Рішення № 79662660, 18.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 0440/7269/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 11.09.2018 ВП №57178247, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі параграфу 94 і 103 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко прати України №2» від 26.02.2015 з 31.10.2016 по день здійснення такого перерахунку, виходячи з розміру страхового стажу 15 років 1 місяць 26 днів.

Листом від 25.09.2018 №22985/08-01/26 Головним управлінням (боржником) повідомлено про фактичне добровільне виконання рішення суду.

Згідно роз'яснення Верховного Суду, що міститься у постанові від 22.02.2018 року у справі №816/823/17, стягнення виконавчого збору відбувається лише в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Отже, постанова про стягнення виконавчого збору є неправомірною, оскільки суперечить нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 29.11.2018.

28.11.2018 від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказав про безпідставність заявленого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позову, оскільки станом на день відкриття виконавчого провадження №57178247, а саме 11.09.2018, у Відділу були відсутні будь-які документи з приводу виконання боржником вимог виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська у справі №200/4901/17.

За положеннями ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Будь-яких виключень щодо звільнення органів пенсійного фонду від сплати виконавчого збору положення вказаного закону не містять. Таким чином позовні вимоги є необгрунтованими.

В судовому засіданні 29.11.2018 розгляд справи відкладено на 06.12.2018.

В судовому засіданні 06.12.2018 розгляд справи відкладено на 18.12.2018.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 здійснено заміну відповідача у справі - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

13.12.2018 від Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшло клопотання про розгляду справи за відсутності його представника. Також відповідач вказав, що його позиція по справі повністю співпадає з позицією, викладеною у відзиві Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби.

18.12.2018 від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження

В судове засідання, призначене на 18.12.2018, сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.3. ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2017 у справі №200/4901/17 адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій протиправними задоволено. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, що полягають у неприйнятті до розгляду параграфів 94 і 103 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко проти України № 2» від 26.02.2015 року при поданні ОСОБА_2 заяви про призначення пенсії за віком у період з 31.10.2016 року по 09.03.2017 року.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2018 у справі №200/4901/17 замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2017 року у справі №200/4901/17 за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпрі про визнання дій протиправними, а саме первісного боржника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2018 у справі №200/4901/17 змінено спосіб виконання постанови суду від 24.05.2017 року. Встановлено порядок виконання постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними наступним чином: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі параграфів 94 і 103 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко проти України № 2» від 26.02.2015 року з 31.10.2016 року по день здійснення такого перерахунку, виходячи з розміру страхованого стажу 15 років 1 місяць 26 днів.

10.09.2018 Бабушкінським районного суду м.Дніпропетровська у справі №200/4901/17 виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі параграфів 94 і 103 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Заїченко проти України № 2» від 26.02.2015 року з 31.10.2016 року по день здійснення такого перерахунку, виходячи з розміру страхованого стажу 15 років 1 місяць 26 днів.

10.09.2018 ОСОБА_2 звернувся із заявою на ім'я Начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про прийняття на примусове виконання виконавчого документа - виконавчого листа Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справі №200/4901/17, виданого 10.09.2018.

11.09.2018 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 57178247 на підставі виконавчого листа від 10.09.2018 року №200/4901/17.

Відповідно до п.3 резолютивної частини вказаної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 14892,00 грн..

Разом з постановою про відкриття виконавчого провадження 11.09.2018 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Ванжею О.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №57178247.

Позивач вказав, що він листом від 25.09.2018 вих. №22932/08-01/26 повідомив Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про фактичне добровільне виконання рішення Бабушкінського районного суду у справі №200/4901/17, а отже підстави для стягнення з нього виконавчого збору відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та наведених доводам, суд виходить з наступних приписів законодавства (в редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Згідно ч.1, ч.2 ст.27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, листом від 25.09.2018 року вих. №22932/08-01/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про фактичне добровільне виконання рішень Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.

В той же час судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська із заявою про роз'яснення постанови від 24.05.2017 року та ухвали від 23.02.2018 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в адміністративній справі №200/4901/17

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.11.2018 у справі №200/4901/17 заяву ОСОБА_2 про ро'зяснення постанови від 24.05.2017 року та ухвали від 23.02.2018 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними задоволено. Роз'яснено постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2017 року та ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2018 року, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у місячний строк з дати набрання ухвалою законної сили перерахувати трудовий стаж ОСОБА_2 і його пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною 31.10.2016 р., тобто з 20.08.16, з урахуванням вимог ст. 46 Конституції України, призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за період з 20.08.16 до 09.03.17 у розмірі не меншому прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

В мотивування зазначеної ухвали судом вказано, що ОСОБА_2 в свій заяві зазначено, що при виконанні судових рішень у даній справі боржник повідомив державного виконавця про нарахування 10.09.2018 р. позивачу трудового стажу з 31.10.2016 р. і пенсії з цієї дати у розмірі 949 грн., тоді як згідно з остаточними судовими рішеннями право на призначення пенсії заявник отримав 20.08.16 р., а розмір пенсії має бути не меншим прожиткового мінімуму. Крім того, боржник не переказав нараховану пенсію заявнику й не надав з цього приводу відповіді державному виконавцю.

Таким чином, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська позивачем до відкриття виконавчого провадження виконано частково, а частина залишається не виконаною на час відкриття виконавчого провадження.

Жодних підстав для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, визначених ст.27 Закону № 1404-VIII, у даній справі не має.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 22.02.2018 року у справі №816/823/17, стосовно того, що касаційний суд роз'яснив, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 ст.39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, суд зазначає наступне.

Аналіз норм в постанові Верховного Суду від 22.02.2018 року здійснено в редакції Закону України «Про виконавче провадження» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 року (набрав чинності 28.08.2018), яким частину четверту статті 27 викладено в такій редакції: Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, висновок позивача стосовно того, що з нього не підлягає стягненню виконавчий збір є помилковим, оскільки Законом чітко визначено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виноситься постанова про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору від 11.09.2018 ВП №57178247 винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно, а отже позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 262 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; і.к. 21910427) до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (пр. Д. Яворницького, буд.21-А, м.Дніпро; 49027; і.к. 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 18 грудня 2018 року.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

18 грудня 2018 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник