Рішення № 79668021, 05.02.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/19556/18

Провадження №2/592/1044/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який підтримала у заяві про розгляд справи без її участі, та вимоги мотивує тим, що 27.09.2018 року наказом ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» №8443/ВК від 26.09.2018 року її – ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки. При звільненні, внаслідок відсутності грошових коштів, відповідач не виплатив позивачу заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, передбаченої наказом. Тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати, вихідну допомогу та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.03.2004 року по 27.09.2018 року працювала у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6).

Наказом ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» №8443/ВК від 26.09.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.6).

При звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі, яка станом на 27.09.2018 року становила 37933 грн. 62 коп., в тому числі сума нарахованої вихідної допомоги в розмірі 13894 грн. 34 коп. (а.с.8), сума заборгованості не була виплачена до цього часу.

Згідно довідки відповідача від 03.12.2018 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 211 грн. 12 коп. (а.с.8).

Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що регулюються КЗпП України.

Згідно ст. ст. 22, 94, 97 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 ЗУ «Про оплату праці», на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов’язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати (за вирахуванням податків), в тому числі суму нарахованої вихідної допомоги (без вирахування податків), разом в розмірі 37933 грн. 62 коп.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Зазначену правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду України № 6-64 цс13 від 03.07.2013 р., та № 6-76цс14 від 02.07.2014 р., які відповідно до ст. 417 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно наказу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» від 21.03.2014 р. №75 «Про встановлення режиму неповного робочого тижня» в Товаристві з 26.05.2014 р. встановлений режим неповного робочого тижня, а саме триденний робочий тиждень, де робочими днями є понеділок, вівторок, середа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена 27.09.2018 року, а розрахунок з нею не було проведено, за таких обставин, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11189 грн. 36 коп. за період з 27.09.2018 р. по 05.02.2019 р., що складає 53 робочих дні (враховуючи триденний робочий тиждень), при середньоденній заробітній платі позивача 211,12 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 08.11.2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до п. 4.1 якого клієнт сплачує адвокату гонорар в наступних розмірах: за участь у судовому засіданні 600 грн., за вивчення документів та надання усної правової консультації 400 грн. за одну годинку роботи, за надання письмової консультації 500 грн., за надання усної консультації 200 грн., за складання проектів процесуальних документів 600 грн. за годину роботи, за збір доказів шляхом направлення адвокатського запиту 300 грн. за одну годину роботи.

На виконання умов Договору ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_3 наступні суми грошових коштів: за надання усної правової консультації – 200 грн., за складання та направлення адвокатського запиту – 300 грн., за підготовку проекту позовної заяви – 1500 грн., що підтверджується квитанціями від 08.11.2018 року та 21.12.2018 року (а.с.13-14).

Пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на зазначені вище обставини, враховуючи типовість та невелику складність цивільної справи про стягнення невиплаченої заробітної плати, законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд критично сприймає наданий позивачем розрахунок визначення вартості юридичних послуг та вважає його неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, зокрема, в частині складання проекту позовної заяви. Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 750 грн.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати, за вирахуванням податків, в тому числі суму нарахованої вихідної допомоги, в розмірі 37933 грн. 62 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11189 грн. 36 коп., без урахування податків, зборів, обов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 750 грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми до Сумського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Фоменко