Вирок № 79673376, 07.02.2019, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/6951/18

Провадження № 1-кп/417/66/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.

за участі прокурора Скиртача О.М.

захисника Варченка В.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12016130480000333 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Марківка Марківського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має малолітню дитину: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, депутатом не являється, інвалідності не має, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В середині листопада 2016 року, приблизно о 23 годині, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, проник на територію домоволодіння ОСОБА_3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний умисел та діючи таємно, проник через незачинені двері до господарського приміщення, звідки викрав бензопилу «Foresta FA45 S», яка належала ОСОБА_3 та знаходилася на столі у вказаній господарській будівлі, чим спричинив останній матеріальну шкоду.

Після цього ОСОБА_2 з місця злочину зник та в подальшому викраденою бензопилою «Foresta FA45 S» розпорядився на свій розсуд.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 146/1/18 від 22.02.2018 року залишкова вартість з урахуванням відсотку зносу на момент вчинення кримінального правопорушення - листопад 2016 року, бувшої у використанні бензопили «Foresta FA45 S», яка придбана 30.07.2015 року новою, була у справному робочому стані, без пошкоджень, перебувала в експлуатації до моменту викрадення, з технічної точки зору, складає: 1000 (одна тисяча) гривень.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 була завдана матеріальна шкода на суму 1000 грн. (одна тисяча) гривень.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в інше приміщення, ОСОБА_2, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю, пояснив, що в середині листопада 2016 року, точну дату він не пам'ятає, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у вечірній час, він проник на територію домоволодіння ОСОБА_3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, через незачинені двері проник до господарського приміщення - сараю, звідки викрав бензопилу «Foresta FA45 S», яка належала ОСОБА_3 та знаходилася на столі у вказаному сараї. Даною бензопилою він розпорядився на власний розсуд - користувався нею приблизно пів року, а потім, коли вона зламалася, продав її. У скоєному щиро кається, прохає суд суворо не наказувати. Перед потерпілою не вибачався, прохає пробачення в судовому засіданні.

Свідчення дані обвинуваченим ОСОБА_2 не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та добровільності, та не протирічать обвинуваченню.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що в середині листопада 2016 року, точну дату вона не пам'ятає, перебуваючи у смт Біловодськ Луганської області, з телефонного дзвінка свого сина, вона дізналась, що з її домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, через незачинені двері з господарського приміщення, зникла бензопила «Foresta FA45S», яка знаходилася на столі у вказаній господарській будівлі. Коли вона повернулась додому, то побачила, що бензопила дійсно зникла. Про даний факт вона повідомила працівників поліції. На даний час, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має. Прохала покарати обвинуваченого на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Проаналізувавши показання обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_3 суд дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення.

При призначенні покарання, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України належить до категорії тяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу встановлено наступне:

ОСОБА_2 раніше не судимий, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, посередньо характеризується в побуті, зловживає спиртними напоями, ніде не працює, інвалідом не являється, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, визнав вину у вчиненому злочині, щиро каявся.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів.

До обставин, пом'якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у відповідності із ст. 66 КК України слід віднести щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст.67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеристику з місця проживання, відповідно до якої останній характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями; його відношення до скоєного, раніше не судимий, наявність обставини, що пом'якшує покарання і на підставі викладеного суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 нових злочинів є покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Згідно ст.1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30 червня 1993 року №3352-XII, з наступними змінами, попереднє ув'язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України від 18.05.2017 року № 2046-VIII, яка набула чинності 21 червня 2017 року) попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

До 20.06.2017 року діяла попередня редакція вказаної частини статті, що передбачала зарахування строку попереднього ув'язнення у тому самому кримінальному провадженні з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (Закон № 838-VIII від 26.11.2015 року).

Питання щодо правової природи зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання було розглянуто та відповідний правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, був викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження №13-31кс18).

Зокрема у пунктах 103-107 мотивувальної частини цієї Постанови зазначено, якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язненя у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону №838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягав ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-УІІІ. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин в середині листопада 2016 року, тобто до набрання чинності нової редакції ч.5 ст.72 КК України згідно Закону №2046-VIII, та був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно ухвали Марківського районного суду Луганської області від 07.02.2019 року.

Отже у даному випадку під час зарахування обвинуваченому ОСОБА_2 попереднього ув'язнення у строк покарання, застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ, і тому слід зарахувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 строк його попереднього ув'язнення, з 07.02.2019 року по день набрання вироку законної сили, включно, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись ч.3 ст.349, ст. ст. 368-371,373, 374,376,395 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Строк попереднього ув'язнення з 07.02.2019 року по день набрання вироку законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_2 залишити без змін, на строк до набрання вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню - запчастини з бензопили: шина довжиною 53 см, шириною 6 см та здвоєний ципок з бензопили довжиною 53 см, які передані на зберігання під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3, залишити останній.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

В іншій частині, відповідно до ст.395 КПК України, на вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя О.В.Рукас