Рішення № 79662710, 28.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2019 року № 826/23053/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Клименчук Н.М., суддів: Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

треті особи,

які не заявляють АТ "Банк Професійного Фінансування",

самостійних вимог Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

на предмет спору

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ПАТ "Банк Професійного Фінансування", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2016 в справі №826/23053/15, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Вищий адміністративного суду України зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки бездіяльності відповідача щодо не зупинення операцій банку із залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах; та не зупинення операцій з відкриття поточних рахунків та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткових) - фізичних осіб коштів у національній та іноземній валютах після виявлення порушень законодавства з фінансового моніторингу за результатами виїзної позапланової перевірки. Також, Вищий адміністративного суду України вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджено факти порушення ПАТ "Банк Професійного Фінансування" вимог законодавства, що потребувало реагування з боку Національного банку України, виходячи з інтересів вкладників. Крім того, Вищий адміністративного суду України зазначив, що судами також не надана правова оцінка вимогам позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої діями позивача.

Позивачем підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, що наявні в матеріалах справи.

Третьою особою 1 надано суду пояснення щодо заявлених вимог, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, у судовому засіданні 15.03.2018 судом ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено.

Фактичні обставини справи свідчать, що 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Банк професійного фінансування" укладений договір - анкета комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №90.00.007394, за яким Профінбанк зобов'язався відкрити Клієнту (Позивачу) вкладний (депозитний рахунок) НОМЕР_2 для розміщення строкового вкладу "Класичний прибуток" в валюті доларів США на строк до 20.04.2015 року з можливістю поповнення вкладу та виплатою процентів щомісячно за процентною ставкою 10, 5 % річних на поточний рахунок № НОМЕР_3, відкритий позивачу відповідно до договору - анкети комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 40.49.000030, укладеного сторонами 19.01.2015 року, одночасно з укладенням договору банківського вкладу (депозиту).

19.01.2015 Профінбанком прийнято від позивача на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "ПРОФІНБАНК" початковий внесок за договором № 90.00.007394 від 19/01/2015 в сумі 2000, 00 доларів США, що підтверджено банківською квитанцією №ТК.233032.296.2016 від 19/01/2015. Сумою, що еквівалентна початковому внеску 2000 доларів в національній валюті в момент прийому вкладу вказано 31 615, 40 грн. (за офіційним курсом НБУ на 19.01.2015 року 1580, 77 грн. за 100 дол. США.

Постановою Правління Національного банку України № 35/БТ від 19.01.2015 ПАТ "Банк Професійного Фінансування" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення № 11 від 19.01.2015 р., згідно з яким в ПАТ "ПРОФІН БАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію строком натри місяці з 20.01.2015 р. по 19.04.2015 р.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №258 від 15.04.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Професійного Фінансування" та рішення Виконавчої дирекції Фонду №78 від 20 квітня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ПРОФІН БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" з 20 квітня 2015 р. розпочато ліквідацію банку.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ПРОФІН БАНК" згідно з Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 78 від 20 квітня 2015 року призначено Шкурка Віктора Михайловича, з 20.04.2015 року до 19.04.2016 року.

27.04.2015 року позивач звернувся до банку-агенту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ПАТ "Альфа-банк" із заявою на видачу готівки № 671842 від 27.04.2015 року на суму 31 615, 47 грн., яка йому виплачена, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується самим позивачем.

Однак, позивач стверджував, що замість суми 44 903, 20 грн., яка еквівалентна сумі 2000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на 27.04.2015 року, позивачу в цей день видано лише 31 615,47 грн. (еквівалентно сумі 1408, 16 доларів США) - майно позивача зменшилось фактично та поза його волею. Разом з тим, на переконання позивача вказане відбулось з огляду на протиправну бездіяльність Національного банку України, оскільки з 2011 року в діяльності ПАТ "ПРОФІН БАНК" регулятор ринку виявляв порушення вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму, що було законною підставою для обмеження операцій банку, проте обмежився заходами впливу: штраф, письмове попередження. Тобто, як зазначав позивач, Національним банком України не було вжито адекватних заходів на захист прав вкладників.

Позивач вважаючи, що внаслідок наведених обставин йому завдано як моральної, так і матеріальної шкоди, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи справу по суті та з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про Національний банк України" Правління Національного банку України приймає рішення про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком України відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що повна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території країни та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Частиною другою статті 63 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Абзацами дев'ятнадцятим та двадцять п'ятим статті 15 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Правління Національного банку приймає рішення: про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком України відповідно до законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"; про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

Пунктом 12 частини першої статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, у томі числі, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 76 зазначеного Закону Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі одноразового грубого або систематичного порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання га протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Розділом 3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року N 346 затверджено (далі по тексту - Положення № 346) встановлено, що заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку;

розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) лодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

Рішення про застосування заходу впливу до банку приймає Правління Національного банку, Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем (далі - Комісія Національного банку), Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному управлінні Національного банку (далі - Комісія Національного банку при територіальному управлінні) або уповноважена посадова особа Національного банку відповідно до цього Положення.

Пунктом 3.2 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнеш" виявлених порушень: загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

Пунктом 13.1 глави 13 розділу II зазначеного Положення встановлено, що Національний банк приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених банківським законодавством.

Абзацами першим, другим, третім, четвертим, п'ятим пункту 13.11 глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 встановлено, що Одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається в порядку, установленому цим Положенням. Одноразовим грубим порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення вимог Закону про банки [у частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом] та/або Закону про запобігання легалізації, яке призвело до вчинення або пов'язане з вчиненням з використанням банку злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частиною третьою статті 258 5 Кримінального кодексу України, за який(і) власник істотної участі, контролер, керівник банку був засуджений на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Систематичним порушенням банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є порушення банком однієї і тієї самої норми Закону про банки, Закону про запобігання легалізації, за які до банку більше чотирьох разів протягом року (до дня виявлення перевіркою банку з питань фінансового моніторингу та/або за результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу порушення відповідного закону) застосовувалися заходи впливу / санкції, а саме: незабезпечення банком виконання обов'язку щодо відмови клієнту в його обслуговуванні в установлених Законом про банки випадках і за наявності відкритих кримінальних проваджень щодо злочину(ів), передбаченого(их) частинами другою, третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 258 3 Кримінального кодексу України, стосовно банку, власника істотної участі (контролера) банку, (керівника) та/або клієнтів банку; не зупинення банком фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

А отже, діючи, зокрема в межах покладених Законом про банки функцій щодо запобігання використанню банківської системи для легалізації кримінальних коштів та фінансуванню тероризму Національний банк застосовує заходи впливу за правопорушення у вказаній сфері.

Відповідно, в Постанові №35/БТ зазначено, "непроведення ПАТ "ПРОФІН БАНК" достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму створили умови для виникнення в ПАТ "ПРОФІН БАНК" ризику легалізації під час проведення ним зазначених вище фінансових операцій та призвели до здійснення ПАТ "ПРОФІН БАНК" ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів ПАТ "ПРОФІН БАНК". З урахуванням цих фактів ПАТ "ПРОФІН БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних, що як вбачається зі змісту даної постанови є заходом впливу, адекватним рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Відтак, що стосується твердження позивача щодо того, що відповідачем стосовно ПАТ "ПРОФІН БАНК" мало бути застосовано захід у вигляді зупинення операцій ПАТ "ПРОФІН БАНК" із залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах; та не зупинення операцій з відкриття поточних рахунків та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткових) - фізичних осіб коштів у національній та іноземній валютах після виявлення порушень законодавства з фінансового моніторингу за результатами виїзної позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

В силу вимог Закону про банки та Положення №346 обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, є заходом впливу, який застосовується Національним банком України до банків за порушення ними банківського законодавства або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, на підставі результатів перевірок.

Втім, виходячи з вимог законодавства України, чинного на момент прийняття Постанови №35/БТ, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що Національний банк України був зобов'язаний застосувати більш жорсткий, адекватний захід впливу у вигляді віднесення ПАТ "ПРОФІН БАНК" до категорії неплатоспроможних, а не захід впливу у вигляді зупинення операцій ПАТ "ПРОФІН БАНК" і з залучення у вклади вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах; та не зупинення операцій з відкриття поточних рахунків та залучення на поточні рахунки клієнтів (у тому числі карткових) - фізичних осіб коштів у національній та іноземній валютах після виявлення порушень законодавства з фінансового моніторингу за результатами виїзної позапланової перевірки (довідка про позапланову перевірку від 12 грудня 2014 року).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, такий захід впливу, як віднесення ПАТ "ПРОФІН БАНК" до категорії неплатоспроможних, що має наслідком запровадження тимчасової адміністрації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час якого Фонд має повне або виняткове право управляти банком відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є адекватним заходом впливу, що спрямований, зокрема на захист вкладників та інших кредиторів банку.

Більше того, суд звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду №826/1225/15 від 26.05.2015, встановлено, що прийнята Національним банком України постанова №35/БТ про віднесення ПАТ "ПРОФІН БАНК" до категорії неплатоспроможних є адекватним заходом впливу. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.01.2016 (касаційне провадження К/800/27757/15) підтвердив правомірність рішення Київського апеляційного адміністративного суду №826/1225/15 від 26.05.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Національним банком України правомірно застосовано до ПАТ "ПРОФІН БАНК" саме такий захід впливу, як віднесення до категорії неплатоспроможних.

Крім того, суд не погоджується з твердження позивача щодо того, що його неправомірно позбавили частини майна, чим порушено норму статті 41 Конституції України та норми цивільного законодавства, а також про неприпустимість позбавлення права власності та у зв'язку з бездіяльністю органу державної влади йому завдано матеріальної школи у розмірі 13 287,73 грн., з огляду на таке.

19.01.2015 Профінбанком прийнято від позивача на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "ПРОФІНБАНК" початковий внесок за договором № 90.00.007394 від 19/01/2015 в сумі 2000, 00 доларів США, що підтверджено банківською квитанцією №ТК.233032.296.2016 від 19/01/2015. Сумою, що еквівалентна початковому внеску 2000 доларів в національній валюті в момент прийому вкладу вказано 31 615, 40 грн. (за офіційним курсом НБУ на 19.01.2015 року 1580, 77 грн. за 100 дол. США.

Постановою Правління Національного банку України № 35/БТ від 19.01.2015 ПАТ "Банк Професійного Фінансування" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення № 11 від 19.01.2015 р., згідно з яким в ПАТ "ПРОФІН БАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію строком натри місяці з 20.01.2015 р. по 19.04.2015 р.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №258 від 15.04.2015р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Професійного Фінансування" та рішення Виконавчої дирекції Фонду №78 від 20 квітня 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ПРОФІН БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" з 20 квітня 2015 р. розпочато ліквідацію банку.

27.04.2015 року позивач звернувся до банку-агенту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ПАТ "Альфа-банк" із заявою на видачу готівки № 671842 від 27.04.2015 року на суму 31 615, 47 грн., яка йому виплачена, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується самим позивачем.

Однак, позивач стверджував, що замість суми 44 903, 20 грн., яка еквівалентна сумі 2000, 00 доларів США за офіційним курсом НБУ на 27.04.2015 року, позивачу в цей день видано лише 31 615,47 грн. (еквівалентно сумі 1408, 16 доларів США) за офіційним курсом Національного банку України (внесена на рахунок в день укладення договору банківського вкладу 19.01.2015).

Надаючи оцінку діям Національного банку України суд зазначає, що відповідно до п.5 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 26 Закону.

Як вбачається з копії Довідки №861 від 27.05.2015, виданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що міститься в матеріалах справи, станом на 20.01.2015 року сума відшкодування становила 31 615,45 грн.

Відтак, у відповідної до п.5 ст.26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів ОСОБА_1 за його вкладом в іноземній валюті відбулося в національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Таким чином, дії відповідача не пов'язані з виплатою коштів ОСОБА_1, у зв'язку з чим цим відповідачем не допущено порушень щодо позбавлення майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Національного банку України грошових коштів у сумі 13 287,73 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене, обов'язковими умовами відшкодування шкоди має бути саме неправомірність дій або бездіяльності Національного банку України та наявність причинно - наслідкового зв'язку між такими діями чи бездіяльністю та завданою шкодою.

Разом з тим, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність у межах спірних правовідносин протиправної бездіяльності Національного банку України, відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням всього викладеного, твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Національного банку України є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Разом з цим, під час розгляду справи судом не встановлено наявності порушених прав позивача саме з боку відповідача - Національного банку України, внаслідок чого суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді Д.А.Костенко

Ю.Т.Шрамко