Ухвала суду № 79664884, 05.02.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/959/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання: Остафійчук О.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: не з'явився.

третя особи: ОСОБА_8

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівці Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_5 (позивач) просить суд: - зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, з одночасним знаттям з реєстрації їх попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, без згоди їх матері - ОСОБА_8.

05.02.2018 року в судовому засіданні поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі, оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства відсутня.

Представники позивача, третя особа не заперечували щодо закриття провадження в адміністративній справі.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити з огляду на наступне.

Позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_8 з 01.11.2003 року по 10.10.2011 року. Від шлюбу позивач має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11).

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 10.10.2011 року (справа № 2-453/211р.) шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано. (а. с. 13).

Відповідно до довідки № 672 від 16.06.2018 року місце проживання дітей зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2. (а. с. 14).

06.10.2015 року позивач отримав Ордер № 32 на гуртожиток. Вказаним ордером надано право йому та членам його сім'ї як військовослужбовця зайняти службове житло у вигляді кімнати АДРЕСА_1. (а. с. 16).

Згідно довідки про перевірку житлових умов від 08.02.2016 року за адресою: АДРЕСА_1, мешкають ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, які займають 101,9 м2 загальної площі та 54,4 м2. (а. с. 17).

Протягом 2016-2018 років Садгірським районним судом м. Чернівці розглядалась цивільна справа № 726/537/16-ц про визнання права на користування житлових приміщенням.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.03.2018 року у зазначеній справі позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. (а. с. 18-19).

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 05.07.2018 року рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.03.2018 року залишено без змін, рішення набрало законної сили. (а. с. 20-22).

17.09.2018 року позивач звернувся до Відділу ведення реєстру територіальної громади м. Чернівці Чернівецької міської ради із заявою, в якій просив розглянути можливість зняття з реєстрації з попередньої адреси: АДРЕСА_2 та реєстрації місця проживання (прописки) моїх малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.03.2018 року. (а. с. 23).

20.09.2018 року Відділ ведення реєстру територіальної громади м. Чернівці Чернівецької міської ради за результатами розгляду звернення позивача, відмовив позивачу в реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей, зазначивши, що наданими позивачем рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 29.03.2018 року, постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 05.07.2018 року не врегульовано питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання його малолітніх дітей ОСОБА_6, 2005 року народження та ОСОБА_7, 2008 року народження разом з ним без згоди їх матері (листом № 20/01-26/440). (а. с. 24).

Вважаючи, зазначене рішення незаконним, ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин. Спір є приватно-правовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).

Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Відповідно до частини 3 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно ч. ч. 1-2 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту позовних вимог, вбачається, що спірні правовідносини виникли внаслідок спору щодо місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 2005 року народження та ОСОБА_7 2008 року народження разом з позивачем без згоди їх матері, та можливості реалізації ОСОБА_5 батьківських прав, тоді як вимоги позивача до Відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівці Чернівецької міської ради є похідними від вирішення цього спору.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту сімейних прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства відсутня.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що спірні правовідносини стосуються також права користування майном, а саме квартирою АДРЕСА_1. Позивач оскаржує дії Відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівці Чернівецької міської ради спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою малолітніх дітей ОСОБА_6 2005 року народження та ОСОБА_7 2008 року народження. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру АДРЕСА_1, вимоги ж до Відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівці Чернівецької міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підсудній Чернівецькому окружному адміністративному суду, і повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 43 від 03.10.2018 року. (а. с. 6).

Оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, то суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі за ОСОБА_5 до Відділу ведення реєстру територіальної громади міста Чернівці Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.

2. Повернути ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачену згідно квитанцій № 43 від 03.10.2018 року судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повний текст ухвали складено 06.02.2019 року.

Суддя П.Д. Дембіцький