Вирок № 79673217, 06.02.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/7808/18

н.п. 1-кп/415/270/19

ВИРОК

Іменем України

06 лютого 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 03.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240002128

про обвинуваченняОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базової загальною середньою освітою, розлученого, не працюючого, судимого 12.09.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора Сичова В.М.

захисника Бондаренка Ю.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ

Влітку 2014 року, більш точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, знаходячись в районі річки Сіверський Донець біля пішохідного моста, який розташований у місті Привілля Луганської області, знайшов бойовий припас - ручну осколкову гранату РГД-5, (висновок вибухо-технічної експертизи №19/113/11/234-е від 24.09.2018) і маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу, підібрав вказаний бойовий припас, залишивши його собі. У подальшому, обвинувачений ОСОБА_1 закопав ручну осколкову гранату РГД-5 в районі смітника, розташованого по вулиці Інтернаціональна міста Привілля Луганської області, де став його зберігати без передбаченого законом дозволу.

03 вересня 2018 року в денний час обвинувачений ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел на носіння бойового припасу без передбаченого законом дозволу, викопав вказаний бойовий припас та поніс його на правий берег річки Сіверський Донець.

Цього ж дня під час слідування на перехресті вулиці Інтернаціональна та меморіального комплексу «Привільнянський плацдарм» м. Привілля, обвинувачений ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, якими у період часу з 13 години 10 хвилин до 13 години 30 хвилин, під час огляду місця події зазначений бойовий припас було виявлено та вилучено.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними протиправними діями вчинив придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

27.09.2018 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130240002128 від 03.09.2018 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М., якому на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Бондаренка Ю.Ю., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 12.09.2018, більш суворим покаранням, остаточно 4 роки позбавлення волі, із звільненням на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд, із визначенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Заслухавши доводи обвинуваченого, думку прокурора і захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Вищевказане кримінальне провадження, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому суд з'ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 27 вересня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М. та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України. Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, викладений у даному вироку, до ухвалення вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2018 року, яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, за участю захисника і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати у розмірі 1144 (однієї тисячі ста сорока чотирьох) гривень 00 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ

Угоду від 27 вересня 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сичовим В.М. та підозрюваним ОСОБА_1, за участю захисника Бондаренка Ю.Ю. - затвердити.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2018 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь держави процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи № 19/113/11/234е від 24.09.2018, у розмірі 1144 (однієї тисячі ста сорока чотирьох) гривень 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ - 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, рахунок - 31112115012051, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Речові докази:

відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 25 вересня 2018 року - первинна упаковка, важіль (скоба), чека з кільцем та металеві осколки, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхомподання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко