Вирок № 79673224, 07.02.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 538/17/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.

за участю: секретаря судових засідань - Яценко Л.І., Шрейтер С.О.,

прокурора - Стеценка В.О.

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Кривошея О.М.,

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни кримінальне провадження №12015170230000875 про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м.Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, зареєстрованого у АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_3, громадянина України, українця, освіта базова вища, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, раніше судимого: 24.12.2010 року Чорнухинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 2-х років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 20.01.2015 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, штраф сплачено;

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.3 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 27 грудня 2015 року, близько 21 год. 00 хв., знаходячись в м. Заводське (Червонозаводське), Лохвицького району, Полтавської області зайшов на територію господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що належить потерпілій ОСОБА_5 Після чого, перебуваючи на території даного господарства, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, проник до приміщення сараю, шляхом відмикання навісного замка. У приміщенні сараю, обвинувачений ОСОБА_3 виявив мопед марки «Ноnda Dio AF 34», без державного реєстраційного номера, із ключами у замку запалювання, який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 Далі на ґрунті виниклого умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із корисливою метою, таємно, умисно, повторно незаконно заволодів транспортним засобом мопедом, марки «Ноnda Dio AF 34», вартість якого, відповідно висновку експерта №46 від 26.03.2016 року складає 7239 грн. 75 коп. У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, викотив даний мопед за межі території господарства, ключем замка запалення завів двигун і поїхав у невідомому напрямку.

В результаті, вказаним кримінальним правопорушенням, обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 7239 грн. 75 коп.

Крім того, 12.09.2017 року близько 18.00 год., обвинувачений ОСОБА_3 прибув на автомобілі ВАЗ 2113, з державним реєстраційним номером НОМЕР_5, до господарства у АДРЕСА_1, що перебуває у володінні ОСОБА_6, де поруч з будинком виявив три мішки, в яких знаходились: електричний кабель марки ВВГ 2+2.5, довжиною 80 метрів, вартістю 16 грн. за 1 метр на загальну суму 1280 грн., дві плити чавунні для пічного опалення із в'юшками (засувками) вартістю 500 грн. за 1 штуку на загальну суму 1000 грн., колосником довжиною 35 см вартістю 40 грн., колосником довжиною 35 см вартістю 43 грн. відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №748 від 17.10.2017 року, двома дверцятами пічного опалення, вартістю 350 грн. за одну штуку на загальну суму 700 грн., двома дверцятами піддувала вартістю 200 грн. за 1 штуку на загальну суму 400 грн., дверцятами сажотруски вартістю 53 грн. 33 коп. відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №750 від 18.10.2017 року, п'ятьма дверцятами сажотруски загальною вартістю 100 грн. кожна на загальну суму 500 грн., десятьма штуками карнизів із двома алюмінієвими трубками довжиною 1.5 метра кожна вартістю 100 грн. за 1 штуку на загальну суму 1000 грн., одним рушником вартістю 41 грн. 67 коп. відповідно до висновку судово товарознавчої експертизи №747 від 17.10.2017 року, одним рушником вартістю 90 грн., металевими частинами пічного опалення вагою 20 кг. на загальну суму 90 грн., ручною швейною машинкою марки «Подольськ» вартістю 400 грн.

Вказане майно ОСОБА_3 вирішив таємно викрасти. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 разом з особою, якій обвинувачення не пред'явлено, виніс виявлені мішки з переліченим майном з території господарства та завантажив їх до багажного відділення автомобіля.

Невдовзі ОСОБА_3, знаходячись за кермом вказаного автомобіля разом із особою, якій обвинувачення не пред'явлено, та викраденим майном, від'їхавши від вказаного господарства на відстань близько 20 метрів, були помічені та зупинені володільцем майна ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_9, що були повідомленні односельчанами про крадіжку майна із господарства. Останні розуміючи, що викрадене майно знаходиться у багажному відділенні автомобіля, попрохали ОСОБА_3 припинити свої протиправні дії та повернути викрадені ним речі. Однак, обвинувачений ОСОБА_3 не реагуючи на неодноразові та наполегливі вимоги громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9, усвідомлюючи, що заволодіння майном набуло відкритого характеру, маючи вже прямий умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчинений повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, сів за кермо автомобіля та почав на ньому рух, не реагуючи при цьому, на намагання ОСОБА_8, який став на шляху руху автомобіля для його зупинки. Натомість, обвинувачений ОСОБА_3 збільшив швидкість на автомобілі, від чого ОСОБА_8 опинився на капоті автомобіля, а потім останній зіскочив з транспортного засобу на узбіччя дороги, оскільки водій жодним чином не реагував та продовжував рух.

ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник на вищевказаному автомобілі, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що близько 21 -22 години 27 грудня 2015 року він вийшов з дому та побачив свого знайомого на прізвисько «ОСОБА_22», який ремонтував скутер. ОСОБА_3 допоміг відремонтувати скутер, а потім позичив у «ОСОБА_22» скутер аби поїхати до ОСОБА_27. Він приїхав до ОСОБА_27 і вони разом поїхали на скутері. По дорозі назустріч їхав автомобіль, засліпив його, він не зрозумів що це за автомобіль і не розумів що йому кричали з вікна. Чув слова: «Стій! Куди ти летиш?! Зупинися!». Транспортний засіб розвернувся та став їх наздоганяти. ОСОБА_3 злякався. Він впав зі скутера, ОСОБА_27 десь зник. Чоловік з автомобіля підбіг та став бити його ногами, застосував больовий прийом. Підійшов ще один чоловік та наказав йти до машини. Він не міг йти, чоловіки повели його до машини під руки. Біля машини він витер обличчя від крові та побачив, що це працівники поліції. Поліцейські стали запитувати де він викрав скутер, він відповів, що позичив у «ОСОБА_22», який на нього вже чекає, однак, йому не повірили. Тоді його відвезли до спеціальної кімнати, де тримали до ранку. Наступного дня відвезли до відділку поліції, де примушували все підписувати. Скарги на неправомірні дії працівників поліції він не заявляв на прохання свого батька.

Що стосується подій в с.Юсківці, то вони на автомобілі ВАЗ належному його батькові, разом з його знайомим ОСОБА_10 поїхали збирати горіхи. Коли верталися назад через вказане село, то на прохання батька вирішив дізнатися де та за якою ціною там виготовляють плитку. Він залишив автомобіль біля залізничного вокзалу, а в село пішли пішки. Коли йшли по Привокзальній вулиці, то побачили в кущах на узбіччі два чи три мішки білого кольору. Коли поверталися, то вирішили перевірити що знаходиться в мішках, виявили металеві речі. Вирішили забрати вказані речі собі. Повз проїхали Жигулі. Коли завантажували мішки, то повз пройшов чоловік. Він думав, що це нічиї мішки. Коли завантажили мішки та вирушили в автомобілі, то на зустріч вибігли хлопець та жінка, які стали махати аби він зупинився. Коли він зупинився, то хлопець та жінка стали запитувати чому він тут їздить, а також стали звинувачувати його в крадіжці належних їм речей з хати. Жінка прохала відкрити багажник, але він відмовився. Жінка казала, що зараз приїде поліція. Хлопець перешкоджав руху його автомобіля, заважав їхати. Коли поїхав, то став сумніватися щодо походження мішків, вирішив про всяк випадок їх заховати, і в подальшому віддати працівникам поліції, якщо виявиться що це справді чужі речі, або залишити, собі, якщо ніхто не шукатиме це майно. Згодом, на його думку, поліція сфальсифікувала матеріали справи, звинувативши його вчиненні злочину. ОСОБА_3 категорично заперечив наявність вранці на вулиці Привокзальній автомобіля, яким вони приїхали до села.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає у повторному незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з проникненням у приміщення сараю, підтверджується:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка суду пояснила, що у серпні 2015 року вона придбала скутер «Ноnda Dio AF 34», при цьому оформивши усі відповідні документи належним чином. 26 грудня 2015 року, приблизно о 20 годині вона поставила належний їй скутер «Ноnda Dio AF 34» в приміщення сараю, розташованого поряд з літньою кухнею, замкнула на замочок та пішла у хату. Зранку наступного дня, тобто 27 грудня 2015 року, вона зайшла у сарай взяти вищевказаний скутер, однак, його там не було. Про відсутність скутера вона повідомила свого чоловіка, який спочатку розпитав у сусідів, чи не бачили ті нічого підозрілого, а потім пішов до відділу поліції. У відділі поліції дільничний інспектор повідомив, що скутер знайшли і що його викрали ОСОБА_3 та ОСОБА_27. Пізніше батько обвинуваченого ОСОБА_3 приходив до неї і прохав забрати заяву про викрадення скутера з поліції, мотивуючи тим, що це зіпсує життя його синові, на що вона відмовила, оскільки вже знала, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв крадіжки і вживав наркотичні засоби. Досудове слідство тривало два роки, оскільки, як їй відомо, мінялись слідчі по даному кримінальному провадженню. Щодо відшкодування матеріальної шкоди вона не заявляла, оскільки скутер їй повернуто.

- Показаннями свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що він працює старшим дільничним інспектором Лохвицького ВП. У грудні 2015 року, точної дати не пам'ятає, було відпрацювання району і він, близько 2 години ночі, з іншим інспектором Пилипенко, рухаючись на службовому автомобілі, при в'їзді у м.Червонозаводське Лохвицького району помітили скутер червоного кольору, на якому сиділи двоє осіб - це були ОСОБА_3 та ОСОБА_27. Також на скутері був тубус, на його думку, з інструментами, і, знаючи, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв крадіжки майна, під'їхав до скутера, щоб дізнатись, що останній у таку годину тут робить і що у цьому тубусі знаходиться. Побачивши поліцейський автомобіль, ОСОБА_3 намагався втекти на скутері униз по трасі, а вони з напарником на службовому автомобілі почали його наздоганяти. На вимогу щодо зупинення скутера, ОСОБА_3 не відреагував, продовжуючи тікати, потім заїхав у ліс. Вийшовши з автомобіля він погнався за ОСОБА_3, метрів через 400 побачив, що останній впав, а ОСОБА_27 та тубуса з інструментами вже поряд не було. На його запитання, де дівся ящик з інструментами, ОСОБА_3 нічого зрозумілого пояснити не зміг, а щодо скутера, сказав, що останній належить йому. Вони, разом з інспектором ОСОБА_13, забрали ОСОБА_3 до відділу поліції для з'ясування обставин, і так в ході розмови пройшов час, а зранку до чергової частини прийшов ОСОБА_12 із зверненням щодо викрадення скутера і, як виявилось, скутер, який вилучено у ОСОБА_3 і був викрадений.

- Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13, який повідомив, що під час чергування, коли він працював оперуповноваженим сектору кримінальної поліції, вони разом з колегою - ОСОБА_11, здійснювали об'їзд території Лохвицького району. Вночі, в м.Заводське помітили двох осіб на скутері, та стали їх переслідувати, оскільки їм здалося, що водій скутера та його пасажир перебувають у нетверезому стані. В ході переслідування впізнали ОСОБА_3 та ОСОБА_27, оскільки вказані особи неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності. На вимогу зупинитися особи не реагували. Особи розвернулися та поїхали в напрямку гори. ОСОБА_11 продовжив переслідування сам, оскільки службовий автомобіль не міг проїхати. Переслідування тривало близько 30 хвилин. Коли ОСОБА_3 затримали, ОСОБА_27 втік. ОСОБА_3 пояснював, що придбав скутер на базарі. Вранці до відділку прийшла жінка, яка повідомила про викрадення належного їй скутера. Повідомила марку та колір скутера. Впізнала скутер, на якому був затриманий ОСОБА_3

- Показаннями свідка ОСОБА_12, який суду пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_5 Так, у грудні 2015 року, зранку вони з дружиною виявили, що з приміщення сараю їх господарства було викрадено скутер «Ноnda Dio AF 34», який належав його дружині і який було придбано влітку того року з відповідним талоном. Він пішов до Лохвицького відділу поліції, з метою написання заяви щодо викрадення скутера, зустрів там дільничного ОСОБА_11, який, дізнавшись про причину його приходу, показав йому скутер, який знаходився на території відділу, запитавши, чи це не його. Побачивши скутер, він відразу впізнав скутер дружини.

- Рапортом оперативного чергового про первинний облік інформації щодо викрадення транспортного засобу - мопеда марки «Ноnda Dio AF 34» з приміщення сараю потерпілої ОСОБА_5 (а.с.127);

- Заявою потерпілої ОСОБА_5 до Лохвицького ВП з проханням притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які в ніч на 28.12.2015 року з приміщення сараю, належного їй господарства в АДРЕСА_4 викрали її мопед марки «Ноnda Dio AF 34» (а.с.128);

- Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього (а.с.129-132), в ході якого було оглянуто мопед марки «Ноnda Dio AF 34»;

- Висновком товарознавчої експертизи №46 від 26.03.2016 року (а.с.134-136) про вартість мопеду марки «Ноnda Dio AF 34», згідно якого вартість мопеда визначено 7239 гривень 75 копійок;

- Постановою про визнання речових доказів (а.с.137), згідно якої мопед марки «Ноnda Dio AF 34» визнано речовим доказом та передано під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_5;

- Зберігальною розпискою потерпілої ОСОБА_5 (а.с.138), згідно якої остання отримала від працівників поліції мопед марки «Ноnda Dio AF 34» та зобов'язується зберігати його до вирішення кримінального провадження по суті.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, яке полягає у відкритому викрадення чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно підтверджується наступними доказами.

- Показаннями потерпілого ОСОБА_6, який суду пояснив, що у АДРЕСА_1 він має спадковий будинок, який по заповідальному розпорядженню він отримав від бабусі, однак, у зв'язку з відсутністю необхідних коштів, не оформив спадщину. 12 вересня 2017 року, близько 18 години, коли він перебував в районі заміського залізничного вокзалу, повертаючись з роботи, йому зателефонувала його дружина та повідомила, що вони, разом із сином, біжать зі свого помешкання до вищевказаного спадкового будинку, оскільки їй зателефонувала знайома ОСОБА_14 та повідомила, що вона, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 бачили, що біля будинку стоїть автомобіль ВАЗ сріблястого кольору і двоє чоловіків носять з будинку мішки та вантажать їх у автомобіль. Також дружина попрохала викликати працівників поліції. Він викликав працівників поліції та сів у потяг, щоб повернутись додому. Близько 18 години 40 хвилин він підійшов до спадкового будинку, там були працівники поліції, а також його дружина та син. Оглянувши подвір'я, він побачив, що двоє дверей у будинок було зламано, також були зламані двері у літню кухню. З будинку та літньої кухні було викрадено речі з металу, а також електричну проводку, при цьому було заподіяно багато шкоди, оскільки злодії розбили дві печі, щоб витягнути вироби із заліза, понівечили розетки, вимикачі, оббили штукатурку, зірвали алюмінієві карнизи, кинувши на підлогу штори. Дружина та син розповіли йому, що після телефонного дзвінка ОСОБА_14 вони обоє побігли до спадкового будинку, який знаходиться недалеко від їй помешкання, близько 200 метрів, і побачили, що від будинку від'їжджає автомобіль ВАЗ сріблястого кольору. Син зупинив автомобіль, в салоні якого перебувало двоє чоловіків і наполегливо попрохав водія відкрити багажник, щоб подивитись, що там лежить, при цьому повідомивши, що вже було викликано працівників поліції, які повинні приїхати і в їх присутності буде оглянутий автомобіль. В разі, якщо там нічого немає, то вони повибачаються і все. Почувши вищевикладене, водій завів двигун і почав рухатись, а його син намагався зупинити автомобіль, внаслідок чого опинився на його капоті, проїхавши так більше 10 метрів і побачивши, що водій набирає швидкість та не збирається зупинятись, щоб не попасти під колеса, зістрибнув з автомобіля і той поїхав у невідомому напрямку. Пізніше до нього додому приходив невідомий чоловік, який представився батьком ОСОБА_3 і сказав, що його син не винен та запропонував підписати заяву, згідно якої, нібито, він не має до його сина ні матеріальних, ні моральних претензій, на що він відмовив.

- Показаннями свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_6 В АДРЕСА_1 знаходиться дворище, яке дісталось її чоловікові у спадок. У цьому господарстві вони орють город, доглядають за будинком, оскільки проживають неподалік, метрів за 150. Так, 11.09.2017 року вони були у цьому дворі на городі, при цьому, коли йшли додому замки на дверях замкнули, усе майно було ціле. 12 вересня близько 18 години їй зателефонувала знайома - ОСОБА_14, яка проживає по сусідству зі спадковим господарством та повідомила, що біля цього двору стоїть автомобіль і якісь невідомі чоловіки вантажать у багажник мішки, при цьому назвала колір та державний номер машини. Їй ця машина не була невідома, тому вона розказала про це старшому синові ОСОБА_17, який побіг до спадкового будинку з метою з'ясування обставин, а вона за ним слідом, при цьому зателефонувала своєму чоловікові і попрохала викликати поліцію. Коли вона наближалась до спадкового дворища, побачила, як від нього від'їжджає невідома машина світлого сріблястого кольору і вони з сином зупинили цю машину. Вона стверджує, що за кермом сидів обвинувачений ОСОБА_3 і на пасажирському сидінні сидів чоловік у кепці та темних окулярах, постійно мовчав і поглядав на заднє сидіння. Вони з сином пояснили, що їм повідомили по телефону сусіди, які бачили, як невідомі чоловіки вантажили у багажник цього автомобіля мішки і попрохали відкрити багажник та показати, що у мішках: якщо там немає їх речей, то вони вибачаться і не будуть їх далі затримувати. На дане прохання водій категорично відмовив, між ними виникла словесна суперечка, вона намагалась тягнути час, оскільки знала, що викликані працівники поліції, які вже, напевне, їдуть, при цьому вона не вела себе агресивно. Зрештою водій завів двигун і машина почала рушать, а її син стояв опершись на капот машини, намагався їх затримати, і в ході руху автомобіля опинився на капоті, тому, коли автомобіль розпочав рух, він скочив. Пізніше під'їхали працівники поліції та її чоловік. Коли вони підійшли ближче до двору, то ще з вулиці побачили, що на вікнах зірвані тюлі, а у самому будинку вже побачили усе розкуроченим: не було алюмінієвих карнизів, повиривана проводка по хаті, розбита піч та витягнутий метал, швейна машинка зірвана зі столешні та викрадена. На шафі раніше лежав чемодан з новими рушниками, які ще бабуся складала, то ці рушники також було викрадено. Пізніше працівники поліції дещо з викрадених речей знайшли і повернули.

- Показаннями свідка ОСОБА_14, яка суду пояснила, що проживає у АДРЕСА_5. По сусідству з її господарствам знаходиться дворище, яке перейшло у спадок до ОСОБА_6, який із сім'єю саджають город у цьому дворі, доглядають за будинком. В середині вересня 2017 року, точної дати вже не пам'ятає, вона, разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_15 їхала на автомобілі додому з м.Лохвиця. Біля сусіднього дворища, що перейшло у спадок до ОСОБА_6, вона побачила машину, білого кольору, і якісь невідомі їй чоловіки вантажили до багажника автомобіля мішки. Обличь чоловіків вона не роздивилась, однак точно знала, що це не хазяї, тому зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила про побачене, назвавши колір та номера машини. На її дзвінок остання відповіла, що про це нічого не знає.

- Показаннями свідка ОСОБА_16, який суду пояснив, що в середині вересня 2017 року він, разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 на автомобілі їхали в с.Юсківці, підвозивши додому останню. Він сидів позаду ОСОБА_14, тому майже нічого не бачив, а коли ОСОБА_14 сказала: «Чия це машина?», звернув увагу, що біля двору стояла біла машина і невідомі йому чоловіки захлопнули багажник та посідали у машину. Потім ОСОБА_14 комусь телефонувала.

- Показаннями свідка ОСОБА_15, наданими суду, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_16

- Показаннями свідка ОСОБА_18, яка суду пояснила, що вона проживає по сусідству через хату зі спадковим будинком ОСОБА_6 в АДРЕСА_6. 12.09.2018 року вона бачила, як біля двору сусідів стояв автомобіль сірого кольору, в державному номері якого були цифри 49 та 8. Вона подумала, що сусідка найняла цю машину, щоб щось перевезти. Скільки там перебував цей автомобіль вона не знає, а ввечері дізналась, що сусідів обікрали.

- Заявою потерпілого ОСОБА_6 до Лохвицького ВП з проханням притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які на автомобілі ВАЗ сірого кольору д/н НОМЕР_5 12.09.2017 року скоїли крадіжку товаро-матеріальних цінностей з належного йому будинку у АДРЕСА_1 (а.с.140);

- Протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього (а.с.144-151), згідно якого було проведено огляд будинку в АДРЕСА_1;

- Протоколом огляду та фототаблицею до нього (а.с.152-157), згідно якого було проведено огляд узбіччя дороги до села Воля Лохвицького району від автодороги Лохвиця-Білогорілка, де у кущових насадженнях поруч з трубою для стоку води виявлено викрадений рушник, дверцята пічного опалення, колосник від дров'яної плити, 3 кільцядо пічної плити, жмут проводів білого та чорного кольорів;

- Заповітом ОСОБА_19 від 06.03.2006 року, згідно якого остання усе належне їй на день смерті майно залишила ОСОБА_6 (а.с.158);

- Протоколом пред'явлення особи до впізнання та фототаблицею до нього (а.с.159-161), згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнала особу під №3 (ОСОБА_10), вказавши, що дану особу вона бачила у салоні автомобіля ВАЗ, який виїжджав від господарства у АДРЕСА_1;

- Протоколом пред'явлення особи до впізнання та фототаблицею до нього (а.с.162-162-164), згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнав особу крайнього справа (ОСОБА_10), вказавши, що дану особу він бачив у салоні автомобіля ВАЗ, який виїжджав від господарства у АДРЕСА_1;

- Протоколом пред'явлення особи до впізнання за участю свідка ОСОБА_9 (а.с.165-166), згідно якого обвинувачений ОСОБА_3 відмовився займати будь-яке місце серед інших осіб для проведення впізнання і взагалі, в присутності захисника, відмовився від проведення даної слідчої дії без надання будь-яких пояснень;

- Протоколом впізнання за фотознімками та фототаблицею до нього (а.с.167-169), згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнала особу на фото під №4, де зображено ОСОБА_3;

- Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього в АДРЕСА_1 за участю свідка ОСОБА_9 (а.с.170-175), згідно якого остання розповіла та продемонструвала на місці про події подробиці вчинення грабежу, який відбувся 12.09.2017 року;

- Протоколом огляду та фототаблицею до нього (а.с.176-179), згідно якого було проведено огляд викраденого рушника з іншими рушниками, наданими ОСОБА_9, які знаходились в будинку та не були викрадені. З результатів огляду вбачається, що рушники подібні, мають на етикетках однакові позначення країни виробника, позначення ціни та стандартів якості;

- Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього в АДРЕСА_1 за участю свідка ОСОБА_15 (а.с.180-186), згідно якого останній розповів та продемонстрував на місці про події подробиці грабежу, який відбувся 12.09.2017 року;

- Протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблицею до нього в АДРЕСА_1 за участю свідка ОСОБА_14 (а.с.187-193), згідно якого остання розповіла та продемонструвала на місці події подробиці вчинення грабежу, який відбувся 12.09.2017 року;

- Висновком експерта №747 від 17.10.2017 року про вартість рушника (а.с.195-199);

- Висновком експерта №748 від 17.10.2017 року про вартість колосника (а.с.201-205);

- Висновком експерта №750 від 18.10.2017 року про вартість дверцят для плити пічної(а.с.207-211);

- Протоколом огляду та фототаблицею до нього (а.с.220-223), згідно якого було проведено огляд автомобіля ВАЗ 21134 д/н НОМЕР_5, який за описом збігається з показаннями потерпілого та свідків;

- речовими доказами по справі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 щодо викрадення мопеду у потерпілої ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане із проникненням у приміщення.

Суд відхиляє доводи обвинуваченого про те, що він не викрадав транспортний засіб (скутер), а позичив його у свого знайомого.

Так, відповідно до показань потерпілої ОСОБА_5 о 20 годині вона поставила належний їй скутер «Ноnda Dio AF 34» в приміщення сараю, розташованого поряд з літньою кухнею, замкнула на замочок та пішла у хату.

Водночас, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_3 він близько 21 -22 години 27 грудня 2015 року вийшов з дому та побачив свого знайомого на прізвисько «ОСОБА_22», який ремонтував скутер, та у якого він позичив вказаний транспортний засіб.

При цьому, свідок ОСОБА_20 вказує, що ОСОБА_3 приїхав на скутері до її господарства до її сина близько 21 години.

Тобто, якщо слідувати версії ОСОБА_3, в проміжок часу з 20 до 21 години його знайомий на прізвисько «ОСОБА_22» мав проникнути до господарства ОСОБА_5, зірвати замок з приміщення сараю, викрасти скутер, виїхати на вулицю, зустріти ОСОБА_3, провести з ним бесіду та позичити йому скутер.

Однак, така версія видається сумнівною та нелогічною, а ні з точки зору поведінки заявленого знайомого, а ні з позиції достатності часу для виконання всіх описаних дій. При цьому з показань ОСОБА_3 вбачається, що він навіть не знав прізвище, ім'я та місце проживання вказаного знайомого.

Суд критично розцінює показання свідка ОСОБА_20 щодо обставин появи у ОСОБА_3 скутера. Так, свідок повідомила, що наприкінці грудня 2015 року була на вулиці, коли близько 21 години приїхав на скутері ОСОБА_3, попрохав покликати її сина - ОСОБА_21. Наразі син відбуває покарання в місцях позбавлення волі. ОСОБА_3 сказав сину, що взяв скутер у свого знайомого на прізвисько «ОСОБА_22» (мешканця їх вулиці - ОСОБА_22), запропонував покататися, а потім повернути скутер. Через деякий час син повернувся з подряпинами, розповів, що їх переслідувала поліція. ОСОБА_22 вже помер, раніше був судимий.

Проте, про обставини, за яких у ОСОБА_3 з'явився скутер, вона знає виключно зі слів останнього, та не була безпосереднім очевидцем таких подій.

Крім того, з показань допитаних в якості свідків працівників поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вбачається, що коли вони здійснювали чергове патрулювання, ОСОБА_3 відмовився виконати їх вимогу про зупинку та намагався втекти на скутері. Однак, така поведінка є нелогічною, якщо особа володіє майном на законній підставі, за згодою володільця.

Суд відхиляє пояснення ОСОБА_3 про те, що він не зрозумів, що автомобіль який його переслідував, був патрульною машиною працівників поліції, а їх вимоги про зупинку не міг чітко розібрати. Патрульні автомобілі поліції обладнані спеціальним маркуванням та проблисковими маячками, а працівники поліції вдягнені в однострій, що дозволяє чітко ідентифікувати працівників правоохоронного органу.

За таких обставин, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України доведена поза розумним сумнівом належними, допустимими та достовірними доказами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 щодо викрадення майна, що перебувало у володінні ОСОБА_6, слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України, тобто викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я.

При цьому суд не погоджується з кваліфікацією сторони обвинувачення, яка інкримінує ОСОБА_3 вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України. Так, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_3 проник шляхом зриву замків з вхідних дверей до будинку по АДРЕСА_1, та в подальшому здійснив в приміщенні вказаного будинку демонтаж металевих предметів. Так, жоден свідок не був очевидцем проникнення ОСОБА_3 до будинку та подальшого демонтажу металевих виробів. З доказів, наданих стороною обвинувачення, вбачається, що в ході досудового розслідування не зафіксовано жодних слідів зламу ОСОБА_3 замків з вхідних дверей та демонтажу ним металевих виробів, наприклад: інструментів зламу та демонтажу, пошкоджень на дверях від таких інструментів, подряпин на інструментах після зламу та демонтажу, будівельного пилу на таких інструментах, одязі обвинуваченого та в салоні або багажнику автомобіля, частки якого неодмінно мали залишитися після демонтажу, відповідні висновки експерта тощо. При цьому, допитані свідки не підтвердили, що чоловіки з мішками виходили безпосередньо з будинку. Отже, не виключається, що демонтаж металевих предметів та їх поміщення в мішки було здійснено іншими особами.

За таких обставин, кваліфікуюча ознака проникнення у житло стороною обвинувачення не доведена, а тому відсутні підстави для кваліфікації вчиненого злочину за ч.3 ст.186 КК України. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію вчиненого обвинуваченим злочину з ч.3 на ч.2 ст.186 КК України, що відповідає положенню ч.3 ст.337 КПК України, яка передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Крім того, суд вважає недопустимим встановлення участі у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_10 Обвинувачення в цій частині неконкретизоване. Незрозуміло яку роль виконував ОСОБА_10, чи був він співучасником злочину, чи був взагалі обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_3, спрямований на заволодіння чужим майном. Взагалі відсутні відомості про проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_10 та пред'явлення йому обвинувачення. Натомість, сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 діяли спільно під час вчинення викрадення чужого майна.

Водночас, встановлення участі ОСОБА_10 у вчиненні злочину, інкримінованого ОСОБА_3, зачіпатиме його права, свободи та інтереси, однак, у зв'язку з тим, що обвинувачення йому не висунуто, він не зможе ефективно реалізувати своє право на судовий захист.

Констатація причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, грубо порушить передбачені ст. 7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Аналогічні висновки містяться у постанові ВС від 13 вересня 2018 року по справі № 461/4858/17.

Водночас, суд відхиляє пояснення обвинуваченого та позицію його захисника, згідно якої ОСОБА_3 знайшов мішки з металевими виробами в кущах на узбіччі дороги і вважав, що майно нікому не належить. Така версія захисту не узгоджується з дослідженими по справі доказами. Обвинувачений не надав переконливого та розумного пояснення чому його автомобіль був припаркований біля входу до вказаного господарства. Крім того, свідок ОСОБА_15 під час слідчого експерименту описав та продемонстрував як два чоловіки з мішками виходили з хвіртки господарства по АДРЕСА_1, та в подальшому завантажували мішки до автомобіля припаркованого поруч. Таким, чином обвинувачений та його знайомий винесли мішки з металевими виробами з території господарства по АДРЕСА_1. При цьому з фотознімків, зроблених під час слідчих експериментів вбачається, що господарство частково огороджено забором, має хвіртку, що дозволяє сторонньому спостерігачу визначити його межі та зрозуміти, що це приватна територія. Наведене вказує, що обвинувачений цілком розумів, що він заволодів чужими речами з приватного двору. При цьому, в подальшому, ОСОБА_3 проігнорував вимогу повернути незаконно вилучені речі, посунувши за допомогою руху автомобіля ОСОБА_8, застосувавши таким чином до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я. За таких обставин, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України доведена поза розумним сумнівом належними, допустимими та достовірними доказами.

З тих самих підстав, суд відхиляє версію свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що 12.09.2018 року вони поїхали з обвинуваченим на автомобілі батька останнього з метою назбирати та здати горіхи, які росли по посадках та біля покинутих дворів. У с.Юсківці біля одного з господарств у кущах лежали мішки, вони їх оглянули і виявили в них речі з металу. Вони вирішили, що це сміття хтось викинув та завантажили ці мішки у автомобіль і поїхали. Підібрані мішки вони не відділи жінці та молодому хлопцеві, оскільки цих людей вони не знали, тим паче, мішки знайшли вони і не повинні нікому віддавати.

Також суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_23, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_3 і який пояснив, що у вересні 2017 року його син офіційно ніде не робив, а підробляв на будівництві школи. Так, 12.09.2017 року на прохання сина він дозволив останньому взяти його автомобіль ВАЗ 2113 д/н НОМЕР_5, з метою проїхати по селах та назбирати горіхів у посадках та покинутих дворищах, які потім здати. Увечері йому зателефонував начальник карного розшуку Лохвицького ВП та, спочатку, з'ясувавши, чи належить автомобіль ВАЗ 2113 д/н НОМЕР_5 йому, повідомив, що його син ОСОБА_3 на цьому автомобілі попався на вчиненні крадіжки. Коли прийшов додому син, то розповів, що він нічого не крав, а знайшов у кущах мішки із залізом та забрав собі та поїхав, а по дорозі зустрів, як з'ясувалось пізніше, хазяїнів тих мішків, однак в той час мішки їм не віддав і при цьому пояснив, що мішки знайшов, у хату не лазив. Пізніше він підходив до потерпілої ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_9 з метою отримання написання останніми заяв про відсутність матеріальних та моральних претензій до сина, оскільки вважав його невиновим.

Про вказані події ОСОБА_23 відомо виключно зі слів сина - обвинуваченого ОСОБА_24 Безпосереднім свідком того, де та за яких обставин ОСОБА_3 заволодів мішками з металом, ОСОБА_23 не був.

На думку суду наведені докази та встановлені за їх допомогою факти виключають будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення.

Також, суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ст.186 КК України, з посиланням на те, що у господарства по АДРЕСА_1 відсутній власник, а отже, в кримінальному провадженні відсутня потерпіла особа, якій завдана шкода.

З довідки Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_19, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8. (а.с.236)

За життя, 06.03.2006, ОСОБА_19 заповіла все своє майно ОСОБА_6. (а.с.158)

З пояснень ОСОБА_6, наданих в судовому засідання, вбачається, що заяву про прийняття спадщини після померлої він у встановлений шестимісячний строк не подав та право власності на нерухоме майно не оформив. Водночас, зі змісту згаданої довідки Лучанської сільської ради вбачається, що ОСОБА_6 вважається правонаступником спадкового домоволодіння. Тобто, фактичним володільцем домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 Зважаючи на те, що право власності на спадщину належним чином не оформлено, в майбутньому можливе вирішення в судовому порядку спору між ОСОБА_6 та іншими можливими спадкоємцями або територіальною громадою села (у випадку визнання спадщини відумерлою).

В будь-якому випадку питання права власності на спадкове домоволодіння та законності володіння ним ОСОБА_6 перебуває у площині цивільних правовідносин.

При цьому, суд зважає на те, що в межах даного кримінального провадження не вирішується питання про стягнення шкоди заподіяної злочином.

Загалом, в даному випадку на вирішення питання про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України не впливає встановлення наявності законних підстав у потерпілого володіти майном, яке стало предметом злочину. Для встановлення складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України передусім має значення суб'єктивна сторона злочину, зокрема, вина у формі прямого умислу, спрямованого на відкрите заволодіння чужим майном.

В будь-якому випадку, під час заволодіння вказаним майном обвинувачений ОСОБА_3 не перевіряв правовстановлюючі документи на домоволодіння по АДРЕСА_1 та законність володіння ним ОСОБА_6

Як вже зазначалося, досліджені докази вказують на те, що мішки з металевими предметами, якими заволодів ОСОБА_3, знаходились на території приватного господарства, що не дозволяло ідентифікувати майно як знахідку і саме по собі вказувало на те, що воно належить іншій особі. Тобто, ОСОБА_3, будучи судимим за злочини проти власності, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, повторно відкрито заволодів з корисливою метою чужим майном.

Обставин, що відповідно до ст.ст.66, 67 КК України, пом'якшують та обтяжують покарання, суд не знаходить.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які класифікуються як тяжкі злочини; особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання (а.с.247), перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2015 року з діагнозом ППРО (а.с.248), раніше судимий, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 в межах санкції ч.2 ст.289 КК України покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна та в межах санкції ч.2 ст.186 КК України покарання у виді позбавлення волі

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи суть та наслідки вчинених злочинів, значний проміжок часу між їх вчиненням, те, що викрадене майно повернуто потерпілій ОСОБА_5 та частково повернуто ОСОБА_6, беручи до уваги, що обвинувачений має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, зважаючи на висновок органу пробації з констатацією можливості виправлення особи без позбавлення волі, суд доходить висновку, що можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства не втрачена, за умови застосування ефективних пробаційних програм, працевлаштування обвинуваченого, проходження курсу лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, та контролю за поведінкою засудженого з боку органу пробації.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України..

Такий підхід при призначенні покарання відповідає змісту ч.2 ст.50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на проведення експертиз по кримінальному провадженню на загальну суму 1933 гривні, слід стягнути з обвинуваченого відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України , --

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно вважати ОСОБА_3 засудженим до п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та можливої роботи,

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою,

5) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу),

6) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судових екпертиз на загальну суму 1933 гривні.

Речові докази по справі, а саме: мопед марки «Ноnda Dio AF 34», який знаходиться під зберігальною розпискою у потерпілої ОСОБА_5 - залишити останній, як їй належне майно; рушник, дверцята пічного опалення, колосник, 3 кільця до пічної плити, які знаходяться під зберігальною розпискою у ОСОБА_6 - залишити у володінні останнього; автомобіль марки ВАЗ 21134 д/н НОМЕР_5, який знаходиться під зберігальною розпискою у ОСОБА_23 - залишити останньому за належністю.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя Лубенського

міськрайонного суду Гудков С. В.