Рішення № 79662454, 30.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року справа № 2340/4109/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

позивача ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача Обруч А.Л. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 188 від 11.09.2018;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (по особовому складу) № 12-РС від 11.09.2018 "Про звільнення у запас за пунктом "Д" (через службову невідповідність) ч.5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу";

- поновити молодшого сержанта ОСОБА_1 на військовій службі в Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку на посаді спеціаліста-оператора групи секретного документального забезпечення Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку;

- стягнути з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі - 5000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за час проходження військової служби суворо дотримувався умов контракту, службові обов'язки виконував добросовісно, сумлінно та у повній відповідності до вимог усіх нормативно-правових актів. Позивач наполягає на тому, що під час проходження військової служби жодного разу не порушував військової та виконавчої дисципліни, проявляв високі професійні ділові якості. А тому, на думку позивача, оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Ухвалою від 16.10.2018 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти позову відповідачем подано 30.10.2018 відзив, в якому вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки згідно з оскаржуваними наказами позивача звільнено з військової служби у зв'язку із неодноразовим порушенням останнім вимог законодавства щодо проходження військової служби.

Ухвалою від 31.10.2018 вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 30.01.2019 на 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 25.01.2019.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з оглдяу на обставини викладені у відзив на позов та письмових поясненнях від 27.12.2018.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

23 вересня 2015 року між Міністерством оборони України в особі начальника Черкаського ЗВ ВСП полковника Ковальчука О. Ф. з одного боку, і громадянином України ОСОБА_1, молодшим сержантом запасу Збройних Сил України, з іншого боку, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України 10 грудня 2008 року № 1153/2008, укладено контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом складу у ЗС України протягом строку дії контракту, який укладено на три роки та підписано сторонами.

Наказом (по особовому складу) №19-РС позивач був прийнятий на військову службу за контрактом терміном три роки та зарахований до списків особового складу ЗС України і призначений на посаду спеціаліста - оператора групи секретного документального забезпечення Черкаського ЗВ ВСП, зарахований до списків особового складу Черкаського ЗВ ВСП і на всі види забезпечення наказом (по стройовій частині) від 23.09.2015 №124.

Наказом начальника Черкаського ЗВ ВСП від 11.06.2018 №122 позивача відряджено до Оперативно - тактичного угруповування «Північ» (далі - ОТУ «Північ») в район проведення операції Об'єднаними силами (далі - ООС) на території Донецької та Луганської областей військової комендатури м.Бахмут (далі -ВК м.Бахмут), Донецької області, з метою виконання завдань в районі ООС та забезпечення функціювання військової комендатури, терміном з 12.06.2018 року до окремого розпорядження.

У зв'язку з цим позивачу було видано посвідчення про відрядження від 11.06.2018 №292, в якому він своїм власним підписом підтвердив інструктаж щодо недопущення вживання спиртних напоїв та дотримання правил поведінки в громадських місцях.

Наказом командира ОТУ «Північ» (по стройовій частині) від 22.06.2018 №39,позивач прибув до складу сил та засобів з 13.06.2018 та приступив до виконання службових обов'язків по забезпечення функціювання військової комендатури у складі ВК м. Бахмут.

20 серпня 2018 року, близько 09 год. 30 хв. було встановлено, що позивач перебував при виконання службових обов'язків на території ВК м.Бахмут за адресою вул. Садова, буд. 119, м. Бахмут, Донецької області з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Згідно з Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-Ммт» (прилад №00255) від 20.08.2018 №1159, станом на 09 год 34 хв. 20.08.2018 позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння (0,79 %) і з результатми огляду був згідний, про що свідчить його власноручний підпис.

02 вересня 2018 року, близько 17 год 00 хв. було встановлено, що позивач перебував при виконанні службових обов'язків на території ВК м.Бахмут за адресою вул. Садова, буд. 119, м. Бахмут, Донецької області з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Відповідно до Акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-Ммт» (прилад №00255) від 02.09.2018 №1203, станом на 17 год 22 хв. 02.09.2018 позивач знаходився в стані алкогольного сп'яніння (1,54%о) і з результатми огляду був згідний, про що свідчить його власноручний підпис.

У відношенні до позивача були складені протоколи про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 20.08.2018 ДНК№1389 та від 02.09.2018 ДНК №1504.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП від 03.09.2018, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого 02.09.2018 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3 655 грн 00 коп.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП від 20.08.2018, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, вчиненого 20.08.2018 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 7 (сім) діб.

Постановою Донецького апеляційного суду від 17.09.2018 року зазначена постанова скасована, провадження по справі закрите у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до наказу начальника Черкаського ЗВ ВСП від 03.09.2018 №32 «Про преміювання військовослужбовців, виплату надбавки за особливості проходження військової служби та виплату грошової винагороди за безпосередню участь в операціях об'єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за серпень місяць 2018 року» у зв'язку з наведеним вище відповідачу щомісячна премія за серпень 2018 року у повному обсязі не виплачувалась .

Відповідно до наказу начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області) - військового коменданта (місто Київ) «Про призначення службового розслідування» від 04.09.2018 № 181 комісією у складі посадових осіб управління, у порядку передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у ЗС України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371, проведено службове розслідування з метою з'ясування причин та умов, які призвели до виконання військовослужбовцями Черкаського ЗВ ВСП, зокрема і відповідачем, обов'язків військової служби у військовій комендатурі м. Бахмут, Донецької області в нетверезому стані, а також встановлення ступеня вини посадових осіб Черкаського ЗВ ВСП щодо не якісного відбору військовослужбовців для участі у складі ООС.

Службовим розслідуванням встановлено, що до причин та умов неналежного виконання службових обов'язків позивачем відносяться, низькі морально-ділові якості військовослужбовців, відсутність розуміння важливості покладених на нього завдань та порушення вимог статей 11, 16, 241 Статуту внутрішньої служби ЗС України в частині, що стосується особистої дисциплінованості, сумлінного та чесного виконання військового обов'язку, виконання обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо додержання Конституції та законів України, Військової присяги, неухильного виконання вимог статутів та наказів командирів, особистого недопущення негідних вчинків та позивач своїми діями показав негативний приклад особистої недисциплінованості, що впливає на морально-психологічнии клімат у колективі та створює передумови для порушення військової дисципліни військовослужбовцями Черкаського ЗВ ВСП під час проходження служби у військовій комендатурі м. Бахмут.

Наказом начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області) - військового коменданта (місто Київ) «Про результати службового розслідування» від 11.09.2018 № 190, начальнику Черкаського ЗВ ВСП наказано: за наявності підстав, розглянути питання щодо припинення контракту про проходження служби з позивачем та звільнення його з військової служби за систематичне невиконання умов контракту та за порушення вимог ст.ст. 11, 16, 241 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Порушення військової дисципліни позивачем, які полягали у перебуванні 20.08.2018 та 02.09.2018 на території ВК м. Бахмут під час виконання службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння, були розглянуті 06.09.2018 на Раді сержантів Черкаського ЗВ ВСП, яка утворена та діє на підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.10.2005 №166, рішенням якої, згідно з протоколом засідання від 06.09.2018 №10, було рекомендовано звільнення позивача за службовою невідповідністю.

Враховуючи вимоги наказу начальника Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській області) - військового коменданта (місто Київ) «Про результати службового розслідування» від 11.09.2018 № 190, систематичні порушення військової дисципліни позивачем, порушення вимог статей 11, 16, 241 Статуту внутрішньої служби ЗС України, низьку вмотивованість до проходження військової служби з боку військовослужбовця, характеризуючі матеріали, позицію військового колективу сержантського складу, наказом начальника Черкаського ЗВ ВСП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 11.09.2018 №116, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та на нього було накладене стягнення, передбачене п. «и» ст. 51 Дисциплінарного статуту ЗС України звільнення з військової служби у запас за службовою невідповідністю.

Наказом начальника Черкаського ЗВ ВСП від 11.09.2018 №12-РС, позивач був звільнений з військової служби в запас, відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за п. «д» (через службову невідповідність).

Наказом начальника Черкаського ЗВ ВСП від 11.09.2018 №188, позивач був виключений зі списків особового складу та усіх видів забезпечення Черкаського ЗВ ВСП.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII (зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст.1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Так, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, у тому числі громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч.3 ст.2 Закону №2232-XII).

Частиною 4 ст.2 Закону №2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут №548-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.16 Статуту №548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26 та 27 Статуту 548-XIV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача наказом від 11.09.2018 №188, звільнено з військової служби на підставі пункту «д» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через службову невідповідність.

Суд зазначає, що статтею 26 Закону №2232-XII передбачені підстави звільнення з військової служби.

Підпунктами "д" п. 1 та п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII передбачено, що і у мирний час, і під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Згідно з ч.9 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що відповідно до п.252 розділу ІХ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону №2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону №2232-XII.

Так, п. 228 розділу Х Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється у разі:

- застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (абз. 2 п. 228);

- прийняття рішення про звільнення осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (крім прапорщиків і мічманів) за фактом невиконання (неналежного виконання) ними службових обов'язків, що призвело до тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків (абз. 3 п. 228);

- неможливості призначення військовослужбовця, якому відмовлено (якому скасовано) у відповідній формі допуску до відомостей, що становлять державну таємницю, на посаду, яка не передбачає такого допуску, та неможливості звільнення з військової служби за іншими підставами, передбаченими законодавством (абз. 4 п. 228).

Згідно з п. 238 розділу Х Положення №1153/2008 наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення. Під час проведення мобілізації підставою видання наказу про звільнення через службову невідповідність осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (крім прапорщиків і мічманів) є також рішення посадової особи, визначеної пунктом 225 цього Положення, про звільнення за підставою, визначеною підпунктом «е» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону №2232-XII.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 12.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454 (з відповідними змінами та доповненнями, далі - Інструкція №170), з моменту оголошення мобілізації до введення правового режиму воєнного стану або прийняття рішення про демобілізацію особи рядового, сержантського і старшинського складу військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (крім прапорщиків і мічманів), за фактом невиконання (неналежного виконання) службових обов'язків, що призвело до тяжких наслідків або створило загрозу настання таких наслідків, наказами по особовому складу посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення, звільняються з військової служби через службову невідповідність за підставою, визначеною підпунктом «е» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до п. 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених пунктом 1 частини восьмої статті 26 Закону №2232-XII, здійснюється - у військових званнях до старшого прапорщика (старшого мічмана) включно за всіма підставами - командирами окремих батальйонів (кораблів 2 рангу) та посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі.

Отже, приписами п. 228 Положення №1153/2008 встановлено вичерпний перелік підстав, за якими звільнення військовослужбовця з військової служби здійснюється саме через службову невідповідність, а саме: 1) у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення; 2) у разі прийняття відповідного рішення про звільнення за фактом невиконання (неналежного виконання) службових обов'язків; 3) у разі неможливості призначення військовослужбовця на відповідну посаду, якому відмовлено чи скасовано допуск до відомостей, що становлять державну таємницю.

У свою чергу, в силу положень абз.3 п.12.3 Інструкції №170 військовослужбовці, яким відмовлено в наданні допуску до державної таємниці або яким скасовано раніше наданий допуск до державної таємниці та яких неможливо призначити на рівнозначні або нижчі посади, за якими не передбачено допуску до державної таємниці, можуть бути звільнені з військової служби за підставами, передбаченими законодавством. У разі відсутності права на звільнення за цими підставами такі військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби через службову невідповідність.

Щодо посилання позивача на відсутність у відповідача підстав для звільнення позивача через службову невідповідність з огляду на те, що постановою Апеляційного суду Донецької області від 17.09.2018 постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2018 по справі № 219/9385/18 скасовано, а провадження по справі відносно позивача закрито за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд зазначає про таке.

Зі змісту постанови Апеляційного суду Донецької області від 17.09.2018 у справі№ 219/9385/18 вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не може бути визнана законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки станом на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 20.08.2018 року, особливий період не діяв.

Однак, при вирішенні даного спору суд бере до уваги, що стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, особливий період настає, зокрема: з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

17.03.2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 1126-VІІ.

Згідно з пунктом 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 1126-VІІ набрав чинності з дня його опублікування - 18.03.2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особливий період настав з 18 березня 2014 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28.02.2017 у справі №810/3534/15.

Отже, особливий період в Україні настав з 18.03.2014 року.

Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не спростовує вчинення позивачем 20.08.2018 порушення військової дисципліни та не звільняє його від дисциплінарної відповідальності, передбаченої Дисциплінарним статутом ЗС України.

Відповідно до п. 2 Додатку 12 до Інструкції про надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні та військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (пункт 13 розділу ІІІ), затвердженого наказом Міністерства України від 28.07.2016 № 388 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів військовослужбовцем на території військових частин (військових об'єктів) або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби (поява на території військової частини) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є порушенням військової дисципліни, яке обліковується для оцінки стану військової дисципліни.

Факт перебування позивача при виконання службових обов'язків на території ВК м.Бахмут за адресою вул. Садова, буд. 119, м. Бахмут, Донецької області з явними ознаками алкогольного сп'яніння 20.08.2018 та 02.09.2018підтверджується Актами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Алконт-Ммт» (прилад №00255) від 20.08.2018 №1159 та від 02.09.2018 №120.

А відтак у відповідача були наявні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку із встановленням фактів службової невідповідності.

З матеріалів справи судом встановлено, що звільненню позивача передувало накладення на нього численних дисциплінарних стягнень. Згідно з наявними у матеріалах справи службових характеристик за період проходження військової служби, позивач зарекомендував себе як військовослужбовець, який потребує постійного контролю, поставлені завдання виконував не завжди у встановлені строки, постійно потребував нагадувань, рівень професійної підготовки задовільний, відтак своєю поведінкою надавав негативний приклад решті особового складу військової частини та негативно впливав на загальний рівень військової дисципліни у підрозділі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на відсутність у відповідача підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку із ухваленням Апеляційним судом Донецької області постанови від 17.09.2018, якою постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.08.2018 по справі № 219/9385/18 скасовано, а провадження по справі відносно позивача закрито за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При цьому суд бере до уваги, що звільнення позивача із військової служби відбулось у зв'язку із притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності за дії, які одночасно містили і ознаки адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене та враховуючи висновки викладені вище, суд висновує про безпідставність посилання позивача на постанову Апеляційного суду Донецької області від 17.09.2018 у справі№ 219/9385/18.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (18000, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, корпус 2, ідентифікаційний код 24289962) про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.02.2019.

Суддя С.О. Кульчицький