Рішення № 79666598, 05.02.2019, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/99/19

Провадження № 2/288/219/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2.

відповідача – ОСОБА_3,

третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі – відповідач) третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій вказує, що з відповідачем по справі вона перебувала в шлюбних відносинах з 19 лютого 2000 року по 20 лютого 2009 рік.

Шлюб між ними розірвано рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 лютого 2009 року.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що на даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатись у Національному педагогічному університеті імені ОСОБА_5. Навчається на денній формі навчання та не має змоги працювати, щоб самостійно отримувати заробіток. За навчання йому щороку потрібно сплачувати 12900 гривень, згідно договору № 06/18 про надання освітніх послуг від 31 серпня 2018 року.

Позивач вказує, що відповідач працює та одержує заробітну плату, у зв’язку з чим має змогу утримувати їхню дитину.

Позивач просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, в розмірі одної четвертої частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років, у зв’язку з тим, яка з цих обставин настане першою; стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на оплату навчання сина, який продовжує навчання у Національному педагогічному університеті імені ОСОБА_5, в розмірі одної другої витрат на навчання, згідно договору про надання освітніх послуг до закінчення навчання чи до досягнення ним 25 віку, у зв’язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2019 року провадження у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 додаткових витрат в розмірі одної другої витрат на оплату навчання сина – закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову.

Позивач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав не заперечував проти їх задоволення.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні стосовно задоволення позову не заперечував.

Відповідно до частини 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз’яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку матері, батька утримувати дітей.

Обов’язок утримувати дітей є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька, причому обов’язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ТП № 305329, виданого 19 січня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 4.

Як вбачається свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ТП №052254, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розірвано, актовий запис № 34 від 24 листопада 2011 року.

Згідно довідки № 397 від 30 листопада 2018 року, Національного педагогічного університету імені ОСОБА_5, ОСОБА_4 дійсно є студентом денної форми навчання 1 – курсу освітнього ступеня «бакалавр» факультету інформатики Національного педагогічного університету імені ОСОБА_5 (ІV рівня акредитації) за спеціальністю 014.19 середня освіта (Інформатика). Наказ про зарахування № 1457 від 20 серпня 2018 року.

Відповідно до копії Договору № 06-18 про надання освітніх послуг від 31 серпня 2018 року Національного педагогічного університету імені ОСОБА_5, ОСОБА_4 є студентом за освітньо – кваліфікаційним рівнем бакалавр, за спеціальністю середня освіта (Інформатика) денної форми навчання. Термін навчання з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2019 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 51600 гривень. Вартість першого року навчання складає 12900 гривень.

Як вбачається з копії квитанцій № 24690920-1 від 20 листопада 2018 року та № 23627420-1 від 21 серпня 2018 року, ОСОБА_2 перерахувала за навчання ОСОБА_4, 1 курс 2 семестр, на рахунок Національного педагогічного університету імені ОСОБА_5, 12900 гривень.

Згідно зі статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного кодексу України вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Згідно пунктів 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 роз’яснив, що відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Судом встановлено, що Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини чим порушує вимогу статті 198 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Пленум Верховного Суду України надав роз’яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15 травня 2006 року обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Матеріальне становище повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання, навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.

На підставі статей 182-183 Сімейного кодексу України розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини, встановлюється судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, сімейного та матеріального стану сторін, їх доходів, як частина заробітку чи доходу відповідача по справі але розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів, згідно положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд бере до уваги, що Відповідач працює, обмежень до праці за станом здоров’я не має, відсутність у нього на утриманні непрацездатної дружини, батьків, докази протилежного суду Відповідачем не надано, що є його обов'язком в силу статей 12, 13, 81 ЦПК України, як батько повинен брати участь у забезпеченні належного матеріального рівня утримання дитини, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для дітей, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2246-VIII з огляду на рівність обов'язку щодо утримання дитини кожним з батьків, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання повнолітньої дитини у розмірі одної четвертої частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову та до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення 23 років, оскільки даний вид утримання аліментів пов’язаний саме із навчанням, а навчання студентів на канікулах припиняється, тому в цей період аліменти стягненню не підлягають.

Враховуючи статті 182-183 СК України, суд, приймаючи до уваги всі обставини та оцінивши відповідні докази, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (стаття 191 СК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за 1 місяць.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а його позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; статтями 180, 181, 182, 184, 191, 198-200 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як такого, що продовжує навчатися в розмірі одної четвертої частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 15 січня 2019 року до закінченням навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_4 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, 768 гривень 40 копійок судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_6