Ухвала суду № 79671393, 25.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

25.01.2019

Справа №359/2865/18

Провадження №1-кп/359/115/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Каспрука Д.І., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, перекладача ОСОБА_4,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні №12018110100000458, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1 Отарі Бесіковича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, та в АДРЕСА_1, офіційно не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2017 року за ч.3 ст. 186 КК України до п’яти років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на три роки, та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.07.2018 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, до трьох років та шести місяців позбавлення волі, -

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України,

розглянувши питання доцільності перебування обвинуваченого під вартою, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває дана кримінальна справа на стадії судового розгляду, де обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Під час судового розгляду судом оголошено перерву до 14.00 год. 25.02.2019 року.

В той же час, оскільки термін перебування під вартою та відповідно дія запобіжного заходу по відношенню до обвинуваченого закінчується 25.01.2019 року, тобто до дня призначеного нового судового засідання у справі, на обговорення в суді поставлено питання про доцільність подальшого утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

З цього приводу прокурор зазначив про необхідність та доцільність продовження дії такого запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, а сам обвинувачений не має постійного місця проживання на території України та міцних соціальних зв’язків, схильний до вчинення кримінальних правопорушень.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений заперечили щодо можливості продовження терміну перебування під вартою та можливість зміни запобіжного заходу на більш м’який у вигляді домашнього арешту за наявним у ОСОБА_1 місцем проживання. Крім того, обвинувачений просив врахувати його матеріальне становище та сімейні обставини.

Заслухавши думку сторін провадження суд вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 333 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового провадження відповідно до розділу ІІ даного кодексу.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З цього приводу, суд враховує те, що ОСОБА_1, як і раніше не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований, не одружений, не має дітей, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корисливі злочини, крім цього, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення злочину, передбаченого ст. 185 КК України, не зробивши для себе висновків, не ставши на шлях виправлення, вирішив повторно таємно викрасти майно, у зв'язку з чим, після затримання на підставі ухвали слідчого судді щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 не має постійного місця проживання на території України, не має відповідного дозволу на проживання на території України, тощо. Зазначене свідчить про наявність ґрунтовних підстав сумніватися в тому, що обвинувачений, у зв’язку зі зміною запобіжного заходу на більш м’який, буде з’являтися на виклики до суду, та не вчинить дій, спрямованих на уникнення ним відповідальності за скоєне, зважаючи на можливість, в разі доведення винуватості, призначення покарання, що може бути пов’язаним з ізоляцією від суспільства.

Враховуючи вказане, на думку суду, на даний час наявні підстави вважати, що усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавленні волі на тривалий термін, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, чи перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні, шляхом впливу на потерпілого та свідків, які судом ще допитані не були.

При цьому, слід врахувати те, що стороною захисту не надано доказів, які б засвідчили факти зміни або спростування вищезазначених ризиків.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Встановлено, що забезпечення кримінального судочинства та правопорядку становить суспільний інтерес, який має превалююче значення та виправдовує обрання, у цьому зв’язку, підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден із більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеному вище ризику, з урахуванням встановлених судом обставин та особу обвинуваченого.

Таким чином, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на період обрання слідчим суддею відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний момент не зменшились, тому суд вважає, що відносно ОСОБА_1 слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 діб до 24.00 год. 25.03.2019 року, оскільки інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть сприяти в виконанні обов’язків обвинуваченим щодо явки до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 Отарі Бесіковичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, - на 60 діб та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 24.00 год. 25.03.2019 року.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено 30.01.2019 року.

Головуючий: С.М.Вознюк