Рішення № 79668538, 07.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019

Справа № 910/19776/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний майданчик" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19776/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар’єроуправління"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний майданчик"

про визнання недійсним договору оренди від 12.01.2017 № 120117

представники учасників справи: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар’єроуправління" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний майданчик" про визнання недійсним договору оренди від 12.01.2017 № 120117

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основні засоби, які були передані в оренду відповідачем за оспорюваним договором, не ідентифіковані належним чином і не знаходяться у власності ТОВ "Будівельний майданчик", що свідчить про відсутність договірних відносин та порушення відповідачем при здійсненні господарської діяльності постанови Кабінету Міністрів України № 8 від 06.01.2010. Крім того, у договорі відсутні документи обліку роботи спецтехніки, які передбачені наказом Міністерства статистики України № 149 від 13.06.1997 – картки обліку роботи механізмів, журнали обліку роботи, довідки про виконані роботи. Також голова правління ПрАТ "Запорізьке кар’єроуправління" не мав права підписувати договір, оскільки відповідно до п. 9.59 статуту товариства діяло фінансове обмеження у 500 000 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2018 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар’єроуправління" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі за № 910/19776/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/19776/17 передано судді Картавцевій Ю.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у позові відмовлено повністю.

28.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний майданчик" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/19776/17 передано судді Блажівській О.Є. у зв’язку із перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених норм господарського процесуального кодексу вбачається, що судом може бути розглянуто заяву про ухвалення додаткового рішення у порядку письмово провадження без виклику учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем у заперечені на відповідь на відзив було зазначено, що фактичний розмір судових витрат понесених у зв’язку із розглядом справи та докази їх понесення будуть надані останнім протягом п’яти днів з дати винесення рішення, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Після ухвалення рішення у даній справі відповідач подав заяву про стягнення понесених ними судових витрат, які складаються з 18 040,51 грн витрат за надання правничої допомоги у даній справі, а саме:

- загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги – 16 400,00 грн;

- понесені витрати пов’язані із проїздом до Господарського суду міста Києва та зворотньо у сумі 1640,51 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 18 040,51 грн представник відповідача надав договір про надання юридичних послуг від 30.10.2018, укладений між відповідачем та адвокатським бюро «Максима Семеновича», акт приймання-передачі послуг №1 від 23.01.2019, рахунок на оплату №141 від 23.01.2019, квитанції №9538351 від 24.01.2019 та №9538325 від 24.01.2019, докази відправлення документів у справі. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат у справі на зазначену ним суму.

За таких обставин, враховуючи що позивачу було відмовлено повністю в задоволенні позову, а також відсутність будь-яких заперечень з боку останнього, беручи до уваги, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що судові витрати відповідача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Оскільки в рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року не було вирішено питання щодо розподілу цих витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти додаткове рішення у справі №910/19776/17.

Керуючись ст.ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар’єроуправління" (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, код ЄДРПОУ 00110183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний майданчик" (04060, м. Київ, вул. Максима Берлінського, 20, офіс 4, код ЄДРПОУ 40871485) судові витрати у розмірі 18 040 (вісімнадцять тисяч сорок) грн 51 коп.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано: 07.02.2019

Суддя О.Є. Блажівська