Ухвала суду № 79672552, 07.02.2019, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/6951/18

Провадження № 1-кп/417/66/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.

за участю прокурора Скиртача О.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду с. Марківка клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 року до Марківського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016130480000333 від 12.11.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 на строк два місяці. В обґрунтування заявленого клопотання посилався те, що обвинувачений ОСОБА_2 огрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. 28.11.2018 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру, а 30.11.2018 року обвинувальний акт за обвинувачення ОСОБА_2 спрямовано до Марківського районного суду Луганської області. Вина ОСОБА_2 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та є достатні підстави вважати, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Таким чином, вважає, що обвинувачений має реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, що не дасть можливості здійснення дієвого контролю за його поведінкою та виконання ним покладених судом обов’язків у разі застосування більш м’яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов’язання, особиста порука, чи то домашній арешт, оскільки усвідомлює ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді від 3 до 6 років реального позбавлення волі. Перебуваючи на волі та усвідомлюючи про неминучість покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочину може переховуватися від органів досудового розслідування, виходячи з того, фактично проживає в районі, який безпосередньо межує з територією Російської Федерації, в зв’язку з чим може виїздити за межі України, тобто має можливість безперешкодно залишити місце свого постійного проживання. Викладене свідчить, що обвинувачений ОСОБА_2 в подальшому може переховуватися від суду; незаконне впливання на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпіла ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні при розгляді заявленого прокурором клопотання покладалась на розсуд суду, а також зазначила, що ніякого тиску та впливу на неї з боку обвинуваченого ОСОБА_2 не було. Також їй не відомо фактів тиску на свідків з боку обвинуваченого.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 при розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні при розгляді заявленого прокурором клопотання також покладався на розсуд суду.

Вислухавши доводи учасників кримінального провадження, прийнявши до уваги обставини які навів прокурор, надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

-переховуватись від органів досудового розслідування або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор в своєму клопотанні посилається на те, що є необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Проте на підтвердження існування вище зазначених ризиків прокурором не наведено дійсних фактів того, що ОСОБА_2 намагався, або має намір переховуватись від органів досудового розслідування або суду, також не наведено фактів спроби незаконного впливу на потерпілу та свідків. Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що ніякого тиску та впливу на неї з сторони обвинуваченого не було, про те, що обвинувачений намагався впливати на свідків, їй також не відомо. Крім того, прокурором не надано жодного доказу, що вказував би на намір підозрюваного на скоєння дій, направлених на перешкоджання слідству по кримінальному провадженню. Посилання ж прокурора на те, що ОСОБА_2 проживає на території району, який безпосередньо межує з територією іноземної держави - Російської Федерації, тобто має можливість безперешкодно залишити місце свого постійного проживання є невмотивованим, бо сам факт проживання особи на території України в будь якій місцевості ще не свідчить про її наміри залишити територію держави. Інших доказів намірів того, що підозрюваний має намір покинути Україну прокурором не надано.

Разом з тим, суд розглядаючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України, враховує соціальні зв’язки обвинуваченого, а саме, що останній не має постійного місця роботи та джерела прибутку, зловживає спиртними напоями, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вік та стан здоров’я, який не виключає тримання під вартою ОСОБА_2, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а саме за ч.3 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, тому суд, приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати що для запобігання вказаного ризику - вчинити інше кримінальне правопорушення, є недостатнім застосування більш м’яких запобіжних заходів (особисте зобов’язання, особиста порука, чи то домашній арешт) ніж тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2

При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, який виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, суд, визнаючи наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо сукупності обставин, а також критеріїв, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави, оцінюючи сімейний та майновий стан обвинуваченого, а саме розмір його прибутків, а також те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, справа «Єлоєв проти України»), приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави саме в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого декілька обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі України, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 177, 183, 194, 196, 197, 314, 315, 331, 372 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 07 квітня 2019 року включно.

Розмір застави визначити у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ - 26297948, Банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, Рахунок - 37317017002672. Призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду - ( код ЄДРПОУ, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (суду).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не відлучатися за межі України, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити 60 діб з моменту внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Марківського районного суду Луганської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Марківського районного суду Луганської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Рукас