Рішення № 79664019, 06.02.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4567/18

2/214/703/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі

головуючого судді Чернової Н.В.,

при секретарі судового засідання Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кривому Розі, при заочному розгляді справицивільну справу №214/4567/18 за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), третя особа – Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ОСОБА_4 ради (вул. Володимира Великого, буд.32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) про визначення місця проживання дитини з батьком, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, в якому просить визначити її місце проживання з батьком – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1. Також, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказала, що 26.09.2000 року її батько ОСОБА_2 та мати – відповідач по справі ОСОБА_3, уклали шлюб, який зареєстрували в Саксаганському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №396. 25.11.2015 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області вказаний шлюб було розірвано, рішення набрало законної сили 07.12.2015 року. Від зазначеного шлюбу 19.08.2003 року народилась позивач – ОСОБА_1 На теперішній час, її батьки мешкають окремо один від одного. При цьому, вже довгий період часу вона мешкає разом з батьком та знаходиться на його утриманні. В період з 11.03.2018 року по 23.05.2018 року мати намагалася перевезти її жити до Німеччини, оскільки має намір укласти шлюб з громадянином цієї держави. Батько надав згоду на те, щоб мати вивезла її до Німеччини, оскільки бажав для своєї доньки найкращого, однак, вона зробила свій вибір і хоче жити в України з батьком. У зв’язку з викладеним, вона звернулася до суду для визначення її місця проживання саме з батьком, оскільки він піклується про неї, створив для неї всі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку.

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача, до суду не з’явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, в яких просять позовні вимоги задовольнити, у разі неявки відповідача, проти заочного розгляду справи не заперечують. Аналогічну заяву подав адвокат ОСОБА_5, який представляє у суді інтереси ОСОБА_2

Відповідач до судового засідання не з’явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, про що у справі маються поштові відправлення, повернуті поштовим відділенням, у зв’язку з закінченням терміну зберігання, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Зі змісту п.25 рішення Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2011 року у справі "Жук проти України", яке підлягає застосуванню відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідує, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

У зв'язку з цим, з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду вказаної цивільної справи, суд зі згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд вказаної справи на підставі наявних в ній письмових доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, 17.06.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрованийСаксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №396, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.17).

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.11.2015 року (№214/5912/15-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення набрало законної сили 07.12.2015 року (а.с.18).

В період шлюбно-сімейних стосунків сторін, 19.08.2003 року у них народилась дитина – донька ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії І-КИ №231070, виданим 15.09.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Саксаганського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №902 (а.с.9).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вже довгий період часу вона мешкає разом з батьком та знаходиться на його утриманні, вона зробила свій вибір і хоче жити в України, оскільки він піклується про неї, створив для неї всі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку, не дивлячись на те, що мати хоче вивезти її на постійне проживання до Німеччини. Перевіряючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ст.157 СК України, ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В розумінні положень ст.160 СК України, в контексті суті поняття «місце проживання» відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», місце проживання дитини у віці від 10 до 14 років є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною і батьками, оскільки в такому віці дитина хоча і вправі висловлювати свою думку з цього приводу, однак її думка не має вирішального значення.

Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Так, при вирішенні виниклого між сторонами спору з приводу місця проживання ОСОБА_1, суд приймає до уваги характеристику на батька дитини – ОСОБА_2 №367 від 20.08.2017 року, відповідно до якої останній мешкає за адресою: АДРЕСА_2. За час проживання за вказаною адресою на ОСОБА_2 скарг з боку сусідів не надходило (а.с.19).

Окрім того, відповідно до характеристики ОСОБА_1 з КСШ №118, остання характеризується за місцем навчання позитивно, активна, уважна, ініціативна, має добрий загальний розвиток, за характером спокійна, урівноважена, соромна, доброзичлива, ввічлива, неконфліктна та товариська, користується авторитетом, має багато друзів (а.с.10).

В підтвердження тієї обставини, що відповідач в період з 11.03.2018 року по 23.05.2018 року намагалася перевезти жити ОСОБА_1 до Німеччини, суд приймає до уваги відомості, що містяться в копії паспорта позивача для виїзду за кордон (а.с.8).

З огляду на встановлені обставини та наявний обсяг доказів, суд приходить до висновку про дійсність між сторонами спору про визначення місця проживання ОСОБА_1 Вказані обставин в своїй сукупності є свідченням наявності між сторонами неузгоджень в питанні визначення місця проживання дитини, яке за даних обставин необхідно визначити в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може знешкодити розвиткові дитини.

Як видно з довідки від 21.08.2017 року, виданої з КП ДОР «Криворізьке БТІ», відповідно до даних архівної справи, станом на 31.12.2012 року право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано на праві спільної сумісної власності в реєстровій книзі: 231П-301, номер запису:301 на ім'я: ОСОБА_2, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло №С-846, виданого 09.11.2004 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради, згідно з розпорядженням №С-865 від 26.10.2004 року (а.с.20).

При цьому, як видно з копії витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з народження значилась зареєстрованою разом з батьком в квартирі АДРЕСА_3 (а.с.6).

Аналізуючи рівень виконання батьками своїх батьківських обов’язків щодо ОСОБА_6, судом встановлено, що саме батько – ОСОБА_2 переважно приймає участь у вихованні дитини, її матеріальному забезпеченні, проявляє інтерес до навчального процесу. Будь-яких доказів в підтвердження зворотного судом не встановлено та відповідачем, згідно з ст.ст.12, 13 ЦПК України, до суду не надано.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Вказані норми також кореспондує ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року.

Таким чином, з досягненням віку 14 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право самостійно обрати місце свого проживання.

Станом на момент вирішення спору про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_1 виповнилося 15 років.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.07.2017 року у справі №6-564цс17, дитині надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги думку ОСОБА_1 про її бажання проживати саме з батьком а ту обставину, що вона самостійно звернулась до суду з позовом для вирішення зазначеного питання.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

У справі, яка розглядається, судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_2

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_2, та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своїм батьком, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь законного представника позивача судові витрати по справі в розмірі 704,80 грн. (а.с.32).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ОСОБА_4 ради про визначення місця проживання дитини з батьком – задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Чернова