Рішення № 79662999, 06.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2019 року № 826/10037/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом Міністерства юстиції України (далі - відповідач) та просять суд визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 24 травня 2018 року № 1806/7 за результатами розгляду скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Міністерства юстиції України від 24 травня 2018 року №1806/7 відмовлено у задоволенні скарги позивачів, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України та щодо нерухомого майна наявний судовий спір. Однак, як зазначають позивачі, на час розгляду Комісією скарги був відсутній судовий спір з порушеного питання, що могло мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10037/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, або заяву про визнання позову.

02 серпня 2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення сплаченої ним суми судового збору у розмірі 705,00 гривень, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства, позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Окрім того, 09 серпня 2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому він висловлював прохання про перехід до розгляду справи № 826/10037/18 у порядку загального позовного провадження.

Цього ж дня через канцелярію суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтовано тим, що відповідач під час розгляду скарги позивачів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України з урахуванням того, що щодо нерухомого майна наявний судовий спір, вказані обставини стали підставою для відмови у задоволенні скарги, так як розгляд порушених питань не відноситься до компетенції відповідача.

Ухвалою суду від 23 серпня 2018 року заяву представника Міністерства юстиції України із запереченнями проти розгляду справи № 826/10037/18 за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору задоволено. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 705,00 гривень, сплачений на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва, що підтверджується квитанцією №0.0.1070328931.1 від 25 червня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як подружжя, є співвласниками у рівних частках по ? частині квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 82,9 кв.м.

04 березня 2009 року заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у цивільній справі № 2-5239/09 визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 (а.с. 23-24).

Разом з тим, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року у справі № 761/5166/17 накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. - 26).

Окрім того, 18 травня 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва у вказаній справі затверджено мирову угоду та припинено право власності ОСОБА_1 на ? вказаної квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної квартири, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. - 27-28).

13 жовтня 2017 року через систему prozorro.sale (електронний майданчик товарної біржі «Іннекс» проведено електронні торги шляхом аукціону, на який виставлено право вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2006 року №145, укладеного приватним акціонерним товариством «АКБ «Київ» із фізичною особою ОСОБА_1

Переможцем торгів згідно з протоколом стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с. - 29-30).

01 листопада 2017 року між банком і вказаною фінансовою компанією було укладено договір №01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (а.с. - 31-32).

З інформаційної довідки від 18 квітня 2018 року №1210611031 позивачам стало відомо, що державним реєстратором філії комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві Хмельницьким Сергієм Юрійовичем 27 лютого 2018 року вчинено запис про право власності №25098714 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №39947764 від 01 березня 2018 року та запис про право власності № 25087151 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №39947764 від 01 березня 2018 року, відповідно до якого право власності на всю квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с. - 33-35).

Вказаним рішенням позбавлено позивачів права власності на належну їм квартиру. Вважаючи рішення державного реєстратора протиправним, позивачі 23 квітня 2018 року звернулися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою в якій висловлювали прохання про:

скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора філії комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві Хмельницького Сергія Юрійовича індексний № 39947764 від 01 березня 2018 року;

скасування записів про право власності № 25098714, № 25087151, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с. - 12-15).

Оскаржуючи висновки Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, позивачі стверджують, що 11 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «АКБ «Київ» було укладено кредитний договір № 145, в забезпечення якого укладено договір іпотеки від 14 грудня 2006 року. Предмет іпотеки - майнові права на квартиру АДРЕСА_1. При цьому, позивачі стверджують, що зміст іпотечного договору не передбачає прав іпотекодержателя в позасудовому порядку набувати права власності на предмет іпотеки, а крім того, не містить застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя у розумінні статті 36 Закону України «Про іпотеку», що виключає, на їхню думку, будь-які реєстраційні дії з боку державного реєстратора без судового рішення, або укладення окремого договору, яким би було передбачено передачу прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за основним договором. При цьому, державним реєстратором порушено процедуру прийняття оскаржуваного рішення та внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки, спочатку було вчинено запис про право власності від 27 лютого 2018 року та лише 01 березня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за новим власником. Таким чином, позивачі зауважують, що прийняте державним реєстратором рішення суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для його скасування та стало підставою для звернення позивачів зі скаргою до Міністерства юстиції України

24 травня 2018 року за результатами розгляду поданої скарги, Міністерством юстиції України видано наказ №1806/17, яким у задоволенні скарги заявників відмовлено, у зв'язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір (а.с. - 42).

Підставою для прийняття зазначеного наказу слугував висновок Комісії від 23 травня 2015 року, який позивачам не надавався.

Позивачі зауважують, що станом на час подачі позову та відкриття провадження у справі оскаржуваного рішення реєстратора не існувало, так як і не існувало і відповідної реєстраційної дії, а тому вони не були і не могли бути предметом оскарження. Предметом спору у цивільній справі є оскарження результатів електронних торгів та договору відступлення права вимоги за кредитним договором, внаслідок яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримала право вимоги за кредитним договором, позичальником яких був позивач ОСОБА_1

В той же час, рішення реєстратора, яке оскаржувалось до Комісії, предметом судових спорів не було, відповідних вимог позивачами до суду не пред'являлось.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади утворення та організації діяльності органів виконавчої влади врегульовано Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Статтею 16 Закону передбачено, що центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

Відповідно до статті 17 Закону основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1) надання адміністративних послуг;

2) здійснення державного нагляду (контролю);

3) управління об'єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Центральні органи виконавчої влади можуть здійснювати одне або кілька визначених частиною першою цієї статті завдань.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство.

У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 10 Положення №228 визначено, що Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV.

Разом з тим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 834- VIІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України, який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Згідно з вказаним Законом Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2016 року.

Статтею 37 Закону №1952-IV передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 2 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2016 року №37/5 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 1128).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті Комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23 квітня 2018 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2018 року за №12845-33-18 прийнято висновок про відмову у задоволенні скарги (а.с. - 92-93).

З даного висновку вбачається, що у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа №761/44356/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ», товарної біржі «Іннекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання результатів електронних торгів шляхом аукціону від 13 жовтня 2017 року UA-EA-2017-09-29-000145-b (номер лоту Q82037b17689) та договору №01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код 40696815) від 01 листопада 2017 року недійсними.

Відповідно до ухвали суду від 04 травня 2018 року у зазначеній справі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано арешт щодо об'єкту нерухомого майна яким є квартира АДРЕСА_1.

За таких обставин, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зазначеної скарги, оскільки розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо об'єкта нерухомого майна наявний судовий спір.

На підставі висновку, прийнятого Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 23 травня 2018 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23 квітня 2018 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2018 року за № 12845-33-18, відповідно до пункту 1 частини другої, пункту 9 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку розгляду скаргу сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, Міністерством юстиції України 24 травня 2018 року прийнято наказ про №1806/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23 квітня 2018 року, у зв'язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства юстиції України, оскільки щодо нерухомого майна наявний судовий спір (а.с. - 94).

З аналізу статті 37 Закону №1952-IV вбачається, що Міністерство юстиції України наділено повноваженнями щодо розгляду скарг, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, окрім випадків, а саме:

- коли таке право набуто на підставі рішення суду;

- та коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Судом встановлено, що на розгляді Шевченківського районного суду міста перебувала справа №761/5166/17 та 18 травня 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва у вказаній справі затверджено мирову угоду та припинено право власності ОСОБА_1 на ? вказаної квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної квартири, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. - 27-28).

Окрім того, на даний час у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа №761/44356/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ», товарної біржі «Іннекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання результатів електронних торгів шляхом аукціону від 13 жовтня 2017 року UA-EA-2017-09-29-000145-b (номер лоту Q82037b17689) та договору №01/11 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код 40696815) від 01 листопада 2017 року недійсними.

На час звернення позивачів до суду вказану справу не було розглянуто, та рішення за результатами її розгляду не ухвалено.

Проте, суд дійшов висновку, що вказана справа не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у цивільній справі №761/44356/17 є результати електронних торгів та договір відступлення права вимоги за кредитним договором, внаслідок яких ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» отримала право вимоги за кредитним договором, позичальником яких був позивач ОСОБА_1

Судом також встановлено, що на час звернення позивачів до суду з вищенаведеним спором та відкриттям провадження у справі №761/44356/17, оскаржуваного у скарзі до Міністерства юстиції України рішення реєстратора не існувало, так як і не існувало і відповідної реєстраційної дії, а тому вони не були і не могли бути предметом оскарження та відповідних вимог позивачами до суду не пред'являлось.

Таким чином, обставини наявності судового спору щодо нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1, про яке зазначається у висновку Комісії та яке стало підставою для винесення оскаржуваного рішення відповідача, під час розгляду справи не підтверджено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, що є підставами для його скасування.

Оскаржуваним наказом було порушено право позивачів на реалізацію наданого їм законодавством права на оскарження рішення державного реєстратора до Міністерства юстиції України та на відновлення порушених їх прав, шляхом прийняття рішення по суті розгляду скарги.

Виходячи із системного аналізу викладеного, з урахуванням повноважень, якими наділено відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та скасування наказу відповідача, як протиправного.

Жодних доказів правомірності прийнятого рішення відповідачем під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із урахуванням викладеного, відповідачем не було доведено правомірність прийнятого ним рішення, що є підставами для задоволення позовних вимог та скасування спірного наказу.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Окрім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд приймає до уваги те, що ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повернуто судовий збір у розмірі 705,00 гривень відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, судові витрати, сплачені ОСОБА_2, сплачені у сумі 705,00 (сімсот п'ять) гривень, що підтверджуються квитанцією №0.0.1070327529.1 від 25.06.2018 року, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_5, ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, ІПН: НОМЕР_2) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) про визнання протиправним і скасування наказу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 травня 2018 року №1806/7 за результатами розгляду скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622) судовий збір у розмірі 705,00 (сімсот п'ять) гривень на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_6, ІПН: НОМЕР_2).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_5, тел. НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Позивач 2: ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_6, тел.: НОМЕР_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач: Міністерство юстиції України, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, тел.: +380442783723, код ЄДРПОУ 00015622.

Суддя В.І. Келеберда