ст.259 ЦК України передбачено можливість збільшення позовної давності, встановленої законом, за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з п.10.3 договору, укладеного між сторонами, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний суд України у постанові від 8 лютого 2017 року у справі №910/29752/15, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Як вбачається з розрахунку пені, здійсненого позивачем і перевіреного судом, останнім днем нарахування пені в розмірі 204,52 грн. було 30.11.2016 року, 327,95 грн. - 13.02.2017 року, 187,95 грн. – 16.03.2017 року, 557,52 грн. – 10.04.2017 року, 822,23 грн. – 14.05.2017 року, 6 531,00 грн. – 25.10.2017 року.

Відтак, з урахуванням збільшення сторонами строків позовної давності та наведених висновків Верховного суду України, суд зазначає, що з 01.12.2016 року, з 14.02.2017 року, з 17.03.2017 року, з 11.04.2017 року, з 15.05.2017 року та з 26.10.2017 року почався перебіг п’ятирічної позовної давності для звернення з позовними вимогами про стягнення відповідних сум пені. Відповідно, на час звернення позивача з позовом у даній справі – 08.11.2018 року, що підтверджується поштовою накладною на конверті, в якому надійшла 12.11.2018 року до суду позовна заява, строк позовної давності по вимогах щодо стягнення пені не закінчився. А відтак, заява відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставною та врахуванню судом при вирішенні позовних вимог не підлягає.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати поставленого продавцем газу, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає підставною та обґрунтованою вимогу про стягнення 3% річних в розмірі 2 860,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 073,82 грн. Суд звертає увагу, що нараховані 3% річних та інфляційні втрати визначені за періоди існування у відповідача відповідних прострочень та до моменту сплати відповідачем основного боргу в сумі 69 216,45 грн. Тому їх нарахування та стягнення з урахуванням обставини сплати суми основного боргу не суперечить законодавству та не спростовується відсутністю заборгованості по основному боргу на час вирішення справи судом.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 20 565,08 грн. Позовні вимоги про стягнення 69 216,45 грн. задоволенню не підлягають.

Судовий збір, сплачений за подання відповідної позовної заяви, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовльнити частково.

2. Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (код ЄДР 31164710, 81464, Львівська обл., Самбірський район, місто Новий Калинів, пл. Авіації, будинок 24) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДР 20077720, 01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6) 8 631,17 грн. пені, 2 860,09 грн. 3% річних, 9 073,82 грн. інфляційних втрат, 405,26 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 69 216,45 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.02.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.